9. Мережі. Всесвітня мережа Інтернет. Використання мережних технологій педагогічній сфері

Для ефективного та швидкого обміну інформацією між різними комп’ютерами, особливо – віддаленими – використовують мережі.

Комп’ютерна мережа – це сукупність комп’ютерів, об’єднаних засобами передавання даних, які використовуються для обміну інформацією, спільного використання апаратних, програмних, інформаційних ресурсів мережі.

За географічним поширенням розрізняють такі види мереж: локальні, регіональні, глобальні. Прикладами глобальних мереж є: Internet, європейська мережа Eunet, частиною якої є мережа RelCom, інші глобальні мережі: CompuServe, BITNET, Uunet і т. д. Найбільшого поширення досягла глобальна мережа Internet, тому розглянемо саме її.

Мережа Internet є найбільшою всесвітньою комп’ютерною мережею. Виникла вона у 1969 р., коли Управління перспективних досліджень ARPA почало роботу над проектом, що повинен був створити невразливі канали зв’язку та полегшити співробітництво між розкиданими по всіх штатах дослідницькими організаціями оборонної промисловості. Так виникла мережа ARPANET. До 1984р. вона збільшилась до 1 тис. комп’ютерів, паралельно з’явилися й інші комп’ютерні мережі.

У 70-х роках за підтримкою ARPA були розроблені протоколи (правила) пересилання даних між різними комп’ютерними мережами, що уможливило розробку всесвітньої Мережі. І от у 1986 р. Національний науковий фонд США з метою з’єднання в мережу великого числа науково-дослідницьких установ і розвитку міжнародної співпраці заснував проект NSFNET, результатом якого і з’явилося створення Internet. Було створено 5 дуже дорогих суперкомп’ютерних центрів, доступних для використання в будь-яких наукових установах, потім кількість центрів збільшилась до 13. Були розроблені способи з’єднання комп’ютерів та спосіб використання мережі для проведення електронних конференцій. Наприклад, кожен комп’ютер у мережі повинен мати унікальну IP адресу.

Приєднані до мережі комп’ютери одержали назву хостів мережі.

Основне призначення Internet, як будь-якої іншої комп’ютерної мережі, - робота з інформацією: пошук, отримання, передача, використання. Для виконання цих дій у Internet передбачено цілу низку мережних додатків, так званих, сервісів. З кожною послугою асоціюється певний протокол – набір правил, згідно яких відбувається взаємодія компонентів мережі. Це дозволяє забезпечити доступ до найрізноманітнішої інформації та забезпечити роботу з нею будь-якому користувачеві, що має доступ до Internet.

9. .Можливості міжнародної мережі Інтернет для установ освіти. (Сфери використання: 1) Пошук інформації; 2) Обмін інформацією; 3) Дистанційна освіта.) Сучасний етап розвитку освіти пов'язаний з широким використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та можливостей, що надаються глобальною мережею Інтернет. У зв'язку з цим вирішальне значення набувають віддалений доступ до освітніх ресурсів, опублікованими в мережі, і можливість оперативного спілкування всіх учасників освітнього процесу.Інформатизація є одним з основних чинників, які змушують освіту вдосконалюватися. Розвиваються зміст і методи навчання, змінюється роль педагога, який поступово перетворюється з транслятора знань в організатора діяльності учнів з придбання нових знань, умінь і навичок. Істотним засобом інформатизації виступають освітні інформаційні ресурси, опубліковані в мережі Інтернет. Не випадково їх своєчасне та коректне використання усіма фахівцями, які працюють в системі освіти, є запорукою ефективної підготовки учнів. Реалізовано ряд проектів, спрямованих на розвиток телекомунікаційного середовища сфери освіти. У багатьох регіонах країни істотно розширено коло освітніх установ, які мають повноцінним доступом в Інтернет. Істотні успіхи досягнуті в області підвищення кваліфікації працівників освіти і підготовки членів несформованого інформаційного суспільства. Велика робота проведена у напрямку вдосконалення змісту освіти та змістовного наповнення електронних видань і ресурсів. У рамках цієї роботи сформована система освітніх порталів, розроблені професійні комплекти електронних освітніх ресурсів, створені і розвиваються сайти, що надають доступ до інформаційних ресурсів практично з усіх шкільних дисциплін. Також до можливостей мережі Інтернет в освіті відноситься дистанційне навчання. Дистанційне навчання - це сукупність педагогічних технологій, що базуються на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навчання у спілкуванні в інформаційному освітньому просторі, для організації освіти користувачів, розподілених у просторі та часі. Дистанційна освіта - особлива, досконала форма, яка поєднує елементи очного, очно - заочного, заочного і вечірнього навчання на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій та електронних видань дозволяють подолати недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому всю їхню гідність. Дистанційне навчання - це універсальна гуманістична форма навчання, що базується на використанні широкого спектру традиційних, нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, технічних засобів, що створюють умови для вибору студентами вільних освітніх дисциплін, які відповідають стандартам, діалоговому обміну з викладачем, при цьому процес навчання не залежить від розташування студента в просторі та в часі. Іншими словами, дистанційне навчання - це придбання знань і вмінь шляхом інформації та навчання, що включають в себе всі технології та інші форми навчання на відстані.