58. Україна в роки першої російської реврлюції(1905-1907 рр.) і третьочервневої монархії(1907-1914 ррю)

Україна на першому етапі революції 1905-1907pp. (січень-вересень 1905р). Революція 1905-1907 pp. - першадемократична революція у Російській імперії. Основні передумови революції: загальнонаціональна криза, яка загострилась на початку XX ст. у зв'язку з економічною кризою та поразками Росії під час війни з Японією; зволікання влади з остаточним вирішенням аграрного питання; жахливі умови праці більшості робітників, посилення експлуатації робітничого класу; об'єктивна зацікавленість буржуазії в її залученні до політичної діяльності й розв'язання важливих державних проблем; національне гноблення неросійських народів імперії; відсутність демократичних свобод. Початок революції. Початок революції поклали події 9 січня 1905 р. у Петербурзі («кривава неділя»). Цього дня була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до царя, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя. Було вбито понад 200 чоловік і кілька сотень поранено.Вимоги студентів та інтелігенції. Широкого розмаху набув і студентський pyx  - студенти вимагали автономії університетів, брали участь у робітничих мітингах і демонстраціях. Представники інтелігенції підтримували більшість прагнень інших соціальних верств, вони відстоювали загально-демократичні перетворення. Маніфест 17 жовтня 1905р. та його наслідки. У цих умовах царський уряд змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. російський імператор Микола ІІ видав маніфест, у якому проголошувалось надання Державній думі законодавчих прав (проект скликання дорадчої Думи, так званої «Булигінської», не був реалізований); розширення виборчих прав громадян; демократичні свободи - свобода совісті, друку, зібранб та об'єднань. Дозволялося створення політичних партій, що призвело до формуваннябагатопартійної системи в Російській імперії.

Зміни в характері політичної влади. Новий закон від 3 червня 1907 р. скоротив представництво від селян в 2 рази, від робітників - у 3 рази, від Польщі та Кавказу - в 3 рази. Тепер поміщики (0,2% виборців) обирали 1 / 2 вибірників, а селяни (90% виборців) - 1 / 5. Не мали виборчого права "інородці" зауральських регіонів, військовослужбовці, студенти, молодь до 25 років, жінки та інші. В число виборців входило лише 13% населення країни. Імператор призначав половину членів Держради, мав право законодавчої ініціативи і стверджував всі закони перед їх вступом в дію. Монарх міг розпустити Думу або призупинити її діяльність. Виконавча влада повністю контролювалася царем, що призначав членів Ради міністрів, незалежного від парламенту. Безпосередньо керував урядом прем'єр-міністр. Судова влада здійснювалася від імені імператора, що призначав вищий судовий орган - Сенат. Селянські волосні суди, окружні суди (1-я інстанція) і судові палати (2-я інстанція) обиралися: судді довічно, присяжні засідателі - на певний термін на підставі майнового цензу. Основними законами формально забезпечувалися свободи, здобуті під час революції, діяли Тимчасові правила про союзи, допускалися економічні страйки, скасована була цензура. Але фактично свободи обмежувалися інструкціями, циркулярами та ін підзаконними актами уряду. Крім того, положення про надзвичайну охорону в 1907 р. діяло на 75% території Європейської Росії.