1.1Сенсорний розвиток у віковій психології.

Що ми називаємо «сенсорикою»? (Сенсорика (від лат. sensus, «сприйняття») - категорія, що описує безпосереднє сприйняття відчуттів, зовнішніх впливів. У фізіології сенсорика - функція нервової системи, що полягає у сприйнятті подразників, виконувана за допомогою сенсорної системи.)

Сенсорна система — спеціалізовані органи чуття, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.

Що називається «сенсорним розвитком»? (сенсорний розвиток – це розвиток її відчуттів, сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення в просторі, смак, запах…)

Сенсорний розвиток передбачає формування у дитини процесів сприйняття і уявлень про предмети, об'єкти та явища навколишнього світу. Малюк народжується на світ з готовими до функціонування органами чуття. Але це лише передумови для сприйняття навколишньої дійсності. Повноцінний сенсорний розвиток здійснюється тільки в процесі сенсорного виховання, коли у дітей цілеспрямовано формуються еталонні уявлення про колір, форму, величину , про ознаки і властивості різних предметів і матеріалів, їх положення в просторі та інше, розвиваються всі види сприйняття, тим самим закладається основа для розвитку розумової діяльності.

      Сенсорне виховання створює необхідні передумови для формування психічних функцій, що мають першорядне значення для можливості подальшого навчання. Воно спрямоване на розвиток зорового, слухового , тактильного, кінетичного, кінестетичного та інших видів відчуттів і сприймань. Спотворення в сприйнятті навколишньої дійсності можуть спричинити порушення у розвитку логічного мислення та уяви. Від того, наскільки багатий сенсорний досвід дитина отримає в перші роки життя, залежить здатність до узагальнення, до засвоєння нової інформації, а також розвиток усіх видів пам’яті. Найбільше інформації ми отримуємо за допомогою зору і слуху, так як ці аналізатори є для людини провідними. Всім відомо, що ми сприймаємо світ за допомогою органів почуттів, а точніше через п’ять сенсорних систем: зір, слух, нюх, дотик, смак.

1.2 Характеристики сенсорного розвитку у молодшого школяра та проблеми_учнів_молодших_класів.

Дитина, яка прийшла в школу, не тільки розрізняє кольори, форми, величину предметів і їх положення в просторі, але може правильно назвати запропоновані кольору і форми предметів, правильно співвіднести предмети за величиною. Він може також зобразити найпростіші форми і розфарбувати їх у заданий_колір.  Дуже важливо, щоб дитина вміла встановлювати ідентичність предметів того чи іншого еталону. Еталони - це вироблені людством зразки основних різновидів якостей і властивостей предметів. Як вже говорилося вище, еталони були створені в ході історії людської культури і використовуються людьми в якості зразків, мірок, за допомогою яких встановлюється відповідність сприймається дійсності того, чи іншого зразку із упорядкованих еталонів.  Якщо дитина може правильно назвати колір і форму предмета, якщо він може співвіднести сприймається якість з еталоном, то він може встановити та ідентичність (м'яч круглий), часткова схожість (яблуко кругле, але не ідеально, як м'яч), неподібність (куля і куб) . Грунтовно оглядаючи, обмацуючи або прослуховуючи,_дитина_робить_соотносящие_дії,_простежує_зв'язок сприймається_з_еталоном.  У природі існує нескінченна різноманітність кольорів, форм, звуків. Людство поступово упорядкував їх, звівши до систем кольорів, форм, звуків - сенсорним еталонам. Для навчання в школі важливо, щоб сенсорний розвиток дитини було досить_високим.  Нормально розвинений дитина до шкільного віку добре розуміє, що картина або малюнок є відображення дійсності. Тому він намагається співвіднести картини і малюнки з дійсністю, побачити те, що в них зображено. Розглядаючи

малюнок, копію картинки або саму картинку, дитина яка привчена, научена образотворчому местецтву, не сприймає використовувану художником багатобарвну палітру як бруд, він знає, що світ складається з нескінченного числа виблискуючих фарб. Дитина вже вміє правильно оцінювати перспективне зображення, так, як йому відомо, що один і той же предмет, розташований далеко, виглядає на малюнку маленьким, а близько - набагато більше.

Тому він пильно вдивляється, співвідносить зображення одних предметів з іншими. Діти люблять розглядати зображення - адже це розповіді про життя, яку вони так прагнуть осягнути. Малюнки та живопис сприяють розвитку знакової функції свідомості і художнього смаку. 

Проблеми учнів молодших класів, які впливають_на їх сенсорний розвиток.

Початок навчання дитини в школі- складний і відповідальний етап в його житті. Психологи відзначають , що діти 6-7 років переживать психологічну кризу, пов’язану з необхыдныстю адаптацыъ до школи. У середньому звикання дитини до школи має тривалість 3-х місяців до 1,5 років.

Які ж умови психологічної адаптації дитини до школи та її вплив на сенсорно—перцептивний розвиток школяра? По-перше, змінюється соціальна позиція дитини : з дошкільника він перетворюється на учня. І якщо раніше він був «просто дитиною», якого любили і про якого дбали дорослі, то тепер він стає школярем. У нього з’являються нові складні обов’язки : робити уроки, приходити вчасно до школи , бути уважним на уроці, дисциплінованим.

По суті, вперше у своєму житті дитина стає членом суспільства зі своїми обов’язками і соціально—громадським обов’язком. По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання в школі діти відбувається хміна провідної діяльності. До початку навчання в школі діти зайняті переважно грою. Вони грають у сюжетні та рольові ігри, фантазують, вигадують ігрові імпровізації. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність : школярі повинні «навчитися» сприймати і запам’ятовувати навчальний матеріал, формулювати відповіді, вирішувати задачу.

Основна психологічна різниця ігрової та навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова діяльність є вільною, дитина грає тоді , коли він хоче грати. Сюжети для ігор він вибирає сам з навколишнього життя і програє їх згідно з тим , як він сприйняв ту чи іншу життєву ситуацію. Дитина діє у відповідності зі своїм бажанням та самостійно. Навчальна ж діяльність побудована на основі довільних зусиль дитини. Він стає зобов’язаним робити те, що йому не завжди хочеться робити; він повинен довільно контролювати свою поведінку, стабільно тримати активну увагу на уроці. Потрібно зауважити, що власне перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здійснюється не з його волі, не природним для нього шляхом, а як би «нав’язано» йому звурху, від дорослих. Цей перехід суспільно заданий для дитини і хоче він того чи не хоче, готовий або не готовий, він зобов’язаний і змушений змінити свої заняття і по суті, весь «спосіб життя», що безпосередньо впливає на його сприйняття навколишнього світу.

По-третє, психологи відзначають, що важливим фактором психологічної адаптації дитини до школи виступає його соціальне оточення : учитель, клас, родина, які певним чином впливають на його перцептивний розвиток . Наприклад, від ставлення вчителя до дитини залежить успішність його подальшого навчання в школі, а отже розвиток сприйняття. А діти, яких з самого початку «не полюбили» вчителя початкових класів, згодом погано вчаться, агресивні або не впевнені в собі, схильні да асоціальної поведінки,і ймовірно перцептивний розвиток таких дітей не буде повноцінним.

По-четверте, однією з гострих проблем навчання в початкових класах виступає проблема стримування рухової активності ініціативного дитини, і навпаки, активізації млявих і пасивних дітей. Якщо дитина характеризується слабким розвитком «комплексу довільності», тобто відбувається зміна рухових відчуттів, він погано звикає до школи , має низьку успішність. Для тиких дітей йти в школу з часом стає своєрідними «тортурами», і вони починають всіляко ухилятися від цього, пропускають уроки, придумують хвороби. Так як же допомогти дитині успішно адаптуватися до школи і як створити умови для його повноцінного розвиту ? З дитячого садку необхідно зміцнювати психіку дитини, розвивати його мислення, емоційно—вольову та сенсорно—перцептивну сфери, нейтралізувати страхи і емоційно—негативні переживання. Необхідно розвивати «комплекс довільності-вміння контроолювати себе самостійно, бути уважним, здатність на довільні вольові та інтелектуальні зусилля.» Ігрові методи розвивального та психокорекційного характеру обов’язково повинні бути введені в початкових класах шкіл.