40 Шляхи і засоби підвищення професійної кваліфікації вчителя-словесника. Передовий педагогічний досвід.

До основних шляхів збагачення знань і підвищення професійної кваліфікації учителів належать:

□ вивчення державних документів з актуальних питань освіти й національного виховання;

□ самостійне опрацювання наукової психолого-педагогічної, методичної, лінгвістичної літератури, тобто самоосвіта;

□ вивчення досвіду роботи вчителів-словесників та самоаналіз власного досвіду;

□ участь у конкурсах "Учитель року";

□ участь у роботі методичних об'єднань (школи, району, міста);

□ участь у конференціях, педагогічних читаннях, семінарах;

□ підвищення кваліфікації на курсах в інститутах післядипломної освіти, педагогічних вищих закладах освіти;

□ заняття в школі передового педагогічного досвіду;

□ взаємовідвідування уроків, організація відкритих уроків.

Учитель повинен знати державні документи з актуальних питань освіти й національного виховання. До них належать концепції навчання української мови й виховання в школах України, стандарти мовної освіти, програми тощо.

Про зміни що стосуються навчально-виховного процесу, нове в мовознавстві й методиці навчання української мови повідомляється на сторінках фахових часописів. Крім того, обговорюється досвід роботи кращих підручників, узагальнюється досвід роботи кращих словесників, дається інформація про нові видання, що побачили світ, друкуються конспекти кращих уроків і позакласних заходів та багато інших, цікавих для вчителя матеріалів.

3 1951 Року видається щомісячний науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України "Дивослово", за допомогою якого зросло не одне покоління вчителів.

Інститут педагогіки АПН України заснував науково-методичний журнал "Українська мова і література в школі". До послуг учителів газета "Українська мова і література", заснована видавництвом "Шкільний світ", журнал "Урок української" Національного університету "Києво-Могилянська Академія", регіональні видання. Наприклад, для вчителів Полтавщини видається часопис "Постметодика". для педагогів Луганщини - "Освіта Донбасу", "Освіта на Луганщині" та ін. видання.

Вибір теми для самоосвіти визначається потребою вчителя, школи, рівнем його фахової підготовки, а також зумовлений аналізом та висновками контролю за діяльністю педагога.

Важливими напрямами самоосвіти є:

□ вивчення стандартів, Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, концепцій мовної освіти;

□ вивчення нових програм і підручників, з'ясування їх особливостей і вимог;

□ вивчення додаткового наукового матеріалу, зокрема з психології, педагогіки, мовознавства, лінгводидактики тощо.

Засобами самоосвіти вчителя-словесника є систематичне вивчення нової спеціальної, педагогічної та художньої літератури, при цьому робляться виписки, складаються тези, конспекти, картотеки.

Метою традиційного конкурсу "Учитель року" є виявлення талановитих, творчих учителів, їх підтримка, моральне й матеріальне стимулювання; підвищення престижу професії вчителя, упровадження нових освітніх технологій у систему роботи вчителів, поширення кращого педагогічного досвіду.

Під час конкурсу виявляються творчі вчителі-словесники, які користуються повагою в школах, мають авторитет серед учнів і батьків.

Проведення конкурсу передбачає:

□ визначення рівня професійної компетенції учителя, важливою складовою якої є знання сучасної науково-методичної проблематики;

□ оцінку системи роботи вчителя, рівень оволодіння ним методикою уроку;

□ аналіз змістових і технологічних методик, прийомів, підходів до передачі знань;

□ розкриття особистісних та комунікативних якостей конкурсантів.

Конкурс відбувається в кілька етапів: у школі, районі (місті). Переможці районного (міського) конкурсу направляються на обласний. Переможець обласного конкурсу бере участь у Всеукраїнському конкурсі "Учитель року".

Важливою формою методичної роботи є взаємовідвідування та проведення відкритих уроків з метою удосконалення професійної компетенції, педагогічної культури, поширення досвіду вчителів-словесників.

Особливої уваги потребують молоді фахівці. Робота з ними відбувається в кількох аспектах: удосконалення професійно-значущих особистісних якостей; формування індивідуального стилю педагогічної діяльності; розвиток педагогічної творчості. Для цього використовуються різноманітні форми роботи, зокрема консультації, взаємовідвідування, проведення майстер-класів для молодих учителів тощо.

Поняття про передовий педагогічний досвід

   Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.    На важливу роль педагогічного досвіду вказували К.Д.Ушин­ський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. К.Д.Ушин­сь­кий, зокрема, виділяє таке поняття як педагогічна досвідченість, під якою він розуміє факти виховання, пережиті вчителем. Ці факти «повинні зробити вплив на розум вихователя, класифікуватися в ньому за своїми характерними особливостями, узагальнюватися, стати думкою, і вже ця думка, а не сам факт зробиться правилом виховної діяльності вчителя».    А.С.Макаренко розкрив діалектичну природу педагогічного досвіду, вказавши на важливість індукції і дедукції в ньому.    На творчий підхід у використанні чужого досвіду вказував В.О.Сухомлинський. «Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба зробити? Насамперед вивчити грунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей грунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом з грунтом, не оголюючи коренів».    Науковці поділяють педагогічний досвід на різні групи: передовий, масовий (позитивний), недостатній. Масовий досвід є характерним для основної маси педагогічних працівників. Недостатній досвід — це досвід помилковий або застарілий, досвід роботи молодих учителів.    Передовий педагогічний досвід — це досвід, який забезпечує високу результативність як на основі сумлінного виконання обов'язків, так і новаторства.    Проблема передового педагогічного досвіду висвітлювалася в роботах Ю.К.Бабанського, Е.І.Монозсона, М.М.Скаткіна, М.М.По­ташника, Я.С.Турбовського, а на Україні — в працях М.Д.Ярмаченка, О.Я.Сав­ченко, В.І.Бондаря, М.Ю. Красовицького та ін.    Передовий педагогічний досвід залежно від обсягу теми поділяють на комплексний і локальний, а за кількістю авторів — на індивідуальний та колективний. Комплексний досвід охоплює значну кількість питань роботи вчителя чи педагогічного колективу (наприклад, система роботи вчителя з розвитку зв'язного мовлення учнів, система роботи педколективу навчально-виховного закладу щодо формування національної свідомості учнів). Локальний досвід охоплює окреме питання чи кілька взаємозв'язаних питань (наприклад, досвід роботи вчителя математики з проблеми диференціації навчання школярів, досвід педколективу з питань оптимізації навчально-виховного процесу).    Індивідуальний досвід — це конкретний педагогічний досвід. Колективний досвід — це досвід педколективу навчально-виховного закладу, творчого об'єднання вчителів тощо.    Передовий педагогічний досвід поділяють на новаторський і зразковий. Новаторський досвід виділяється певною оригінальністю, новизною. Новизна досвіду може мати об'єктивний або суб'єктивний характер. Якщо новизна досвіду має об'єктивний характер і пошуки педагога-новатора носять експериментальний характер, то такий досвід називають дослідницьким.    Новаторський досвід може відрізнятися певною оригінальністю, вдосконаленням форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання. Такий досвід називають раціоналізаторським.    Зразковий досвід — це досвід роботи сумлінних вчителів, які використовують досягнення педагогічної науки і практики, методичні рекомендації, розроблені вченими, методистами, і педагогічна діяльність яких служить зразком для інших.