Загальні висновки

Ця дипломна робота є аналізом способів вербалізації емоції страху в сучасній англійській мові (на прикладі художнього тексту романів С. Кінга «Керрі» та «Цвинтар домашніх улюбленців»).

Проблема «Мова та емоції» є однією з найважливіших напрямів сучасних лінгвістичних досліджень. Емоції і мотивують, і організують, і направляють сприйняття, мислення та дії людини. Саме тому вони визнаються невід’ємною частиною людського життя, однією з ознак людяності, адже роль емоцій в керуванні поведінкою людини важко переоцінити. До найзагальніших характеристик емоцій відносять емоційне збудження, аксіональний знак емоції та ступінь її довільного контролю.

Як рушій, який мотивує й детермінує поведінку людини, емоції виконують різноманітні функції, основними з яких є відображально-оцінна, мотиваційна, спонукальна та комунікативна.

Незважаючи на досить велику кількість вирізнених емоцій, побудова їх універсальної класифікації все ще залишається серед остаточно невирішених проблем. Типовим є поділ емоцій на первинні (базові) та вторинні, а також на позитивні й негативні. Найвідомішими вважаємо класифікації емоцій, запропоновані Б. І. Додоновим К. Е. Ізардом. За класифікацією Б. І. Додонова, розрізненими постають десять класів емоцій: альтруїстичні, комунікативні, глоричні, праксичні, пугнічні, романтичні, гностичні, естетичні, гедоністичні та акизитивні. За класифікацією К. Е. Ізарда, вирізняються теж десять, але інших, емоцій, які є фундаментальними (базовими). Це інтерес-хвилювання, радість, горе-страждання, гнів, відраза, презирство, страх, подив, сором та провину. Однією з базових емоцій є емоція страху.

Емоція страху є типово негативною. Вона виникає у людини на основі її інстинкту самозбереження. У багатьох випадках механізм появи страху є умовно-рефлекторним – це результат раніше переживаного людиною болю або якоїсь неприємної ситуації. Виконуючи низку важливих функцій, зокрема, захисну та соціальну, емоція страху класифікується психологами на такі три різновиди: страх раціональний, ірраціональний та особистісно-обумовлений.

Як і будь-яка емоція, страх виявляється в комунікативному процесі. Комунікативна реалізація емоції страху здійснюється двома можливими способами – вербальним і невербальним. Тож поєднуючись разом, ці два способи й виформовують процес мовленнєвого спілкування. Вербальний спосіб вираження емоції страху передбачає використання спеціальних мовних одиниць, тоді як невербальний спосіб її вираження передбачає використання різних просодико-фонаційних (паравербальних) і невербальних засобів, зокрема, мімічних, пантонімічних і проксимальних.

У художньому тексті вербальні засоби вираження емоції страху представлені висловлюваннями персонажів твору – це вигукові словосполучення та / або оклично-спонукальні й питальні речення, які можуть бути як повними, так і еліптичними або перервними (апозеопезис). Невербальне вираження персонажами переживаної емоції страху представлено описом візуальних виявлень цієї емоції, котрими можуть бути всі можливі немовні реакції персонажів твору на емоцію страху.

За даними дослідження, у проаналізованому мовному матеріалі пряма вербалізація емоції страху – за допомогою висловлювання персонажів не є типовою. Вочевидь це можна пояснити тим, що емоція страху завжди супроводжується сильним емоційним збудженням, що призводить до «оніміння» людини. Натомість страх типово виявляється невербально, за допомогою різних немовних засобів вираження. Тому вважаємо, що для художнього тексту типовим способом вербалізації емоції страху є детальний опис як об’єктів, які викликають у персонажів страх, так і різних реакцій цих персонажів на переживану емоцію страху.

Об’єктами страху в нашому мовному матеріалі є: все те, що далі, змінити після зміни таблиць.

певними, до яких відносимо конкретні предмети, людей та частини їхнього тіла, тварини (реальні та уявні), різноманітні події, конкретні місця, звуки, емоційні стани та фобії. Із загальної кількості об’єктів (47) емоцію страху найчастіше викликає людина або частина її тіла (15 уживань (31,9%)), тоді як найменш представленими виявилися тварини (10,6%), емоційні стани та фобії (10,6%) та конкретні місця (2,1%).

Вербалізація страху в художньому тексті також може здійснюватися за допомогою опису реакцій персонажів на страх. Ці реакції можуть виражатися за допомогою мовних одиниць (лексичних та синтаксичних) та описом міміки, пантоміміки та проксеміки персонажів. Із загальної кількості способів опису реакцій (162) найчастіше використовуваними є описи пантомімічних реакцій (55 уживань (34%)), а найменш представленими виявилися описи за допомогою мовних одиниць.

Здійснене дослідження не вичерпує проблем у межах обраного об’єкту аналізу. Перспективу подальших досліджень убачаємо в проведенні детального аналізу відмінностей вираження емоції страху в англійській та українській мовах, з метою вирізнення можливих універсальних засобів вербалізації даної емоції.

ДОДАТКИ

Додаток А

Актуальні питання охорони праці

майбутніх фахівців гуманітарної сфери

Як кожна комплексна наука, методика організації наукових досліджень користується багатьма поняттями, запозиченими з інших галузей знань. Перенесення понять є важливим процесом розвитку мови кожної науки (причому не лише мови, а й стилю мислення). Такими перенесеними поняттями є наукова організація праці (НОП), її «інтенсивність», «продуктивність» та «ефективність». Поняття «організація» включає в себе безліч структурних елементів із взаємозв'язаними функціями. Це і стан існуючої системи науки, і процес її становлення, і створення умов для наукової діяльності. У даному посібнику ми зупинимося на останньому. Першочерговим напрямом у цьому плані є: опис робочого місця та шляхи його удосконалення, технічного оснащення наукових досліджень, гігієни розумової праці.