Література

1. Головащенко В. Особенности редактирования Интернет-изданий / В. Головащенко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://liberalism.politzone.in.ua/articles.php?id=5 2. Калмыков А. А., Коханова Л. А. Интернет-журналистика. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.evartist.narod.ru/text16/026.htm 3. Партико З. В. Галузеве редагування в засобах масової інформації [Текст] : [конспект лекцій] / З. В. Партико. – Львів : Афіша, 2007. – C. 87 – 99.

Жихарєва Я. В. Особливості змістового наповнення і рубрикації інтернет-газет (на прикладі видань „Високий Замок”, „Сегодня”, „XXI век”)

У статті окреслюються тенденції розвитку інтернет-видань. Виявлені недоліки веб-газет та джерела їх виникнення. Охарактеризовано особливості редагування інтернет-газет. Порівнюються популярні українські інтернет-газети та їх друковані аналоги, що дає можливість визначити відмінності в змістовому наповненні та системах рубрикації.

Ключові слова: інтернет-газета, друкований аналог, редагування, рубрикація, „Високий Замок”, „Сегодня”, „XXI век”.

Жихарева Я. В. Особенности содержательного наполнения и рубрикации интернет-газет (на примере изданий „Высокий Замок”, „Сегодня”, „XXI век”).

В статье определяются тенденции развития интернет-изданий. Выявлены недостатки веб-газет и источники их возникновения. Охарактеризованы особенности редактирования интернет-газет. Сравниваются популярные украинские интернет-газеты и их печатные аналоги, что позволяет определить различия в содержательном наполнении и системах рубрикации.

Ключевые слова: интернет-газета, печатный аналог, редактирование, рубрикация, „Высокий Замок”, „Сегодня”, „XXI век”.

Zhikhareva Y. V. Features of the semantic content categorization and online newspapers (for example, the publication „High Castle”, „Today”, „XXI Century”).

In the article the trends of internet edition development are defined. The disadvantages of web newspapers and the sources of their origin are disclosed. The particularities of internet newspapers’ editing are characterized. The popular Ukrainian internet newspapers and their printed analogues are compared and this gives an opportunity to distinguish the difference in content and rubrication system. The stages of web newspaper preparation, the scope and theme filling considering paper’s direction are studied. The difference of editor’s preparation of combined editions of the Ukrainian newspapers "High Castle" ("Vysoky Zamok"), "Today" ("Siegodnia") and "XXI century" ("XXI viek") of are described.

Key words: Іnternet-newspaper, printed analogue, editing, rubricating, High Castle" ("Vysoky Zamok"), "Today" ("Siegodnia") and "XXI century" ("XXI viek")

УДК:316.774:796.5

Ю. О. Зеленюк

Туристична комунікація як чинник розвитку культури

В Україні як державі, яка активно розбудовується, увагу дослідників привертає туризм як один із видів діяльності, спрямований на розвиток культури. Туристична журналістика як явище комунікаційного процесу займає все більший сегмент інформації. Культурно-розбудовчі механізми туристичної комунікації наразі стають об’єктом уваги дослідників комунікаційних процесів.

Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що туристичні взаємовпливи завжди були продуктивним джерелом розбудови культури за методом запозичення культурних моделей, а також ефективним механізмом пожвавлення комунікації. Крім того, туризм потребує досліджень і як вид діяльності, що стоїть осібно від інших видів діяльності в суспільстві, оскільки „працює” не на експлуатацію людської особистості, а на її рекреацію, на відновлення її фізичних та нервово-психічних ресурсів, стабілізацію соціально-психологічного клімату в суспільстві.

Метою нашої роботи є дослідження туризму як комунікаційного чинника розвитку культури.

Поставлена мета конкретизується в завданнях: окреслити специфіку культури як комунікаційної діяльності; оцінити роль туризму та туристичної комунікації для культури; рангувати туризм за рівнями впливу на культуру.

Теоретичною базою для нашого дослідження зв’язку туризму з комунікацією, а через неї – з культурою – є праці К.-О. Апеля [13] та Ю. Габермаса [14], Г.Почепцова [10] та портал „Просвіта: Культура” [11]. Функцію пропаганди в туризмі демонструють праці Л. Іменнової [1], С. В. Мінделевича [6], Л. Ф. Нікішина, О. А. Коструба [8]. В країнознавчому аспекті корисними є праці А. Ю. Парфіненка [9], В. І. Коваль [5], М. П. Крачила [3], історію туризму в Україні досліджують В. К. Федорченко та Т. А. Дьорова [12], сучасний етап розвитку туризму – М. П. Кляп [2], Г. П. Науменко [7]. Організаторські моменти туристичної діяльності висвітлює М. П. Мальська [4]. Чітко висвітлені загальнотеоретичні та практичні проблеми сприяють об’єктивному висвітленню зв’язку культури та туризму за посередництвом комунікаційних впливів.

Об’єктом дослідження є культуро творчий процес комунікації.

Предметом дослідження є туризм як комунікаційна діяльність.

Наукова новизна статті полягає в тому, що культура досі не розглядалася як об’єкт комунікації, також не розглядалися комунікаційні зв’язки культури й туризму, не акцентувалася увага на розвиткових впливах туризму на культуру. В зв’язку з недослідженістю цих аспектів культури та туризму ми зосереджуємо свою дослідницьку увагу навколо чинників туристичної комунікації в культурі.

Теоретичне значення статті полягає в тому, що її результати можна використати студентам при написанні курсових і дипломних проектів із туризму, культурології, журналістики та комунікаційної діяльності, викладачам – при викладанні курсів із вищезазначених дисциплін.

Культура є об’єктом вивчення багатьох інших сфер гуманітаристики, з якими утворює спільну термінологічну базу на підставі того, що розробляє спільні проблеми. Основними факторами, які привертають увагу дослідників, є закоріненість культури в суспільстві та можливість поширення її через систему інформаційних кодів у процесі комунікації. Культурні взаємодії здійснюються в середовищі комунікації, з якою утворюють дифузну систему інформаційної консолідації та інтеграції в суспільстві. Культура пронизує всі моменти життя кожного індивіда – від його народження до смерті. Інформаційні взаємодії, впливи та рецепції індивіда здійснюються в його мікросоціумі й завдяки соціалізації більшою частиною в полі мінімальної побутової та знакової культури. Багаторівнева структура культури забезпечує повноцінну інтеграцію та взаємодію індивідів у своєму колі, передбачає можливість задовольнити їх запити за принципом універсалізму. Завдяки системі розгалужених взаємодій культура утворює й мотивує специфічну комунікацію на всіх рівнях суспільства: від найнижчих до найбільш привілейованих прошарків соціуму. На сьогодні існує близько 200 найбільш використовуваних визначень культури. Наразі культуру можна визначити так: „цілісна система матеріальних і духовних цінностей суспільства, які певною мірою характеризують ступені його розвитку” [11].

Культуру в системі комунікації можна охарактеризувати як обов’язковий для виконання набір цінностей і механізм поведінки в різних сферах суспільства. Таке визначення задовольняє розуміння культурно-комунікаційних взаємодій і взаємовпливів у соціумі, яке розвинулося в сучасній гуманітаристиці. Як дослідив Г. Почепцов, із кожним рівнем розвитку культури її інформаційне поле стає все більш насиченим завдяки тому, що з нього нічого не вилучається, й тому теза М. Маклюена про загибель друкованої культури позбавлена раціональних підстав [10, с. 32].

Туризм за своєю суттю – це культурне явище, яке акумулює в себе досить різнорідні сфери транспорту, готельно-ресторанного бізнесу, а також власне туристичних об’єктів, до яких належать пам’ятки природи та культури. Основним моментом туристичної комунікації є комунікативна дія – досить специфічне утворення, яке супроводжується туристичним дискурсом і пропагує учасникам комунікації відвідати той чи інший об’єкт. В туристичному дискурсі відбувається, як і в інших дискурсах, „наївне, некритичне” уточнення значень. Це узгоджується з концепцією комунікації Ю. Габермаса: в комунікативній дії наївно, некритично припускаються значення, а в комунікативному дискурсі вони зазнають обговорення й уточнення [14, р. 140].

Туристична журналістика – це сфера, в якій відбуваються асимілятивно-дисимілятивні процеси комунікації та туризму та яка спрямована на збагачення культури. Вона висвітлює особливості комунікації, які притаманні особливій галузі – культурі туризму. Г. П. Науменко виокремлює 5 ступенів інтеграції людини в культуру туризму: від відпочинково-розважальних прагнень, для яких в принципі не потрібно їхати далеко від домівки, до задоволення культурно-духовних запитів, які вимагають тривалих подорожей заради духовного збагачення та задоволення пізнавального інтересу [7, с. 10]. В наші дні сформувався туристичний культ довкола музею, що стало об’єктом дослідження Л. Іменнової [1, с. 133].

Карл-Отто Апель, основоположник етичної концепції комунікації, характеризував явище комунікації як безкінечне наближення суб’єкта комунікації до об’єкта та до аудиторії [13, р. 12]. Роль туризму в культурі може бути найрізноманітнішою. Із найдавніших часів у давньогрецьких та римських істориків – Геродота, Страбона, Плінія – спостерігалося прагнення докладно описати інші культури, зрозуміло подати співвітчизникам образ Іншого, зробити зрозумілішими інші культури [12, с. 6]. Праці цих істориків вважаються дотепер класикою історіографії. В усі часи мандрівники сприймалися як видатні культуртрегери, а їхня місія – побачити й переказати співвітчизникам – уявлялася дуже важливою. Відповідно, існувала й традиція гостинності, яка побутувала ще за часів Київської Русі [12, с. 9]. В найдавніших часах туристи – паломники та пілігрими – виконували роль культуртрегерів. За часів Відродження та Просвітництва пошана до мандрівників та делегування їм певних суспільних повноважень усе ще стійко зберігалися в суспільстві. Загальновизнаним є факт, що поема Дж. Байрона „Паломництво Чайлд Гарольда” викликала фурор у європейській поезії, пов’язаний із культурно-світоглядною переоцінкою цінностей.

Людство відзначало в усі часи видатну роль туризму. В часи Відродження по завершенні обов’язкового курсу навчання в університеті випускник повинен був здійснити тривалу подорож країнами Європи, а то й довколасвітню, щоб, як вважалося, вступити в „вищий світ” із необхідним досвідом. Швидкий науково-технічний розвиток, удосконалення засобів транспортного сполучення зробили на початку ХХ століття туризм приступним для мас явищем. Від початку ХХ століття й до наших днів туризм активно впливає на всі рівні суспільства.

Комунікаційний вплив туризму за засобами масової комунікації можна розподілити на пресовий, телевізійний, Інтернет-публікації та за посередництвом радіомовлення [2, с. 48]. Відповідно до цього виробляється особлива телевізійна, пресова, радіо- та Інтернет-культура туристичної журналістики.

На рівні суспільних груп вплив туризму спостерігається в формуванні ціннісно-світоглядного обрію в еліти, маси й середнього класу [4, с. 32]. На цьому рівні можна говорити про формування туристичних смаків, типових для певних прошарків суспільства.

На рівні політики туризм поділяється на внутрідержавний і міжнародний [5, с. 12], що регулюються відповідними законами [9] й у комплексі з законодавчою сферою виробили культуру подорожування всередині країни та за її межами. Міжнародний туризм доповнюється ґрунтовними країнознавчими знаннями [9, с. 119] та викликає в туристів визначені очікування сервісу та культурної „зустрічі” з об’єктом на вищому рівні.

На рівні протиставлення „суспільство – природа” виникає поділ туристичних об’єктів на природні та урбаністичні. Відповідно, культура туризму цими об’єктами відрізняється: перша керується настановою на максимальне злиття людини (туриста) з природою, друга – на максимальну інтеграцію в дух технологічного прогресу, який допоміг створити ту чи іншу рукотворну пам’ятку.

За об’єктами туризм поділяється на сухопутний, водний, гірський, лижний, релігійний, санаторно-оздоровчий та курортний тощо [3, с. 5]. Звичайно, помилково було б вважати, що санаторії приваблюють тільки хворих людей [8, с 3], але що публіка відвідує їх задля відновлення здоровя – це однозначно [6, с. 38]. За способом подорожування туризм поділяється на „дикий” та організований. Кожен вид туризму вирізняється власною концепцією та інформаційним образом. Кожен об’єкт туризму до того ж формує довкола себе стійкий, впізнаваний і бажано позитивний імідж, що працює, зосереджуючи довкола себе ту чи іншу специфічну групу туристів. Так, Г. П. Науменко розподіляє зацікавлення туристів на п’ять рівнів: від відпочинково-розважальних до глибоких культурно-духовних зацікавлень [7, с. 10]. Туристи, таким чином, розподіляються вибираючи для себе об’єкт відпочинку та керуючись при цьому комунікаційними повідомленнями – й мають можливість приєднатися до тієї чи іншої сфери туристичної культури. В цьому проявляється вся суть туризму як культуро творчої діяльності.

Отже, культура пов’язана з туризмом безпосередньо завдяки комунікації, яку формує довкола себе туристична галузь. Кожен об’єкт формує довкола себе певний імідж, що залежить від його специфіки, й належний до певної культури відпочинку. Туризм як явище виник із давніх часів і сформував значну і значущу культуру гостинності, характерну для всіх словянських народів. У часи Відродження в Європі побутував культ туризму як пізнавальної діяльності, а твір Байрона про туризм – поема „Паломництво Чайльд Гарольда” – здійснив переворот у європейській літературі, по суті, започаткувавши романтизм як літературний напрямок. Отже, роль туризму й туристичної комунікації для формування культури – величезна. На сучасному етапі туризм породив низку культурних відгалужень. У комунікаційній сфері сформувалася телевізійна, пресова, Інтернет- і радіо культура туризму. В суспільстві сформувалася культура туризму елітарного, масового та середнього класу. На законодавчо-політичному рівні туризм сформував внутрідержавну та міжнародну культуру подорожування. Існує поділ на природні та урбаністичні об’єкти, а також кожний специфічний об’єкт туризму утворює довкола себе специфічний імідж, що приваблює конкретну групу туристів відповідно до їхніх комунікаційних запитів. Очікування суб’єктів від туризму полягають у високому рівні туристичного обслуговування.

Перспективним є дослідження й від слідкування культурних впливів у публікаціях української туристичної журналістики, в туристичних повідомленнях радіо, телебачення та Інтернету.