2 Розрахунок і виконання роботи
2.1 Визначити характер і виконати розрахунок посадки Ø65 А/Гр.
Рішення:
|
1) Задана посадка в системі ОСТ. Посадка з номінальним діаметром Dн=65 мм, в системі отвору (вказано основний отвір – А), гарячої посадки (з натягом). Отвір посадки і вал посадки мають 2-й клас точності (в позначенні посадки клас точності відсутній). 2) Знаходимо граничні відхилення посадки за таблицею 1.6 посібника [1]. В перетині рядка таблиці 1.6 «Більше 50 до 65 мм» і стовпчика «2-й клас точності» та стовпчика «отвір А» визначаємо верхнє та нижнє відхилення отвору: ЕS = 30 мкм, ЕІ =0. Аналогічно визначаємо верхнє та нижнє відхилення вала Гр: еs = 105 мкм; еі = 75 мкм (див. табл. 1.6). 3) Визначаємо граничні розміри спряжених деталей за формулами 1.2 та 1.3: Dmax = D + ES = 65,00 +0,30= 65,030 Dmіn = D + ЕІ = 65,00 +0 = 65,000 dmax = d + es = 65,00 +0,105 = 65,105 dmin = d + ei = 65,00 +0,075 = 65,075. 4)
Повний запис посадки Ø65
А(+0,030)/Гр |
Рисунок
1.1. Спрощена схема полів допусків
посадки
Ø65
А(+0,30)/Гр |
.
.5) Зображуємо в масштабі спрощену схему полів допусків (рис. 1.1). Граничні розміри на схемі проставляємо в мм.
6) Визначаємо допуск отвору за ф. 1,4 а:
ТD = Dmax – Dmin =ES – EI =30 – 0 = 30 мкм.
Визначаємо допуск валу за ф. 1,5 а:
Тd = dmax – dmin = es – ei = 105–75 =30 мкм.
7) Знаходимо граничні натяги за ф. 1.9 і 1.10:
Nmax = dmax – Dmin = es – EI = 105–0 = 105 мкм;
Nmin = dmin – Dmax = ei – ES = 75–30 =45 мкм.
8) Визначимо допуск посадки за ф. 1.11, б:
TN = Nmax – Nmin= 105–45 = 60 мкм.
9) Перевіряємо отриманий результат за ф. 1.11:
ТП= TD + Td= 30+30 = 60 мкм.
Таблиця 1.6 з посібника [1]. (Пояснення щодо п. 2.1.)
Номінальні діаметри, в мм
|
1-й клас точності |
2-й клас точності |
Клас точності 2а |
3-й клас точності |
||||||||||||||
Визначення полів допусків |
||||||||||||||||||
отвір |
вали
|
отвір |
вали |
отвір |
вали |
отвір |
вали |
|||||||||||
А1 |
Пр21 |
ІІр11 |
А |
Гр |
Пр |
Пл |
А2а |
Пр22а |
Пр12а |
А3 |
Пр33 |
Пр23 |
Пр13 |
|||||
Граничні відхилення, в мкм |
||||||||||||||||||
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|||||
|
+ |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
|
+ |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
|||||
Більше 40 до 50 |
15 0 |
54 43 |
45 34 |
27 0 |
87 60 |
52 35 |
47 30 |
39 0 |
109 70 |
68 43 |
50 0 |
175 125 |
125 75 |
110 60 |
||||
Більше 50 до 65 |
18 0 |
66 53 |
54 41 |
30 0 |
105 75 |
65 45 |
55 35 |
46 0 |
133 87 |
83 53 |
60 0 |
210 150 |
150 90 |
135 75 |
||||
2.2 Визначення характеру і розрахунок посадки Ø80Н8/е7
Рішення:
|
1) Задано посадку в міжнародній системі ISO. Посадка з номінальним діаметром Dн = 80 мм, в системі отвору (вказано основний отвір – Н). Отвір та вал відносяться до 8-го та 7-го квалітету, відповідно. 2) Знаходимо основне відхилення для основного отвору за табл. 1.10 посібника [1]. В перетині рядка таблиці 1.10 «Інтервали розмірів, мм» «Більше 65 до 80 мм» та стовпчика «Н» визначаємо нижнє відхилення отвору: ЕІ = 0 (див. табл. 1.10); Знаходимо основне відхилення для вала за таблицею. 1.11 посібника [1]. В перетині рядка таблиці «Інтервали розмірів, мм» «Більше 65 до 80 мм» та стовпчика «е» визначаємо верхнє відхилення вала: еs = –60 мкм (див. табл. 1.11); 3) Визначаємо допуски для 7-го та 8-го квалітетів, використовуючи дані таблиці 1.9 посібника [1]. В перетині рядка таблиці 1.9 «Інтервали розмірів, мм» «Більше 50 до 80 мм» та стовпчиків «7» та «8» визначаємо допуски квалітетів ІТ7 та ІТ8: ІТ7 = 30 мкм, ІТ8 = 46 мкм (див. табл. 1.9); 4) Визначаємо друге (неосновне) відхилення поля до-пуску отвору за ф. 1.12: ES = ЕІ+ІТ8=0 + 46 = 46 мкм. Визначаємо друге (неосновне) відхилення поля допуску вала за ф. 1.13: еі = еs – ІТ7 = –60 –30 = –90 мкм.
|
Рисунок
1.2.
Схема полів допусків посадки
Ø80Н8(+0,046)/е7 |
,
(спрощена).
5) Повний запис посадки
Ø80Н8(+0,046)/е7
.
6) Граничні розміри отвору та валу визначаємо за ф. 1.2 та 1.3, відповідно:
Dmax = D +ES = 80,0 + 0,046 = 80,046 мкм;
Dmin = D +EI = 80,0 + 0,0 = 80,0 мкм;
dmax = d+es = 80,0 – 0,060 = 79,940 мкм;
dmin = d+ei =80,0 –0,090 = 70,910 мкм.
7) Зображаємо графічно в масштабі спрощену схему полів допусків (рисунок 1.2), граничні діаметри отвору та валу в мм.
8) Визначаємо граничні зазори за ф. 1.7,а та 1.8, а:
Smax = Dmax – dmin = ES – ei = 46 –(–90) = 136 мкм;
Smin = Dmin – dmax = EI – es = 0 –(–60) = 60 мкм.
9) Визначаємо допуск посадки за ф. 1.11:
TS=Smax – Smin = 136 – 60 = 76 мкм.
10) Перевіряємо отриманий результат за ф. 1.11:
ТП= TD + Td = IT8+ IT7 = 46+30 = 76 мкм, що співпадає з отриманою величиною TS.
Таблиця 1.10 з посібника [1]. (Пояснення щодо п. 2.2)
Інтервали розмірів, мм |
А |
В |
С |
D |
Е |
F |
G |
Н |
Js |
K |
М |
N |
Від Р до Z |
Нижнє відхилення ЕI |
|||||||||||||
Всі квалітети |
До 8-го квалітета |
До 7-го квалітета |
|||||||||||
Більше 3 до 6 |
+270 |
+140 |
+70 |
+30 |
+20 |
+10 |
+4 |
0 |
Граничні відхилення рівні ±ІТ/2 |
-1+Δ |
-4+Δ |
-8+Δ |
Відхилення як для квалітетів більше 7-го збільшено на Δ |
Більше 6 до 10 |
+280 |
+150 |
+80 |
+40 |
+25 |
+13 |
+5 |
0 |
-1+Δ |
-6+Δ |
-10+Δ |
||
«10» до 14 «14» до 18 |
+290 |
+150 |
+95 |
+50 |
+32 |
+16 |
+6 |
0 |
-1+Δ |
-7+Δ |
-12+Δ |
||
«18» до 24 «24» до 30 |
+300 |
+160 |
+110 |
+65 |
+40 |
+20 |
+7 |
0 |
-2+Δ |
-8+Δ |
-15+Δ |
||
«30» до 40 «40» до 50 |
+310 +320 |
+170 +180 |
+120 +130 |
+80 |
+50 |
+25 |
+9 |
0 |
-2+Δ |
-9+Δ |
-17+Δ |
||
«50» до 65 |
+340 +360 |
+190 +200 |
+140 +150 |
+100 |
+60 |
+30 |
+10 |
0 |
-2+Δ |
-11+Δ |
-20+Δ |
||
«65» до 80 |
|||||||||||||
Більше 80 до 100 «100» до 120 |
+380 +410 |
+220 +240 |
+170 +180 |
+120 |
+72 |
+36 |
+12 |
0 |
-3+Δ |
-13+Δ |
-23+Δ |
||
«120» до 140 «140» до 160 «160» до 180 |
+460 +520 +580 |
+260 +280 +310 |
+200 +210 +230 |
+145 |
+85 |
+43 |
+14 |
0 |
-3+Δ |
-15+Δ |
-27+Δ |
||
«400» до 450 «450» до 500 |
+1500 +1650 |
+760 +840 |
+440 +480 |
+230 |
+135 |
+68 |
+20 |
0 |
-5+Δ |
-23+Δ |
-40+Δ |
||
Таблиця 1.11 з посібника [1]. (Пояснення щодо п. 2.2, продовження )
Інтервали розмірів, мм |
a |
b |
с |
d |
e |
f |
g |
h |
js |
k |
|
Верхнє відхилення es |
|||||||||||
Всі квалітети |
Від 4-го до 7-го |
До 3-го і більше 7-го |
|||||||||
Більше 3 до 6 |
-270 |
-140 |
-70 |
-30 |
-20 |
-10 |
-4 |
0 |
Граничні відхилення рівні ±ІТ/2 |
+1 |
0 |
«6» до 10 |
-280 |
-150 |
-80 |
-40 |
-25 |
-13 |
-5 |
0 |
+1 |
0 |
|
«10» до 14 «14» до 18 |
-290 |
-150 |
-95 |
-50 |
-32 |
-16 |
-6 |
0 |
+1 |
0 |
|
«18» до 24 «24» до 30 |
-300 |
-160 |
-110 |
-65 |
-40 |
-20 |
-7 |
0 |
+2 |
0 |
|
«30» до 40 «40» до 50 |
-310 -320 |
-170 -180 |
-120 -130 |
-80 |
-50 |
-25 |
-9 |
0 |
+2 |
0 |
|
«50» до 65 |
-340 -360 |
-190 -200 |
-140 -150 |
-100 |
-60 |
-30 |
-10 |
0 |
+2 |
0 |
|
«65» до 80 |
|||||||||||
«80» до 100 «100» до 120 |
-380 -410 |
-220 -240 |
-170 -180 |
-120 |
-72 |
-36 |
-12 |
0 |
+3 |
0 |
|
Більше120до140 «140» до 160 «160» до 180 |
-460 -520 -580 |
-260 -280 -310 |
-200 -210 -230 |
-145 |
-85 |
-43 |
-14 |
0 |
+3 |
0 |
|
Таблиця 1.9 з посібника [1]. (Пояснення щодо п. 2.2, продовження )
Інтервали розмірів, мм |
Квалітети |
||||||||||||
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
|
мкм |
мм |
||||||||||||
Більше 3 до 6 |
5 |
8 |
12 |
18 |
30 |
48 |
75 |
0,12 |
0,18 |
0,30 |
0,48 |
0,75 |
1,2 |
Більше 6 до 10 |
6 |
9 |
15 |
22 |
36 |
58 |
90 |
0,15 |
0,22 |
0.36 |
0,58 |
0,90 |
1,5 |
Більше 10 до 18 |
8 |
11 |
18 |
27 |
43 |
70 |
110 |
0 18 |
0,27 |
0.43 |
0.70 |
1,10 |
1,8 |
Більше 18 до 30 |
9 |
13 |
21 |
33 |
52 |
84 |
130 |
0,21 |
0,33 |
0,52 |
0,84 |
1,30 |
2,1 |
Більше 30 до 50 |
11 |
16 |
25 |
39 |
62 |
100 |
160 |
0,25 |
0.39 |
0,62 |
1,00 |
1,60 |
2,5 |
Більше 50 до 80 |
13 |
19 |
30 |
46 |
74 |
120 |
190 |
0,30 |
0,46 |
0,74 |
1,20 |
1,90 |
3,0 |
Більше 80 до 120 |
15 |
22 |
35 |
54 |
87 |
140 |
220 |
0,35 |
0,54 |
0,87 |
1,40 |
2,20 |
3,5 |
Більше 120 до 180 |
18 |
25 |
40 |
63 |
100 |
160 |
250 |
0,40 |
0,63 |
1,00 |
1,60 |
2,50 |
4,0 |
2.3 За таблицею 4.1 в рядку свого варіанту, який відповідає порядковому номеру студента в навчальному журналі, надано значення посадок для індивідуального виконання. Для того, щоб зроблена практична оцінювалась на «відмінно», необхідно у відведений на виконання практичної роботи час, дати відповіді на додаткові контрольні запитання викладача. Можливі контрольні запитання, які відносяться до теми виконання практичної роботи, наведені в переліку роділу 3.