Жанрові особливості теледискусії на зодтрк „запоріжжя”

На сьогоднішні велика увага приділяється регіональному телебаченню, його програмуванню, проблематиці, функціонуванню, розвиткові, впливу на громадську думку і культуру глядачів. Насамперед, це пов’язано з тим, що значення регіонального телебачення дедалі зростає. Мовлення українських каналів призначене для „усередненого” глядача, а місцеве – надає інформацію і порушує проблеми саме свого регіону.

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня вмикаючи телевізор, глядач отримує не просто інформацію, а певний твір журналістської творчості. Жанр – це певним чином окреслений зміст, що „відшукав” найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр – це змістовно-формальна єдність. Популярність діалогічних програм на регіональному телебаченні зумовлена актуальным тематичним наповненням, залученням аудиторії та звичайними героями. На сучасному етапі жанр теледискусії став одним із найбільш поширених жанрів телевізійної публіцистики у XXI ст. Зростаюча поширеність і популярність жанру дискусії цілком закономірні і відповідають самому стилю сучасного життя з його напруженими пошуками істини. Дискусія замінює бесіду все частіше – це відповідає стилю життя в умовах різноманіття думок та суджень, динаміки суспільних змін, рівню соціальної активності. Вона припускає, що процес розвитку думки навколо обговорюваного предмета відбувається на очах телеглядачів і, тим самим, активізує інтелектуальну діяльність аудиторії, включаючи її в процес пошуку істини. Дискусія має бути і є джерелом руху, розвитку суспільства, загалом, позитивним завершенням дискусії можуть служити внесені зміни до системи знань. Теледискусія впливає на громадську свідомість, формуючись на джерелах всебічної інформації.

Дослідженню телевізійних жанрів присвячена низка праць таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як М. Пряхін, Г. Кузнецов, Т. Адамьянц, Т. Шальман, В. Цвік, О. Юровський, А. Яковець, А. Новикова, Р. Борецький, С. Мединський.

Мета статті – визначити особливості використання жанру теледискусії в програмах ЗОДТРК „Запоріжжя”, дослідити специфіку та основні етапи створення, охарактеризувати роль ведучого у програмі.

Жанр теледискусії прийшов на телебачення з лінгвістики, де виступає формою вираження думки двох або більше осіб. Дискусія як жанр телеекрану демонструє процес живої думки, її народження, розвиток та рух до мети, що відбувається на очах у глядачів [1, с. 277].

Жанр дискусії має декілька видів:

1) націлена на пошук істини;

2) суперечка з приводу якоїсь події або факту;

3) спір з метою переконати і прийняти певну точку зору [2, с. 36].

Тобто тип жанру залежить від основного об’єкта програми, який на цей момент займає високу сходинку актуальності.

Як і будь-який жанр, теледискусія має певну форму створення, яка базується на таких етапах:

– „слово ведучого”;

– „демонстрація тез”;

– „аргументації, суперечка”;

– „проект рішення” (у проекті відбиваються, підсумовуються думки всіх учасників);

– „рішення” [3, с. 14].

Звісно, що така система залежить від теми програми, здібностей ведучого, мети та гостей студії. Деякі етапи можуть бути відсутні або змінені місцями.

Мета публічної дискусії – привернення уваги громадськості до проблеми, показ існуючих точок зору стосовно проблеми, що згодом допоможуть кожному телеглядачу або глядачу в студії сформулювати власне ставлення до ситуації. Можна сказати, що використання зв’язку з аудиторією – одна з жанрових особливостей теледискусії [4, с. 26 ].

Специфіка теледискусії полягає в тому, що у центрі обговорення актуальні проблеми, які терміново потребують вирішення або привернення уваги населення. Спостерігаючи за дійством, глядач підсвідомо асоціює себе з учасниками діалогу: „Я теж міг би так висловитися”; „Ні, не згоден з такою думкою”. Телевізійна дискусія задовольняє потребу аудиторії в спілкуванні [5, с. 212]. Завдяки комунікативному аспекту телебачення може привертати увагу громадськості до важливих суспільно-політичних проблем, впливати на суспільні процеси, формувати громадську думку. Спостерігаючи за телевізійним диспутом, глядач, залучений до культури спілкування, стає розкутим під час висловлення своїх думок. У його свідомості виникає розуміння цінності консенсусу й можливості його досягнення [6, с. 21].

Жодна теледискусія не можлива без ведучого або модератора. Ведучий має спрямувати хід дискусії так, щоб всі присутні могли висловитися. Він повинен стежити, щоб розмова не перетворювалася на вузькоспеціальне обговорення, незрозуміле широкому загалу. Для цього ведучий розбирається в проблемі особисто, знаходить цікаві, ключові моменти, за допомогою системи порівнянь та образів „переводить” цю проблему на мову публіцистики. У цьому випадку він виступає і як представник інтересів аудиторії, і як посередник між нею і фахівцями. Незважаючи на важливість попередньої передачі підготовки, ведучий повинен бути готовий до імпровізації, неминучої у всякому живому спілкуванні [4, с. 31]. Ведучий програми сам у довільній формі робить висновок за реципієнта, нібито допомагаючи йому формувати власну думку, а насправді формує думку глядача замість нього, впливаючи на розуміння інформації й акцентуючи увагу на певних моментах [7]. Гарна бесіда, а тим більше дискусія – це спілкування цікавих співрозмовників між собою. А нерідко і з телеглядачами. Встановлені в студії телефони зворотного зв’язку, що дають можливість будь-якому глядачеві поставити запитання, взяти участь в обговоренні проблеми, розширюють творчі можливості жанру дискусії [4, с. 46].

Регіональні студії телебачення стали складовою системи сучасних засобів масової інформації, яка функціонує на основі юридичних, економічних, культурних та етичних норм [8, с. 145]. Регіональне телебачення здійснює глибокий вплив на ціннісні орієнтації аудиторії, її ідеали, прагнення, моделі поведінки. Місцеві телестудії допомагають глядачеві розібратися в навколишній дійсності, зрозуміти й оцінити соціальні явища, виробити свою позицію стосовно них. У передачах регіональних телестудій – проста людина зі своїми турботами, інтересами, прагненнями та бажаннями [9, с. 256]. Програми місцевих телестудій мають життєлюбний, оптимістичний характер, розповідаючи про проблеми і труднощі, прагнуть знайти вихід з наявної ситуації. Серед культурних цінностей особлива увага приділяється ідеалам добра, миру, праці, допомоги, знання, патріотизму.

Прикладом регіональної телестудії в місті Запоріжжі є ЗОДТРК „Запоріжжя”. Телеканал постійно працює над удосконаленням сітки мовлення. Прикладами покращення телевізійного продукту є програми дискусійного характеру, які популярні серед глядачів: „Відверта розмова”, „Знак запитання”, „Будуємо нову країну”, „Час змін”, „По суті”, „Арт і Шок”, „Суботні зустрічі”, „Стежини долі”, „На перехресті думок”, „Літпросвіт”, „Мистецтво жити”. Кожна програма має свою унікальну складову, яка відрізняється від інших тематичною наповненістю, роллю ведучого, активністю аудиторії і зображальними засобами. Дискусійні програми ЗОДТРК „Запоріжжя” торкаються таких сфер життя: суспільної, політичної, культурної, економічної і духовної.

Для того щоб конкретніше виокремити жанрові особливості теледискусії на регіональному телебаченні, були проаналізовані такі передачі, як „Знак запитання”, „Стежини долі” та „Мистецтво жити”. Усі вони відрізняються тематичним спрямуванням, роллю ведучого та гостей у студії.

Програма „Знак запитання” – це своєрідна телевізійна кухня, яка готує дискусії з питань, які не мають однозначних відповідей у суспільстві та у експертів. Перш за все, це стосується державної молодіжної політики і питань, у відстоюванні яких молодь реалізує себе і реагує на зусилля старшого покоління якнайактивніше. Часто у програмі шукають відповіді на такі питання: працевлаштування або перше робоче місце, житлове питання – молодіжне кредитування, студентські гуртожитки, служба у Збройних силах, відміна призову, молода родина, освіта, студентське самоврядування, коло політичних, громадських, наукових та бізнесових ініціатив молоді регіону.

Ведуча Ольга Вакало водночас є автором програми. Освіченість, енергійність вільне володіння усіма канонами мови, вміння швидко орієнтуватись в ситуації і прямому ефірі роблять ведучу справжнім модератором думок у „Знак запитання”. Вона легко бере на себе відповідальність за вибір теми, хід дискусії та настрій у студії. Від ведучої залежить сприймання випуску аудиторією, адже будь-яка двозначність теми може порушити увесь хід дискусії. Будь-який випуск програми передбачає спір з метою знаходження оптимального розв’язання проблеми. У „Знаку запитання” використовуються прямі включення, інтерактив, відеосюжети, виступи в студії, питання на форумі каналу.

Активною є глядацька аудиторія, що знаходиться по той бік екрану, яка під час ефіру по телефону в режимі „голосного зв’язку” висловлює власні думки, коментує вже почуте протягом першої частини передачі. Реципієнт відіграє вторинну роль у суперечці, він слідкує за розвитком теми, бере участь в соціологічному опитуванні та робить персональні висновки. Думка експертного кола залишається домінуючою в теледискусії. Експерти дискутують з приводу питання близько 30 хвилин, молоді залишається 15 хвилин на власну думку, без підняття якоїсь проблеми. У цьому випадку не враховується молодіжна аудиторія як генератор ідей в розвитку дискусії, молодь виступає кінцевим результатом сформульованих рішень експертів.

„Стежини долі” – програма, побудована на життєвих прикладах конкретних людей, які, подолавши всілякі негаразди та переживши кризову ситуацію, досягли успіхів. Головне завдання програми – допомогти глядачам зрозуміти, у чому полягає щастя, визначитися молоді зі своєю „стежиною долі”. У кожній програмі є додатковий співведучий (відома в місті людина), який допомагає вести діалог і ділиться своїм „життєвим досвідом”. Програма розрахована на широкий глядацький загал. Постійна ведуча програми – Олена Шевчук – висловлює думки з приводу теми програми, пропонує інший бік розгляду питань. Ведучі виконують ролі генераторів ідей та повноправних учасників діалогу. Концепція програми торкається соціально-культурної та духовної сфер життя. Програма використовує тип дискусії, яка націлена на пошук істини, висвітлення за допомогою події або об’єкту вічних проблем, цінностей, тем. Ця програма є типовою для регіональної телестудії, адже мораль, цінності та вічні питання є головними темами державного телебачення. Велика кількість наочного матеріалу використовується в програмі для яскравого висвітлення теми. Ілюстрації, твори мистецтва і відеосюжети підсвідомо впливають на емоційний стан телеглядачів, допомагають привернути увагу. Реципієнт прагне залишитися біля екрану та слідкувати за розгортанням дискусії. У „Стежинах долі” завжди присутня аудиторія, представлена фахівцями з певних галузей.

Програма „Мистецтво жити” є своєрідним дороговказом, допомогою пересічному запоріжцю за участю кваліфікованих спеціалістів, у вирішенні проблем, пов’язаних з сімейними стосунками,  вихованням дітей, організації здорового способу життя, правильного харчування, дотримання гендерної рівності. Протягом ефіру глядач ставить питання гостям студії. Обов’язкова умова – участь у програмі щонайменше двох компетентних гостей, покликаних донести інформацію з перших вуст, подати відповідний коментар до теми. Передача будується на аподидактичній дискусії, мета якої – пошук істини. Учасники дискусії мають спільну мету, у якій зацікавлений кожен оратор, але не згоден з тими чи іншими способами досягнення мети. Зображальні засоби в передачі представлені деколи використанням інтерактивну у вигляді соціального опитування та відеоматеріалу з художніх фільмів. Основні завдання ведучої – спостереження за розвитком дискусії, формулювання теми, пропонування нових векторів обговорення. Олена Шевчук займає роль спостерігача, адже дискутують експерти, ведуча спостерігає, робить висновки, пропонує схилити тему у той чи інший бік. Дискусія „Мистецтво жити” не передбачає присутність аудиторії.

Програми „Знак запитання”, „Стежини долі” та „Мистецтво жити” мають різну тематичну спрямованість. Ток-шоу „Знак запитання” спрямоване на висвітлення соціально-політичних тем, програма „Стежини долі” зображує соціально-культурну та духовну сферу життя. Передача „Мистецтво жити” стосується духовної сфери життя. Дискусійні програми використовують різні види теледискусії. У „Знаці запитання” ми простежуємо спір з метою знаходження оптимального розв’язання проблеми. Програма „Стежини долі” використовує дискусію, яка направлена на пошук істини, висвітлення за допомогою події або об’єкту вічних проблем, цінностей, тем. Передача „Мистецтво жити” побудована на аподидактичній дискусії, мета якої – пошук істини.

Структура дискусійних передач відрізняється характером використання зображальних засобів телебачення. У програмі „Знак запитання” можна побачити пряме включення, інтерактив, відеосюжети, виступи в студії, питання на форумі каналу. У „Стежинах долі” аудиторія здебільшого представлена фахівцями, матеріал підкріплюється не тільки відеосюжетами, а й живим співом та музикою. У „Мистецтві жити” іноді використовується інтерактив у вигляді соціального опитування та відеоматеріали з художніх фільмів.

Ведучі діалогічних програм ЗОДТРК „Запоріжжя” по-різному розкривають теми та подають інформацію. У ток-шоу „Знак запитання” Ольга Вакало виконує роль провідника між експертами та телеглядачами, активно висловлюючи і свою думку передає слово виступаючим, ставить питання та формулює висновки. У програмі „Стежини долі” ведуча Олена Шевчук виступає рівним співучасником розмови. До кожного випуску програми приєднується співведучий у вигляді компетентної особи з того чи іншого питання. У передачі „Мистецтво жити” Олена Шевчук займає роль спостерігача, адже дискутують експерти, ведуча спостерігає, робить висновки, пропонує схилити тему у той чи інший бік. Теледискусії на каналі „Запоріжжя” мають різний характер студійної аудиторії. У передачі „Знак запитання” можна побачити переважно молодь та експертів у залежності від теми. На „Стежини долі” запрошуються громадські діячі, які розповідають про свій життєвий досвід з того чи іншого питання. У проекті „Мистецтво жити” наявні тільки експерти.

Отже, жанровими особливостями теледискусії на регіональному телебаченні є використання нескладних образів, доступних для сприйняття; основний акцент ставиться на вербальному розгляді проблеми; висвітленні духовної сфери; мета – пошук істини; врахування думки реципієнта; присутність інтерактиву; зображення вирішення проблем із залученням життєвих прикладів; висвітлення точки зору пересічного громадянина; залучення до студії фахових експертів; використання інформаційних приводів для підняття суспільно-значущих проблем; прагнення до об’єктивності.

Перспективи дослідження: продовжити аналіз специфіки жанрових особливостей теледискусії на інших регіональних телеканалах.