Література

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. / М. Кастельс / Пер с англ. – М., 2000. 2. Корнев С. „Сетевая литература” и завершение постмодерна. Интернет как место обитания литературы. / С. Корнев // Новое литературное обозрение. – М., 1998. – №4. – С. 29-47. 3. Тоффлер Э. Т50 Шок будущего: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. – М. : ООО “Издательство ACT”, 2002. – 557 c.

Бондаренко М. В. Інтернет як соціокультурний осередок літератури

Стаття присвячена дослідженню впливу сучасних засобів комунікації на розвиток літератури. Розглядаються перетворення, що відбулися в сучасній літературі у зв’язку з розвитком інформаційних та комунікативних технологій. Досліджено глобалізаційні зміни в епоху інформаційного суспільства та особливості прояву сучасної літератури у кіберпросторі. Представлено феномен Інтернету як основного у творенні сучасної інформатизації суспільства.

Ключові слова: глобалізація, література, Інтернет, комунікація, мережева література, інформаційна культура, Інтернет-комунікативні технології, мас-медіа, інформаційний осередок.

Бондаренко М. В. Интернет как социокультурная среда литературы

Статья посвящена исследованию влияния современных средств коммуникации на развитие литературы. Рассматриваются преобразования, произошедшие в современной литературе в связи с развитием информационных и коммуникационных технологий. Исследованы глобализационные изменения в эпоху информационного общества и особенности проявления современной литературы в киберпространстве. Представлен феномен Интернета как основной фактор в создании современного информатизованого общества.

Ключевые слова: глобализация, литература, Интернет, коммуникация, сетевая литература, информационная культура, Интернет-коммуникационные технологии, масс-медиа, информационная среда.

Bondarenko M. V. Internet as a social and cultural center of literature

The author examines the effects of modern communication means in development of the literature. The article deals with the transformation that took place in the modern literature owing to the development of information and communication technologies. Showed global changes in a sphere of informative society and characteristics of contemporary literature in cyberspace. The phenomenon of the internet as basic is presented in creation of modern informatization of society.

Key words: globalization, literature, Internet, communication, network literature, information culture, Internet-communication technologies, mass media, information environment.

УДК [070.1:050](477)19

Г. Г. Борисов

Передумови трансформаційних процесів української громадсько-політичної газетної періодики у 1985-1995 рр.

Важливі зміни в суспільстві (політико-ідеологічні, економічні, культурні та ін.) відбуваються за тісної співучасті засобів масової інформації (ЗМІ) і до певної міри зумовлені ними. У той же час функціонування ЗМІ, а також специфіка передавання ними інформаційних потоків та адаптування їх до читача прямо залежать від сутності політичної системи, дієвим елементом якої вони виступають, а також змін, які відбуваються в ній.

У країні з авторитарним типом керівництва, якою був СРСР, ЗМІ, з одного боку, позбавлені можливості об’єктивного інформування населення про найважливіші події в житті спільноти, але з іншого – виступають важливим знаряддям панування тоталітарних режимів.

У той же час у правовій демократичній державі, де пересічному громадянину гарантоване право бути поінформованим про все, що відбувається в суспільстві, а також мати можливість отримати неупереджену оцінку, ЗМІ виступають важливим компонентом державної системи поряд із парламентом, виконавчою владою, незалежним судом. Тому пресу й називають в таких країнах „четвертою владою”.

Що стосується держав із автократичною системою керівництва, то іменувати пресу „владою” там взагалі некоректно, тому що всі спроби об’єктивної оцінки подій, особливо тих, що безпосередньою стосуються політики влади, упереджуються (іноді за допомогою силових структур), а незалежні журналісти, суспільні діячі з незалежною думкою, постійно відчувають на собі репресії у різних формах виявлення.

Діяльність ЗМІ за будь-якої політичної системи загалом має надзвичайно важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, спрямованої на людину, у значній мірі зумовлює її ставлення до дійсності, визначає напрям соціальних дій.

Формування національного інформаційного простору незалежної України відбувається за умов трансформації суспільства в річище демократії, а розпочався цей процес на останньому етапі існування Радянського Союзу, за умов поступової втрати компартією монополії на ідеологію та владу за часів так званої „перебудови” (1985 – 1991 рр.). Тож актуальним є відтворення складного історичного процесу становлення та розвитку системи газетної періодики України за період другої половини 1980-х – початку 1990-х рр., відстеження зміни типологічного обличчя вітчизняних газет, еволюції їх ідейного спрямування, встановлення тісного зв’язку та взаємозалежності вищезазначених процесів із кардинальними політичними та соціально-економічними змінами, що відбувалися в житті самого українського суспільства.

Ще в кінці 70-х років минулого сторіччя відчувалась стагнація комуністичної системи. Низка держав, що свого часу були силоміць приєднані до Радянського Союзу, почали виявляти ознаки національної свідомості. Але під час правління Леоніда Брежнєва всі спроби започаткувати якесь незалежне видання з критикою московських керівників упереджувались інструментаріями влади.

Тільки в 1985 році з початком перебудови почала спостерігатися тенденція до послаблення „єжових рукавиць” по відношенню до ЗМІ. У середині 80-х років прояви національної свідомості в Україні та інших союзних республіках були ще слабкими. Але деякі працівники ЗМІ все частіше почали виказувати у своїх публікаціях своє невдоволення комуністичною владою.

З початком перебудови багато центральних ЗМІ УРСР відмовилося від комуністичних нагород, у публікаціях їх авторів усе частіше почали з’являтися заклики до виходу із Союзу й навіть заборони комуністичної партії взагалі.

Оскільки, крім з’їздів ЦК КПРС, у кінці 90-х років почали проводитися з’їзди народних депутатів, а серед цих депутатів були представники різних союзних республік з активною громадською свідомістю, в ЗМІ все частіше стали з’являтися опозиційні комуністичному режиму статті.

На процес розвалу СРСР дуже вплинули реформи останнього радянського прем’єр-міністра Павлова, що відбулися у 1990-1991 рр, коли прилавки магазинів спорожніли, й була введена карточно-купонова система. Це все набуло відображення (і, звичайно ж, критику) в багатьох українських газетах). А завершив розвал комуністичної країни (і поглибив подальшу трансформацію процесів ЗМІ) серпневий путч під керівництвом ДКНП, після якого в українській пресі з’явилося ще більше закликів до виходу з СРСР, прояви національної свідомості набули широкого масштабу.

З розвалом СРСР, проголошенням державної незалежності України та ліквідацією монополії Комуністичної партії на ідеологію у вітчизняному пресознавстві намітилися кардинальні зміни у вивченні друкованих ЗМІ.

Новий прояв вітчизняного дослідницького процесу – затвердження багатоманітності теорій і концепцій є прямим відбиттям існування в українському суспільстві різних моделей світобачення.

Автор цієї статті виходив з того, що кожний з існуючих методологічних підходів має певну цінність, оскільки відбиває особливі, специфічні структурні елементи вивчення динамічних процесів в українській періодиці 1985 1995 рр.

Після 24 серпня 1991 року, коли в Українській РСР було проголошено курс на незалежність, у нашій країні почався трансформаційний перехід до іншого типу держави, що базується на принципах ринкової економіки та демократії. На практичне здійснення такого переходу суттєвий вплив мала періодична преса.

Об’єкт дослідження – система української газетної періодики різного типу (загальнодержавні, регіональні державні, видання політичних партій, громадських рухів та організацій тощо).

Предмет дослідження – трансформаційні процеси в газетній періодиці України у 1985 – 1995 рр., з’ясування специфічних умов її народження в період розвалу комуністичної системи і виникнення незалежної України та становлення національного інформаційного простору.

Українські історики, журналістикознавці, соціологи та інші фахівці за тривалий час зробили чималий унесок у наукове дослідження та висвітлення впливу періодики на громадську думку, тому тема не є суттєво новою, але, на жаль, ця проблема досліджена вкрай недостатньо і питання впливу преси на розвиток української державності залишається й досі актуальним.

Серед значущих для нашого дослідження наукових праць слід виділити монографічне дослідження С. О. Костилєвої „Становлення й розвиток друкованих засобів масової інформації новітньої України (друга половина 80-х – 90-ті роки ХХ ст.)” , у якому наведено й проаналізовано значний фактичний матеріал щодо впливу друкованих ЗМІ на процес розвитку української державності в 90-ті роки. І хоча ця монографія охоплює певний період діяльності друкованих ЗМІ за радянських часів, ця обставина не зменшує її наукового значення.

Методологічне значення в розкритті заявленої теми мають наукові праці Є. В. Мамонтової „Фактор преси в конституційному процесі України” та А. Г. Костирева „Роль засобів масової інформації в процесі демократичного розвитку суспільства”, у яких зроблені спроби висвітлення й аналізу процесів впливу вітчизняної періодики на розвиток української державності в указаний період.

Важливу інформацію було почерпнуто з наукової праці істориків В. М. Литвина та А. Г. Слюсаренка „На політичній арені України (90-ті рр.). Роздуми істориків” та дослідження В. М. Литвина „Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті рр. ХХ ст.)”, де йдеться про чинники, які сприяли підтримці Акта незалежності України.

Крім наведених публікацій, для розробки нашої теми ми використовували низку книг та публіцистичних статей українських та зарубіжних авторів [6]. Проте проблема впливу вітчизняної періодики на розвиток української державності висвітлюється в указаних розвідках лише фрагментарно, що й обумовило потребу в її подальшому науковому дослідженні.

Для віддзеркалення позиції громадськості з приводу визнання Акта про незалежність України державна преса зверталася до думки відомих людей. Так, оргкомітет руху „Росіяни за незалежність України” через парламентську газету „Голос України” 23 жовтня 1991 року виступив зі зверненням до всіх росіян, що жили на той час в Україні: „Дорогі співвітчизники! 1 грудня відбудеться всенародний референдум, який повинен визначити долю України. Історично склалося так, що ми з вами живемо на території України і тому своїми голосами на референдумі вирішуватимемо не тільки питання української державності, але й нашого майбутнього…, безправна, пограбована Україна давно перетворилася на провінцію величезної імперії…, продовжує знижуватися життєвий рівень нашого народу. Ми переконані, що разом з усіма народами, що живуть в Україні, зможемо побудувати цивілізовану, демократичну, вільну державу... Ми, росіяни, закликаємо всіх наших співвітчизників, що проживають в Україні, проголосувати за нашу незалежну, демократичну Україну заради майбутнього, заради наших дітей”.

Специфікою наукових праць з проблем недавнього історичного минулого є те, що вони яскраво виявляють емоційно-чуттєву сферу свідомості дослідників, адже останні часто самі виступають свідками та учасниками описуваних історичних подій. Повною мірою це стосується й обраної наукової проблеми.

Прагнучи об’єктивності, автор цієї статті намагався дотримуватися принципу “наукового дистанціювання”, що передбачає, по-перше, сповідування критичного підходу до минулого і, по-друге, свідоме культивування під час дослідницького процесу “відстороненої причетності”. Тільки такий підхід дозволяє уникнути в оцінці складних процесів трансформації української газетної періодики ідеологічної упередженості, що нею позначена чимала кількість сучасних історико-журналістських праць.

З проблемою методології тісно переплітається й питання вибору методів дослідження. Бурхливий процес розвитку журналістикознавства в Україні протягом останнього десятиліття позначений активним пошуком науковцями нових методик опрацювання пресових видань.

Дослідники преси пропонують цілу низку конкретно-наукових методів журналістських досліджень, серед яких: бібліографічно-статистичний, історико-оглядовий, аналітично-типологічний, структурно-типологічний, біографічно-нарисовий, жанрово-видовий, хронологічно-проблемний, тематично-монографічний, мовностилістичний та ін.

Виходячи із системного, комплексного підходу до вивчення процесу становлення та розвитку українських пресових видань, автор насамперед використовував такі загальнонаукові методи дослідження, як структурно-системний, статистичний, метод класифікації (систематизації) та ін.

Застосування структурно-системного методу дало можливість підходити до аналізу пресових видань як до єдиного цілого, простежити ті суттєві зміни, що відбулися в них під впливом конкретно-історичних умов протягом досліджуваного періоду.

Специфіка обраної проблеми обумовила потребу звернення й до статистичного методу, за допомогою якого автор аналізував кількісно-якісні показники в розвитку мережі друкованих ЗМІ України, представивши кількісні дані у вигляді кількох таблиць.

Як бачимо, трансформаційні процеси в газетній періодиці України, що відбувалися у 1985 – 1995 рр., з’ясування специфічних умов її народження в період розвалу комуністичної системи й виникнення незалежної України та становлення національного інформаційного простору є дуже актуальною для дослідження темою.

Безперечно, означений період, у свою чергу, можна поділити ще на два:

• з початку перебудови до розвалу СРСР та проголошення Незалежної України (1985 – серпень 1991 рр.);

• з моменту проголошення незалежності до середини 1995 років, коли режим Леоніда Кучми набув „висоти”, та почався період історії держави, що зараз називають „кучмізмом”. Справа в тому, що Л. Кучма став Президентом України в 1994 році, а тенденції „класичного кучмізму” (коли влада почала більш жорстко відноситися до опозиційної преси) кінцево сформувались у наступному, 1995 році.

Наукова новизна цього дослідження визначається тим, що в ньому здійснена спроба реконструкції процесу трансформації газетної періодики України за останнє п’ятиріччя ХХ ст. на основі аналізу джерельного та дослідницького матеріалу.

Аналіз газетного матеріалу та новітніх досліджень українських учених засвідчив, що розвиток сучасної системи газетної періодики України відбувалося не революційним, а еволюційним шляхом за рахунок трансформації мережі радянської періодики в новітню, і що на сучасному етапі діяльності вітчизняної періодики, як і в час, що досліджувався, виразно позначається боротьба між демократичною та консервативною тенденціями політичного розвитку України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні його положення та висновки можуть слугувати основою для проведення подальших наукових пошуків у царині історії української преси, використовуватися при підготовці узагальнюючих праць з історії преси, теорії і практики журналісти.

Таким чином, вітчизняна періодична преса суттєво впливала на розвиток української державності в 1985-1995 роках, зокрема формуючи громадські думки стосовно підтримки Акта проголошення незалежності України. Разом із тим цей вплив був різновекторним – компартійні пресові органи опонували ідеї незалежності. Вплив матеріалів преси був дієвим тільки в тому випадку, коли зміст друкованої інформації корелював з історичною пам’яттю широких мас українських громадян.

Після ґрунтовного обговорення проблеми незалежності на сторінках періодичних видань у населення формувались певні позиції й відповідна поведінка щодо подальшої розбудови нової держави, яка посилювалась негативними прикладами подій з історії життя народу.