45.Українська політика КатериниІі. Скасування гетьманства.

Політика, що проводиться Катериною II, отримала назву "освічений абсолютизм". Як і в деяких країнах Європи, ця політика передбачала співіснування демократичних ідей (свободи, рівності, справедливості) з монархічними формами правління.Стосовно до Росії катерининської епохи "освічений абсолютизм" означав: лібералізація форм управління державою і пропаганда передовихпросвітницьких ідей, послідовне консервативне законодавства в інтересах стану дворян. У період царювання Катерини II селяни остаточно втратили особисту свободу, і потрапили в повну залежність від поміщиків, стали їхньою приватною власністю.Юридичним змістом кріпосного права була влада землевласника над особистістю і працею кріпосного селянства, який працював на його землі. До того ж, кріпаки виплачували казенні податки, які збирав поміщик, здійснюючи контроль за їх господарством. Своїми указамиКатерина II заборонила кріпаком селянам без дозволу поміщиків залишати своїх землевласників, подавати скарги на поміщиків в урядові органи; дозволила поміщикам засилати селян за провини в Сибір, продавати їх без землі; розширила кріпосне право на Лівобережну Україну.

У сфері соціальних відносин триває закабалення селян. Кріпацтво розростається вшир. Все більша кількість державних земель, насамперед у знову освоюваних південних регіонах, передається поміщикам, які заселяють їх кріпаками. У сферу впливу кріпосного права включаються нові категорії населення: так, у 1783 році указом Катерини II українські селяни позбавлялися права переходити від одного поміщика до іншого.У другій половині XVIII століття, уряд видає низку указів, що підсилюють поміщицький свавілля: указом 1760 поміщику дозволялося засилати селян до Сибіру; в 1765 році - відправляти їх туди ж на каторжні роботи. Нарешті, в 1767 році Катериною II був виданий указ, званий "апогеєм кріпацтва", - селянам заборонялося скаржитися на поміщика, тобто вони перетворювалися на безсловесний робоча худоба. Порушення цього указу вело до жорстоких покарань. Кріпосницькі порядки були головним гальмом розвитку країни.З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату  в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії.Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р.імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764–1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу у тезі імператриці: „Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все , щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу „. І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад 200 років.