12 . Розкрити принцип карнавальності в романі ‘Рекреації’

Найважливішою ознакою цього твору, що визначає побудову його образної структури, є карнавальність. За її допомогою в романі осмислюється кінець національної культури як засобу боротьби за виживання нації і початок національної культури як нормального місцерозташування багатоманітності сучасного життя’.

У романі ‘Рекреації’, карнавальні дійства ‘подавали зовсім інший, підкреслено неофіційний аспект світу, людини й людських відносин: вони немовби будувалися по той бік всього офіційного’. Адже заперечення офіційної, панівної правди веде за собою утвердження нового, більш прогресивного й вдосконаленого порядку, вважає вчений. Це головний мотив перетворення, воскресіння простежується і в назві роману Андруховича (‘ре-креація’ можна розшифрувати як ‘наново-творення’), і в назві основної події твору - Свято Воскресаючого Духу. Отже, заново народитися повинен і цілий світ( зокрема, українська культура), і кожний, хто потрапив на це свято. Відповідно до цих двох рівнів відродження, принцип карнавальності реалізується як в поетиці роману взагалі, так і в конкретних сюжетних епізодах. Андрухович використовує численні розмовні, жаргонні та лайливі слова і вирази (неслабо, дурхата, крейзуха, зшизів, лажа та ін. ). По-друге, відбувається знищення межі між утопією, фантастикою, і реальністю. Дія відбувається в неіснуючому місті Чортопіль, з’являється персонаж, пан Попель, що має демонічні ознаки, але разом з тим читач постійно наштовхується на реалії тодішнього радянсько-перебудовного життя. По-третє, у тексті наявні алюзії до інших літературних творів, посилання на масову і високу культуру Заходу, Украіни й Росії. Найяскравіший момент, що допомагає навіть не вельми ерудованому читачу відчути карнавальність романного буття, це, звичайно, опис святкової процессії перебиранців та дій, які відбуваються під час Свята Воскресаючого духу на гловній площі Чортополя, Ринок.

Яскравою особливістю карнавалу є перевдягання. Так, Гриць Штундера майже підсвідомо знаходить собі новий образ, що ріднить його з героїчним минулим українського народу: змінює зачіску на козацький оселедець, а ‘мармури’ на стрілецький однострій. Такий одяг відповідає його внутрішній, дещо войовничій, сутності й особливо його душевному стонові у той момент. Справа в тому, що Гриць ‘змінює імідж’ перед тим, як відправитися шукати місце, де було село, з якого депортували його рід. Важливим елементом карнавалу є невизнання ним будь-яких соціальних устоїв та норм. В романі ‘Рекреації’ чітко простежується зіставлення, протиставлення і, нарешті, злиття двох начал - карнавального й особистісного. Ця опозиція є однією з основних у творі й служить для втілення важливої ідеї відродження й оновлення національної культури й особистості в країні, що входить в нову постколоніальну еру свого існування.

11.Подати порівняльну характеристику образу князя Ярослава……

Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, щедрість, а з іншого — честолюбство, лукавство, лякливість. В уяві драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялася, дбала про добробут вітчизни і забувала про деяких гідних її синів.Ця постать і стала центром п’єси. Уже в першій частині драматург майстерно визначає ті лінії, якими буде розгортатися дія. Він знайомить нас з ченцями — переписувачами книг Сильвестром, Микитою, Свічкогасом, родиною київського князя — його дружиною і дочками, майбутнім зятем Гаральдом. Читач довідується, що Ярослав має не тільки однодумців, а й ворогів.І.Кочерга говорить про Ярослава яак люблячого батька, він ніжний і лагідний у ставленні до дочок. Але, дбаючи про інтереси держави, він одружує їх з іноземцями, хоч сам гірко переживає розлуку з дітьми. Складні стосунки Ярослава з дружиною Інгігердою, шведською принцесою. Її зрада боляче ранить князя, так само як і смерть Єлизавети, перед якою він відчуває свою провину. Ярослав у Івана Кочерги керується принципом «Раніш закон, а потім благодать». І цей принцип не завжди виправдовує себе, що розуміє і сам герой. Складна роздвоєність між державним обов’язком і людським почуттям не виправдовує князя, хоч І. Кочерга і подекуди ідеалізує свого героя.

Ярослав Мудрий виступає головним героєм й роману «Диво» Павла Загребельного. В ньому подано широку картину побутового і державного життя Київської Русі, розповідається про побудову Софії Київської, змальовано багатогранний образ давньоруського князя Ярослава Мудрого. У романі «Див» Павло Загребельний змалював Ярослава Мудрого багатогранно, психологічно достовірно. Він постає перед нами звичайною живою людиною з усіма її внутрішніми протиріччями. Загребельний показав нам Ярослава нещасним в особистому житті. Дружина не тішила князя, друзів також не було, лише підлабузники і користолюбці, які намагалися скинути його з престолу. Князь вболіває за розвиток і багатство країни. У романі Ярослав постає як звичайна людина з усіма її слабостями. Автор показує твердість характеру князя, його цілеспрямованість, мудрість. Перед читачем він постає живим, реальним чоловіком, тому читач вірить у те, про що розповідає автор. На відміну від івана Кочерги, Павло Загребельний не ідеалізує цей образ.