2. Порядок слів у ділових паперах

Порядок слів є однією з головних стильових ознак функціональних стилів сучасної української літературної мови, оскільки від нього залежить змістова чіткість, стилістична тональність фрази. У зв'язку з високою стандартизацією висловлення в ділових паперах функціонують стереотипні синтаксичні конструкції, які забезпечують однозначність розуміння тексту.

В українській мові певного місця в реченні за тим чи іншим членом не закріплюється, тобто порядок слів є вільним. Але прямий порядок слів все ж таки домінує. Для прямого порядку слів є характерним:

1) препозиція підмета щодо присудка;

2) розміщення додатка після слів, від яких він залежить (підтверджується документами);

3) препозиція обставини часу щодо присудку (часто порушував трудову дисципліну).

Для реченнєвих одиниць офіційно-ділового стилю характерний прямий порядок слів: підмет стоїть перед присудком: партнери уклали угоду. І лише в окремих випадках для акцентуації, підкреслення думки допускається інверсія – непрямий порядок слів. Так, для протиставлення, зіставлення різних умов, явищ тощо, дієслова-присудки можуть займати препозицію: Не підлягають знесенню будинки, споруди, які становлять історичний інтерес.

Препозиція дієслів-присудків властива текстам постанов, наказів, доручень: Взяти участь у науковій конференції всім студентам, що навчаються в магістратурі. Постпозиція узгодженого означення щодо іменника є стилістично нейтральною в термінах і назвах товарів при класифікації об'єктів, що входять у загальний клас, наприклад: м'ята перцева, підлога паркетна.

Препозиція іменної частини складеного присудка – звичайне явище в офіційно-діловому стилі: Однією з нагальних потреб нашого виробництва є залучення зарубіжних партнерів до співробітництва.

В офіційно-діловому стилі функціонують лінійно-динамічні структури тільки зі стилістично нейтральними порядком розташування "вихідна синтагма + основна синтагма".

Вихідна синтагма в текстах документів часто розпочинається дієприслівниковим зворотом (Підписавши цю угоду... ), дієприкметниковим зворотом (Вище згадані особи..), усталеним синтаксичним зворотом (3 метою запобігання...). Таке нагромадження другорядних членів речення у вихідній синтагмі хоча й утруднює іноді сприймання речення, але допомагає передати логічний зміст повідомлення, створює синтаксичну перспективу: "... здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує..." (Акт проголошення незалежності України).

У ролі вихідної синтагми фрази офіційно-ділового мовлення найчастіше виступають групи додатків, обставинних членів, підрядні речення.

У ділових паперах узгоджене означення передує означуваному слову (міжнародна економіка, поточний рахунок). Порядок слів "означуване слово + узгоджене означення" допускаються в усталених термінах-словосполученнях, що вживаються в обліково-фінансових документах, зокрема накладних, списках, переліках, чеках: сир голландський, перець гіркий.

Додаток може займати як препозицію, так і постпозицію, тобто може стояти як перед присудком, так і після нього.

Щоб надати фразі логічної стрункості, полегшити сприймання, одну групу додатків виносять у препозицію (вихідна синтагма), а іншу – в постпозицію (разом із дієсловом – основна синтагма): Для співробітників, які мають дітей віком до 14 років, передбачено путівки до санаторію "Лісний".

Загалом місце додатка залежить від змістових зв'язків між реченнями, від лексичного наповнення фрази.

Обставини (часу, місця) порівняно з означеннями, додатками виявляють більшу свободу щодо позиції в реченні, яка залежить здебільшого від того, що мовець вважає вихідним, а що – основним у своєму повідомленні.

Отже, порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю повинен забезпечити повноту висловленої думки, її однозначне розуміння, надати книжного характеру мовленню, полегшити сприймання інформації.