Литература

1. Волонтёрское движение в России. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ria.ru/spravka/20100521/236982093.html 2. Волонтёрское (добровольческое) движение. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sbornet.ru/publics/show-7.htm 3. Добровольчество. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://min-socio.ru/dobrovolchestvo 4. Лукьянов В. А. О добровольчестве в России. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dobro.mopss.ru/index.php?id=4 5. Сайназаров К. Б. Управление волонтерами. – Бишкек, 2007. – 52 с.

Армонік М. І., Сарпунова М. С. Розвиток волонтерського руху на основі сучасних інформаційних технологій

У статті розглянуті питання розвитку волонтерського руху в Росії. Показано, що вирішальне значення в цьому розвитку відіграють інформаційні технології.

Ключові слова: інформаційні технології, інтернет-технології, волонтерських рух, соціальні мережі.

Армоник М. И., Сарпунова М. С. Развитие волонтёрского движения на основе современных информационных технологий

В статье рассмотрено развитие волонтёрского движения в России. Показано, что решающее значение в этом развитии на современном этапе играют информационные технологии.

Ключевые слова: информационные технологии, интернет-технологии, волонтёрское движение, социальные сети.

Armonik M. I., Saprunova M. S. Volunteer movement development due to the modern information technologies.

The article depicts the Volunteer movement development in Russia. It shows the crucial role of modern informational technologies in it.

Key words: informational technologies, internet technologies, volunteers movement, social network.

УДК 070:004.738.5

М. В. Бондаренко

Інтернет як соціокультурний осередок літератури

Інформатизація як визначальний чинник розвитку сучасного суспільства сприяє переходу до зміни типу соціальних комунікацій; папір та інші традиційні форми втілення, збереження і передачі інформації нині замінюються їх цифровими аналогами, у результаті чого формується нова культура споживання і нові види комунікативного діалогу, в якому комп’ютери, телефони, новітні засоби трансляції знань (планшети, інтерактивні дошки, інше) відіграють часткову, а часом – домінантну роль у процесі налагодження розуміння. Комп’ютерна мережа Інтернет стала глобальним інформаційно-комунікативним простором, об’єднуючи мільйони користувачів по всьому світу. За свідченням американського соціолога М. Кастельса, „поява нової системи електронної комунікації характеризується її глобальними масштабами, інтегруванням усіх засобів масової інформації, і її потенційна інтерактивність уже змінює нашу культуру і змінить її незворотно” [1].

Мета нашого дослідження – довести культурне призначення Інтернету як осередку української літератури.

Актуальність обумовлена низьким ступенем вивченості проблеми та бурхливим розвитком комунікаційних процесів у глобальній мережі Інтернет. Отже, популярність Інтернету і швидкість розростання мережі споживачів сьогодні – одна із найактуальніших для дослідження тем. Водночас кількість фундаментальних праць, присвячених розгляду Інтернет-сайтів письменників як первинних елементів віртуального середовища, є незначною.

Об’єктом є літературні ресурси українськомовного сектора Інтернету як компонент системи мережевих комунікацій на сучасному етапі її розвитку.

Предмет дослідження – історія становлення, змістовні, структурні та функціональні особливості системи літературних ресурсів Інтернету.

Розмову про історію українського Інтернету необхідно почати з формулювання двох його особливостей, які зробили Інтернет в Україні, починаючи з 90-х років, явищем культурним і суспільним. По-перше, при початковій тематичній багатоаспектності Інтернет розпочинає виконувати інформаційні, аналітичні, технічні, наукові, розважальні функції. Одним із найзначніших, якщо не сказати серцевинним, для українського Інтернету став осередок літературний, що має на меті нести культуру в маси не тільки в реальному часі, але й у віртуальному просторі. По-друге, особливість полягає у дивовижному збігу появи Інтернету в Україні зі змістом тих історичних змін у суспільному та політичному житті, які переживала країна.

І практично відразу ж почалася робота з облаштування українського Інтернету як архіву. Інтернет із самого початку усвідомлювався не тільки засобом спілкування, але потенційно і як безмежне сховище текстів. Перші літературні тексти, що з’явилися у мережі, мали відношення не стільки до поточного в Україні літературного процесу, скільки до уподобань та інтересів молодої технічної інтелігенції (проза Тараса Шевченка, вірші Лесі Українки, тексти пісень Володимира Висоцького тощо). Українські тексти тоді відтворювалися в мережі, як правило, латиницею – технології українізації вітчизняного Інтернету тільки-тільки випробовувалися. Але етап цей – пристосування мережевих технологій для потреб українського Інтернету – виявився коротким.

Важливе значення для України має ще один вид Інтернет-послуг – електронні бібліотеки. Наразі в Україні функціонує 50 тис. бібліотек різного напряму, підпорядкованості й рівня, у яких нараховується близько 3 млн. примірників вітчизняних та зарубіжних видань, рукописів. Саме поняття „електронна бібліотека” з’явилося на початку 90-х років ХХ століття. До речі, перша електронна бібліотека була створена в 1991 році на базі Лос-Анджельської національної лабораторії. На сьогодні розроблено низку проектів, пов’язаних із створенням електронних бібліотек. Найбільш відомий із них – проект „Гутенберг”, згідно з яким на початку ХХІ століття в електронному вигляді стануть доступними близько 10 тис. найбільш цінних книг.

Цілком природно, що одночасно з появою бібліотечних сайтів у Інтернеті хлинув потік „самодіяльної літератури”. Творчих молодих людей Інтернет притягував незвичайною доступністю самого акту публікації та наявністю „своєї” аудиторії. Швидко збільшувалась кількість персональних і колективних „літературних сторінок”. Ті, хто не володів мережевими технологіями, користувалися спеціальними сайтами, обладнаними для самопублікаціі, наприклад, сайтом „Журнал Самвидав” (http://zhurnal.lib.ru), порталом громадянської журналістики „ХайВей” (http://h.ua/), сайтом літературної творчості молоді „Лібра” (http://libra.kiev.ua/), сайтами „Чорна лошадь” (http://www.tvorchestvo.net/), „Вірші” (http://www.stihija.ru/index.shtml), „Термітник поезії” (http://www.termitnik.dp.ua ) та іншими.

Активний розвиток засобів масової комунікації у ХХ столітті став невід’ємною умовою і характеристикою переходу до інформаційного суспільства. Інтернет – новітній засіб комунікації між джерелами інформації, що формує віртуальну реальність. В умовах активізації інформаційних потоків віртуальний простір за своїм впливом стає рівнозначним об’єктивній реальності. Елементами, що структурують і впорядковують віртуальний простір й водночас виступають комунікаційними каналами, які насичують віртуальний простір змістом, є Інтернет-сайти. Їх першочергове завдання – представляти в інформаційному просторі суб’єкти й об’єкти, що функціонують у різних сферах життєдіяльності суспільства: політиці, економіці, освіті.

Стрімкий розвиток інформативно-комунікаційних технологій, „оцифрування” всіх сфер соціального буття індивіда стимулює активні дії людства в процесі становлення нового типу суспільного буття, найчастіше асоційованого з інформаційним суспільством. Ми притримуємося позиції, висловленої Е. Тоффлером у книзі „Шок майбутнього” про якісно новий етап еволюції: „Ми організуємо нове суспільство. Не ледь видозмінене суспільство. Не нову версію сучасного “більше, ніж життя” суспільства. А абсолютно нове суспільство” [3].

У період переходу до інформаційного суспільства культурним „обличчям” України у світовому інформаційному просторі є Інтернет-сайти письменників, публіцистів, освітян, митців, журналістів, громадських діячів. Серед них дуже популярні офіційні сайти: Забужко Оксани, Юрія Андруховича, Пагутяк Галини, сайт братів Капранових, Івана Андрусяка, Галини Тарасюк, Сергія Жадана, Івана Ярича, офіційна сторінка Оксани Пахльовської та ін. Позиціювання на віртуальному ринку стає настільки ж значущим, як позиціювання на реальному. Водночас, перспективи, що відкриваються на віртуальному ринку, є більш масштабними.

Інформатизація в соціальній комунікації, втілена новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями, є визначальним складником переходу до нових форм суспільного устрою, у яких роль технологій, інформації й комунікацій є пріоритетними у формуванні суспільної свідомості, адекватної інформаційному суспільству. Важливо відзначити, що в цьому контексті „художня література виступає репрезентантом ідеалів і уявлень, зокрема, міфічних, які існують у соціумі. У будь-якому тексті художньої літератури можуть бути відтворені ідеї, цінності, соціальні ролі, образи людей, які характеризуються бажаними або небажаними статусами і позиціями, моральними якостями. Тобто художня література виступає джерелом соціальної інформації” [2]. Тому сайт письменника повинен виконувати функції окремого соціально-комунікативного інституту, покликаного задовольняти певні суспільні потреби в глобальній мережі Інтернет.

Таким чином, нові форми організації літературного тексту у віртуальному середовищі Інтернет-мережі дають можливість значно розширити традиційні способи представлення художньої літератури в інформаційно-комунікативному просторі сучасності. Письменницькі сайти при цьому дозволяють широко популяризувати творчість митців у соціальному часі та соціальному просторі, задовольняючи естетичні, духовні чи інші смаки медіа-аудиторії.

Перспективою подальших досліджень є аналіз контенту письменницьких сайтів і формулювання методичних порад щодо оптимального й ефективного їх представлення в Інтернеті.