12. Християнізація кр та її значення.

Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Київській Русі. Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результаті чогохристиянство стало провідною релігією на Русі.

Значення прийняття християнства.

Християнство створило широку основу для об'єднання всіх народів російського суспільства. Християнство поступово почало витісняти язичницькі обряди і традиції і на цій основі сталася гуманізація общества.Значітельним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Прийняття християнства сприяло становленню міської культури в переважно сільськогосподарської за родом життєдіяльності країні. Під впливом християн розвивалися храмове будівництво, книжкова справа, література, історія та філософія.

На основі християнізації відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі, яка значною мірою набуває візантійську форму. Встановлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, при верховенстві першої над другою. У першій половині 11 століття починається оформлення церковної юрисдикції. У ведення церкви передаються справи про шлюб,розлучення, сім'ї, деякі спадкові справи. Значна роль відводиться церкви в міжнародних справах, пов'язаних з поглибленням відносин з християнськими державами і церквами. У цілому завдяки прийняттю християнства Київська Русь була включена в європейський християнський світ, а отже, і стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного процесу. Однак прийняття християнства мало і негативні наслідки. Православ'я сприяло відокремлення Русі від західноєвропейської цивілізації. З падінням Візантії Російська держава і Російська православна церква виявилися, по суті справи, в ізоляції від решти християнського світу. Саме цією обставиною може бути частково пояснений відмова Західної Європи прийти на допомогу Русі в її протиборстві з іновірцями (татаро-монголами, турками та іншими завойовниками).

13. Розквіт кр за часів Ярослава Мудрого

Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 рр)після запеклої боротьби за владу з братами продовжує справу батька. Але не зважаючи на заходи по зміцненню центральної влади проблема збереження територіальної єдності зберігалася досить довгий час. Вперше в історії Ярослав був змушений погодитись на поділ держави на дві частини та відмовитись від влади на д половиною країни на користь свого брата Мстислава аж до його смерті.

Поряд з тим продовжується розширення земель Русі за рахунок сусідніх територій.

Проводиться перший важливий крок по розробці руського законодавства ( 1016- «Правда Ярослава», 1024 – закон «Спокій вірний»). Запроваджується колективна форма правляння для убезпечення держави від міжусобних воєн після смерті київського князя.Але саме цей закон і прискорив процес розпаду держави на окремі князівства.

Руська церква стає автокефальною. У 1051 р. митрополитом Київським та всія Русі стає Іларіон.

Міжнародний авторитет зміцнює не війнами, а дипломатичними угодами та укладанням чисельних династичних союзів. За що отримав назву «тесть та свекор Європи».