19. Джерела виникнення шуму при роботі з комп’ютерною технікою. Вплив шуму на користувача та засоби захисту від шуму

Джерелами шуму при роботі з ПК є жорсткий диск, вентилятор блока живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні приводи дисків, механічні сканери, пересувні механічні частини принтера. При роботі вентиляційної системи ПК, яка забезпечує оптимальний температурний режим електронних блоків, створюється аеродинамічний шум. Крім того, діють й інші зовнішні джерела шуму, не пов'язані з роботою ПК.

Шум, що створюється працюючими ПК, є широкосмужним, постійним з аперіодичним посиленням при роботі принтерів.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ПК, мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98, ДСН 3.3.6- 037-99. При цьому максимальний рівень шуму для робочого місця програміста не повинен перевищувати 50 дБА, оператора ПК 65дБА

20. Електромагнітне випромінювання від комп’ютерної техніки, нормування

21. Вентиляція виробничих приміщень

22. Розрахунок повітрообміну за кратністю і зменшенням шкідливих речовин

23. Розрахунок повітрообміну за надлишками тепла

23. Розрахунок повітрообміну за зменшенням вмісту вологи в повітрі

25. Розрахунок штучного освітлення методом питомої потужності

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Р_л, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості:

де Р_п – питома потужність загального рівномірного освітлення, Вт/м² (табл. 22, 23); S – площа приміщення, м²; п – число ламп освітлення.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:

де Е – освітленість від одного світильника, лк; І_a – сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд (значення I_a приводяться в світлотехнічних довідниках); α – кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; r – відстань від світильника до заданої точки, м.

Для практичного використання у формулу підставляють коефіцієнт запасу К_з та значення де h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею. Тоді

26. Розрахунок штучного освітлення методом коефіцієнту використання світлового потоку

Метод світлового потоку (коефіцієнту використання) призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий.

1. Розрахувуємо сумарний світловий потік ламп у виробничому приміщенні за формулою:

де Е_н – нормована освітленість, лк; S_п – площа підлоги освітлюваного приміщеня, м²; К_з – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп, для люмінесцентних ламп К_з=1,8; Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (для люмінесцентних ламп Z=1,1; η – коефіцієнт використання світлового потоку, який залежить від показника приміщення і, коефіцієнта відбивання світла від стелі, стін, робочої поверхні та типу світильника. Коефіцієнт використання світлового потоку вказує, яка частина світлового потоку (корисна) падає на робочу поверхню (табл. 1, 2).

Показник приміщення і вираховується за формулою:

де а і b – довжина і ширина приміщення, м; h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м. При величині показника приміщення і > 5 коефіцієнт використання приймається як при і = 5.

Визначаємо η (враховуючи значення показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття, тип світильника) за таблицею 1, 2.

2. Розрахувуємо загальну кількість ламп в усіх світильниках, підібравши їх тип відповідно до типу заданого світильника, якщо немає застережень стосовно спектрального складу випромінюваного світла, то найкраще, з економічної точки зору, застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу.

Отримане за формулою значення слід заокруглити до більшого парного цілого числа n' (щоб уникнути стробоскопічного ефекту).

3. Розрахувуємо фактичне освітлення виробничого приміщення за формулою:

Е_ф > Е_н, бо світильники миють тільки 2 р на рік, тому світло беруть з запасом

4. Якщо фактичне освітлення виробничого приміщення відрізняється від нормованого більш ніж на 20 %, то для досягнення нормованого освітлення необхідно замінити лампи на менш потужні. Для цього слід розрахувати степінь зменшення за формулою:

Далі розрахувати необхідний світловий потік лампи за формулою:

Підібрати тип лампи за величиною розрахованого світлового потоку.

Повторно розрахувати фактичне освітлення виробничого приміщення при загальному рівномірному освітленні.