1.2.1. Форми та методи які використовуються з метою розвитку уваги учнів молодшого шкільного віку на уроках фізичного виховання.

Увага - важлива сторона пізнавальної діяльності. По образним висловом К.Д. Ушинського, це «та двері, вона може уникнути жодна слово вчення, інакше він не потрапить в душу дитини». Добре розвинені властивості уваги та її організованість є чинниками, безпосередньо визначальними успішність навчання у молодшому шкільному віці. Тому на момент вступу до школи увагу дітей має стати довільним, які мають за потрібне обсягом, сталістю, розподіл і переключеність. Оскільки труднощі, із якими стикаються діти на початку навчання у школі, пов'язані саме з недостатністю розвитку властивостей уваги, під час адаптацію навчальної діяльності, заняття з розвитку властивостей уваги рекомендується проводити, передусім, як профілактичні, створені задля підвищення ефективності функціонування уваги в усіх дітей [15].

Аналіз забезпечення і методики проведення уроків фізичної культури у початкових класах загальноосвітньої школи свідчить, що "застосування спеціальних коштів, методів і організаційно-методичних прийомів, що сприяє розвитку властивостей уваги, перестав бути цілеспрямованим і має випадковий. Отже, насамперед необхідно турбуватися про розвиток й удосконалення відповідних потенційні можливості і психічних процесів у молодших школярів під час їхньої рухової діяльності, які завжди реалізуються.

Кожен вчитель фізичної культури, що прагне до того що, щоб учні виявляли високий рівень активності з його уроках, повинен вміло побудувати навчальний процес.

Активність учнів великою мірою залежить від багатьох чинників, основними серед яких є: правильна постановка завдань уроку, створення позитивного емоційного фону, оптимальна завантаженість школярів на уроці.

Створення позитивного емоційного фону має виняткового значення під час уроків фізичної культури. Зазвичай, його школярі до початку уроку і має зберігатися по всьому його протязі. Однак емоційне тло не може змінюватися у процесі заняття. Це від самопочуття учнів, їх інтересу до культури як до предмета, фізичних вправ, конкретному уроку чи особистості вчителя, від оцінок своєї діяльності [11].

Є кілька основних чинників, сприяють підвищенню емоційності уроку і викликають радість школярі, виконують фізичні вправи.

1. Обстановка на уроці і поведінку вчителя істотно впливають на емоційність занять, іноді перетворюючи вся річ у жарт. Урок фізичної культури завжди приносить задоволення і, якщо школярі рухаються, а чи не сидять, нудячись на лавках, якщо вони бачать вчителя у гуморі, розуміють його жарти, знають і наочно відчувають результати своєї праці. Надмірна збудженість вчителя (метушливість, галасливість), зазвичай, приводить до підвищення неорганізованою активності учнів. Не слід смішити і розважати школярів, нескінченно жартувати із нею. Важливо, щоб строгість, точність і чіткість дій вчителя перемежовувалися усмішками, словами заохочення учнів, підтримуватии їх при тимчасових невдачах.

2. Використання ігрового і змагального методів, з їх психологічних особливостей, викликає школярі сильну емоційну реакцію. Слід пам'ятати, що часто ця реакція може бути настільки сильної, виконання навчальних завдань стає практично неможливим. Сильні емоції за своєю природою довго загасають по закінченні гру чи змагання, тому використовувати ці методи на уроці слід, визначивши би їхнє місце, форму й визначає міру.

Вправи в змагальній формі рекомендується планувати наприкінці уроку. Зовсім неприпустимо використовувати перед розучуванням техніки фізичних вправ.

Гра - це звична форма занять що для школярів. Дітям молодшого шкільного віку це розвага, а й спосіб розвитку (вікова особливість). З допомогою ігор, потребують прояви рухової активності, учні засвоюють правил і норми раціональних форм руху, розвивають психічні й фізичні характеристики, комунікативні здібності. На уроках з молодшими школярами важливо використовувати сюжетні гри, у своїй вчитель, створюючи певний ігровий сюжет діяльності учнів, включає у зміст уроку програмний навчальний матеріал. Застосовуючи такий метод, вчитель має стати учасником гри, повірити у реальність створюваних ним образів і виконувати відповідну сюжету роль. З підвищенням віку школярів варто використовувати гри, відмінні дедалі більшої реалістичністю. Це може бути різноманітні спортивні ігри, спочатку з спрощеними правилами та умовами виконання, потім які відповідають реальним вимогам.

3. Розмаїття використовуваних на уроці засобів і методів. Відомо, що одноманітна фізична діяльність призводить до розвитку несприятливих психічних станів: монотонія, психічне пересичення.

Існує безліч способів урізноманітнити кошти й методи проведення уроків; використовувати фронтальну, групову чи кругову організацію занять; включати різні нові фізичні вправи (наприклад, у розвиток однієї й тієї ж фізичного якості можна використовувати різні за змісту вправи); змінювати обстановку, умови уроку (перехід із спортивного залу в повітря, музичне супровід ходьби, бігу, загальнорозвиваючих вправ в ввідна частини уроку) (див. додаток).

Правильна постановка завдань уроку. Дослідники проблем, що з вивченням проявів активності школярів під час уроків фізичної культури, відзначають зниження навчальної активності у учнів тому, що вчитель припускається помилок, ставлячи завдання уроку. Найтиповішими є такі [19].

- вчитель перераховує вправи, котрі виконуватимуть учні на уроці, замість поставити завдання, яку вирішити;

- завдання, яка ставиться учителем, значущою йому, а чи не для учнів;

- вчитель ставить неконкретне завдання («навчитися метати», «будемо вчитися гри в баскетбол»);

- вчитель ставить непривабливі завдання для учнів; конкретна і грамотно сформульоване завдання який завжди приведе до бажаного результату. Важливо, щоб навчальна задачу пов'язані з інтересами школярів та їхніх потребами;

- вчитель ставить перед учнями завдання, недосяжну у межах уроку. Це створює школярі враження, зусилля, що вони затратять цьому уроці, даремні.

Оптимізація завантаженості школярів на уроці. Оптимальна завантаженість учнів на уроці можна досягти поруч спеціальних організаційно - дидактичних заходів, основними серед яких є:

1) усунення непотрібних пауз на уроці, яку здійснювався кількома способами: забезпечивши спортивним інвентарем всіх членів навчальної групи; виконуючи з учнями в паузах підготовчі і що підбивають вправи; доручаючи учням спостереження якістю виконання вправ однокласниками;

2) здійснення постійного контролю вчителя за учнями у процесі всього уроку (школярі попереджені, що їхні дії і поведінку будуть оцінені, причому оцінюється як рівень знань, умінь і навиків, придбаних ними на уроці, а й їхні активність, пильність і дисциплінованість);

3) включення до навчальну діяльність всіх учнів, навіть, які позбавлені виконання фізичних вправ. Звільнені, присутні на уроці, отримують завдання уважно треба стежити те, що роблять інші. Звільнених учнів слід залучати до суддівства, залучити до ролі помічників -організаторів.

Є різноманітні способи підтримувати стійка увага під час уроків фізичної культури (Додаток). Досить ефективна запропонована Е.П.Ильиним система, яка забезпечує підвищення, стійкість довільного уваги, що включає такі заходи:

Протягом усього уроку підтримувати дисципліну, швидко вишукуючи призвідників порушення.

При постановці завдань уроку:

1. Чітко визначати мету й завдання уроку, розбиваючи поурочне завдання на етапи.

2. Ставлячи завдання, перевіряти, прийнята вона учнями, зрозуміла ними.

При поясненні вправ:

1. Показувати логічно між окремими завданнями, щоб перехід від однієї до іншого була майже продовженням єдиного процесу.

Особливо важливим є дотримуватися цього правила під час проведення теоретичних занять.

2. Не просто пояснювати матеріал, а міркувати найефективнішим засобом для вирішення завдання, ставлячи запитання учням, втягуючи в процес свого мислення.

3. Давати пояснення бадьорим голосом, не затягуючи їх, не перетворюючи на довгі монологи.

За виконання учнями навчального завдання:

1. Вибирати оптимальний темп роботи з цієї групи учнів. Низький темп розхолоджує, розконцентрованість увагу, високий - це не дає часу зосередитися, може викликати стомлення, що теж призводить до зниження інтенсивності уваги.

2. Планувати оптимальний роботи вистачить на урок. Завеликі обсяг породжує неуважність, створює умови на формування нестійкого уваги як наслідок одноманітності чи втоми, а надто малий обсяг - неповне завантаження й поява пауз внаслідок відволікання учнів.

3. Вводити загальні елементи або ігри у процес уроку. У цьому пам'ятаймо, що сильне емоційне порушення заважає зосередити увагу до технічну частину вправи, тому використовувати вправи, котрі доставляють дітям радість, задоволення, перед розучуванням техніки рухів недоцільно.

4. Стимулювати увагу учнів в окремі моменти уроку, наголошуючи на важливості виконуваних дій.

5. Поступово розкривати у вивчені вправі дедалі нові нюанси. Показувати різні варіанти виконання цього вправи.

6. Усувати причини негативного ставлення учнів до вивчення вправ, що виникли, наприклад, через побоювання.

7. Заздалегідь організувати місце щоб займатися, ніж виникали втрати часу до пошуку спортивного інвентарю, організацію робочого місця (підготовку гімнастичного снаряда тощо.).

Оскільки увагу проявляється у діяльності, пильність формують і розвивають у процесі діяльності. Особливого значення

має розвиток довільного уваги, яке можливе лише за наявності вольових зусиль. У разі розвиток вольових якостей означає та розвитку уваги. Отже, діяльність повинна бути такою, щоб спонукати учнів до прояву та розвитку вольових якостей [10].