Антична риторика як джерело стилістики.
етимологічна основа слова «стилістика» свідчить, що витоки цієї науки в античній риториці. Словом stilos давні греки називали паличку із загостреним кінцем, якою писали по змащеній воском дощечці. Вправність користуватися паличкою-стилем поступово почала сприйматися як показник словесної майстерності, досконалості, з’явилися поняття «гарний стиль», «поганий стиль», а вміння гарно говорити і писати формувалося в окрему науку про красномовство — риторику. Першим з відомих ораторів Давньої Греції можна назвати Перікла. Особливого значення набули апології— промови на захист себе. Оскільки не кожний міг скласти таку промову, то з’явилися логографи (ті, що пишуть промови). Маскуючи своє авторство, логограф повинен написати промову від імені клієнта, враховуючи його соціальне становище, освіту, рівень інтелекту, характер тощо. Горгій доповнив досвід попередників указівками, як у серйозних промовах використовувати насмішку, іронію, як на серйозні докази відповісти жартом і навпаки. Він вважав слово найвеличнішим володарем: «Видом мале і непомітне, а творить чудеса». Учень Горгія Ісократ був майстром урочистих, святкових промов. Він відкрив у Афінах школу красномовства, працював у ній майже 40 років, розробляв техніку красномовства, дбав про образне оформлення промов, введення ритмічних періодів. Над окремими промовами Ісократ працював роками. Афінська школа Ісократа була першим навчальним закладом, що готував висококваліфікованих ораторів — професіоналів, політиків. Тут вивчалися право, політика, філософія, мистецтво. Риторика в розумінні Ісократа поєднувала в собі ораторство з державною мудрістю і мораллю, збагачувалася досягненням інших наук, конкурувала з любов’ю до мудрості — філософією. Вищого рівня розвитку досягає риторика уже як теоретична наука в часи Арістотеля. Арістотель написав «Риторику», що складається з трьох частин. У першій розкриваються принципи, якими керується оратор (переважно на матеріалі судових промов) — правові, професійні, моральні. У другій частині увага зосереджується на особистих якостях промовця (розум, порядність, знання, довір’я тощо). Третя частина «Риторики» присвячена технічному аспекту ораторства: пафосу, побудові, стилю.
Біблійні джерела стилістики
До найдавніших джерел, з яких черпає стилістика виражальні засоби, належить Вічна Книга — Біблія. У цих книгах відобразилися міфологічні, філософські, космологічні, історико-соціальні та морально-етичні уявлення народів Близького Сходу і Середземномор’я. Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту. Багато письменників, інших діячів культури перекладали біблійні книги, освоювали сюжети й образи, писали переспіви, стилізували. З книги Еклезіаста: час збирати каміння, все повертається на круги своя, для всього свій час. Перша велика проповідь Христа називається Нагірною, бо виголосив її Христос на горі, перед широким загалом людей. З того часу поняття «гора» набуває в риториці і стилістиці символічного змісту, обростає образними значеннями. Гора — це високість духу, благородство помислів, піднесеність душі, урочистість, це, зрештою, перешкода, долаючи яку людина сама себе підносить над буденщиною, перемагає ницість. Людина, яка зійшла на гору, вільна, висока і відкрита для всіх. Гора Голгофа — місце розп’яття Христа — також набула нового значення, стала символом людських страждань, а шлях до неї — страдницька путь на муки за віру, переконання. Слова і вирази проповідей прості, зрозумілі, але місткі думкою, афористичні. Багато з них успадковані й українською мовою: сіль землі, світло світу (про учнів Христа), любіть ворогів ваших; будьте досконалі; істинно кажу вам, не судіть і не будете суджені; простіть і вам проститься; шукайте і знайдете; стукайте і вам відчинять; що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те чиніть їм; входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель; стережіться лжепророків, які приходять до вас у овечій одежі, а всередині — вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми. Біблійна гомілетика збагатила стилістичну систему української літературної мови значною кількістю афоризмів: Адам і Єва, Адамове ребро, Адамові діти, Авель, антихрист, апокаліпсис, блудний син, брат піднявся на брата, Вавилон, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння, вигнання з раю, випити гірку чашу, глас вопіющого в пустелі, древо пізнання добра і зла, до сьомого коліна, долина печалі, за часів Адама, земля обітована, змій-спокусник, іти на Голгофу, Іуда Іскаріот, іудині срібники, книга за сімома печатями, Каїн, каїнова печать, хай мине нас ся чаша, нести свій хрест, Ноїв ковчег.