ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ

1.Порівняльна характеристика пасивного, активного та інтерактивного навчання (за Пометун О., Пироженко Л.).

Пасивна модель навчання («Монолог»).

Учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому надає вчитель: відеофільм, текст підручника тощо. Використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Позитивне: можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час; одночасно сприймають матеріал усі слухачі; витрачається мала кількість часу на розповідь, або пояснення.

Негативне: учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем; не виконують ніяких завдань; вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу; відсутній контроль за знаннями; як правило, невисокий відсоток засвоєння знань.

Активна модель навчання («Діалог»).

Учень і вчитель знаходяться в постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо. Використовують активні методи навчання: бесіда, дискусія, фронтальне опитування тощо.

Позитивне: високий рівень інформації (проблемний метод); велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію; відсоток засвоєння матеріалу досить високий; майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання; учитель може проконтролювати надані учням знання.

Негативне: учні спілкуються тільки з учителем; як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування; учень знаходиться у постійній напрузі, „спитає-не спитає”; учень може бути незадоволений тим,

що його не спитали, не вислухали його думку.

Інтерактивна модель навчання («Полілог»).

Відображає постійне спілкування учителя з учнями, учнів з учнями.

Відбувається спілкування всіх членів колективу. Застосовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати.

Позитивне: розширюються пізнавальні можливості учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел); як правило, високий рівень засвоєння знань; учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань в учнів; учитель має можливість розкритись як організатор, консультант; партнерство між учителем і учнями та всередині учнівського колективу.

Негативне: на вивчення певної інформації потрібен значний час; необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів; в учителя відсутній досвід такого виду організації навчання; відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Якщо порівняти дані моделі, то можна зробити висновки про те, що при наявності певних недоліків остання модель є досить ефективною.

2. Технології колективно-групового навчання. Обговорення проблеми в загальному колі.

1. Обговорення проблеми в загальному колі – загальновідома технологія. Мета – прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель заохочує всіх до рівної участі та дискусії.

Організація роботи: розташувати стільці або парти по колу; весь клас обговорює ідеї чи події; учні висловлюються за бажанням; обговорення триває доти, доки є бажаючі висловитися; вчитель бере слово і висловлює свою думку наприкінці обговорення.

Чого не робити: не ставити закритих запитань, які потребують відповіді «так» або «ні»; не дозволяти будь-кому домінувати над групою під час дискусії; не зловживати методикою, що призводить до втоми і нудьгування.

2. Метод «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Організація роботи: чітко поставте запитання; виберіть предмет, який буде грати роль «уявного мікрофона» і надавайте слово тому, у кого «мікрофон»;

учні повинні висловлюватись чітко та лаконічно на протязі 0.5–1 хв.; не коментуйте та не оцінюйте подані відповіді.

3. Метод «Незакінчені речення» часто поєднується з «Мікрофоном» надає змогу грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими, говорити коротко, але по суті й переконливо.

Організація роботи: вчитель формулює незакінчене речення, кожен наступний учасник обговорення закінчує його. Наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було ...».

4. «Мозковий штурм» Мета цього метода – зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Організація роботи: чітко висловити проблему; дати висловитися всім (записати на дошці чи аркуші паперу всі ідеї та висловлювання без коментарів, не пропускаючи жодної, навіть фантастичної); у класі можна повісити плакат: «Кажіть усе, що спадає на думку». «Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших».

5. Метод «Навчаючи-учусь» використовується при вивченні блоку інфор-мації або при узагальненні та повторенні вивченого. Учень виступає в ролі вчителя. Кожному учню роздається інформація на картці. Після опрацювання інформації кожен учень вільно переміщується по класу та знайомить зі своєю інформацією інших однокласників. Після того, як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм відтворити отриману інформацію.

6. «Ажурна пилка» («Мозаїка», «Джиг-Со») використовується найчас-тіше на уроках, де потрібно застосовувати великий об’єм інформації за короткий проміжок часу. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. За допомогою кольорових позначок з номерами 1,2,3 учні будуть об’єднуватися в «домашні» та «експертні» групи. У домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у експертній – однакові.

3. Структура уроку із використанням технології інтерактивного навчання

Суть інтерактивного уроку полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного уроку передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Під час інтерактивного уроку учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Структура уроку із використанням інтерактивних технологій

І. Мотивація (5 % часу)

Мета етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація має бути чітко пов’язаною з темою уроку. Вона психологічно готує учнів до сприйняття теми. На цьому етапі можуть бути використані такі прийоми: бесіда, короткочасна розповідь, демонстрування наочності, нескладна інтерактивна технологія.

ІІ. Представлення теми та очікуваних результатів (5 % часу)

Мета етапу забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

Формулювання результатів має відповідати таким вимогам:

- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»);

- чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;

- чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів;

- учитель має говорити коротко, ясно й абсолютно зрозуміло для учнів.

В цій частині інтерактивного уроку вчитель має: назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати її; якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів; попросити когось із учнів оголосити очікувані результати; нагадати, що в кінці уроку він перевірятиме, чи досягли вони цих результатів.

ІІІ. Надання необхідної інформації (10—15 % часу)

Мета етапу — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

ІV. Практичне засвоєння навчального матеріалу (50 – 60 % часу)

Центральною частиною уроку має бути інтерактивна вправа. ЇЇ метою є практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставлених цілей.

Послідовність проведення інтерактивної вправи

1.Інструктування (2—3 хвилини).

2.Об'єднання в групи або розподіл ролей (1—2 хвилини).

3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хвилин).

4.Презентація результатів виконання вправи (З— 15 хвилин).

V. Підбиття підсумків (рефлексія) (20 % часу)

Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати.

Методика проведення рефлексіі на уроці містить наступні стани.

1.Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).

2.Підновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).

3.Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.

4.Виявлення і формулювання результатів рефлексії:

Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків,схем, графіків.