6 Текстові редактори та їх використання у педагогічній діяльності

При роботі з текстом виконують основні три групи операцій:

Введення тексту

Операції введення дозволяють перевести текст із його зовнішньої форми в електронний вигляд, тобто у файл, що зберігається в комп’ютері.

Редагування тексту

— Операції редагування дозволяють змінити уже існуючий електронний документ шляхом виправлення, додання, видалення, переносу, копіювання його фрагментів; разбиття файла на декілька більш дрібних або, навпаки, злиття декількох файлів в один.

— Введення і редагування при работі над текстом часто виконуються паралельно.

— При введенні і редагуванні формується зміст текстового документа.

Форматування тексту

Оформлення документа задають за допомогою операцій форматування.

Вказівки форматування дозволяють точно задати зовнішній вигляд документа, тобто як він буде виглядати на екрані монітора і на папері після друку на принтері.

Для роботи з текстовими документами використовуюються три класи програм:текстові редактори, текстові процесори, видавничі системи

Текстові редактори — це програми для створення й редагування текстових документів. Це листи, статті, довідки, повісті або романи й інша інформація, що іменується текстовим документом, текстовим файлом або просто текстом. Під час роботи можна змінювати розташування тексту на сторінці, формат рядків і абзаців, вставляти в робочий матеріал частини з інших текстів, міняти їх місцями, вставляти в текст ілюстрації (малюнки, графіки, схеми тощо).

Текстові процесори дозволяють виконувати всі три групи операцій: введення, редагування, форматування. Крім того, вони дозволяють виконувати ще багато додаткових операцій, таких як: вставка в текстовий документ таблиць, графічних зображень (малюнки, фотографії, графіки, діаграми); перевірка орфографії, автоматичне створення змісту і т.п.

Видавнича система - комплекс, що складається з персональних комп'ютерів, скануючих, вивідних і фотовивідних пристроїв, програмного і мережевого забезпечення, використовуваний для набору і редагування тексту, створення і обробки зображень, верстки і виготовлення оригінал-макетів, коректурних листів, фотоформ, кольоропроб, друкарських форм та ін., для підготовки видання до друку на рівні додрукових процесів.

Приклади програм

Текстові редактори "Блокнот" (Notepad)

Текстові процесори WordPad, Microsoft Word, Writer

Видавничі системи FontPage, MS Рublisher, Ventura Рublisher, Page Maker, Qvark Press

Вчитель широко використовує текстові редактори у своїй педагогічній діяльності (створення дидактичного матеріалу, введення документації) – полегшує виконання роботи та може зробити процес навчання цікавішим, наповненішим та ефективнішим.

6. Поняття графічного редактора. Приклади використання графічних редакторів у педагогічній сфері.

Один із найпопулярніших напрямів використовування ПК це комп'ютерна графіка. Вперше представлення даних на моніторі у графічному вигляді вперше було реалізовано всередині 50-х рр. XX ст. для великих ЕОМ, що застосовувались у наукових і військових дослідженнях. Тепер, графічний спосіб відображення даних став дуже поширеним на усіх ПК. Графічний інтерфейс є необхідним майже для усіх програмам, включаючи операційні системи. Поняття комп"ютерна графіка має кілька трактувань. З одного боку — це наука, що вивчає методи і засоби створення та обробки зображень за допомогою програмно-апаратних обчислювальних комплексів. З іншого, комп'ютерна графіка - це графіка, яка обробляється і відображається засобами ЕОМ (монітор, принтер, плоттер тощо). (Розглядатимемо дане поняття у і 1-му значенні). Вона застосовується у всіх галузях життя сучасного суспільства: науці, техніці, соціальній сфері за ін. Комп'ютерну графіку використовують для візуалізації даних у: медицині - комп'ютерна томографія; науці наприклад, для наочного зображення складу речовини, побудови графіків тощо; дизайні - для реклами, поліграфії, моделювання, та ін.

Формати найбільш популярних графічних файлів: Ьmp, gif, jpg, tiff, рng;, wmf, ісо, cur, lbm тощо.

Програми, які призначені, насамперед, для перегляду графічних зображень, так і називають програмами-переглядачами (Viewer).

Комп'ютерна графіка охоплює усі види та форми представлення зображень, як на екрані монітора, так і на зовнішньому носії (папір, плівка, тощо).

Робота із графічними комп'ютерними об'єктами (створення, редагування, форматування тощо) здійснюється завдяки графічним редакторам прикладним програмам, призначеним для створення та обробки графічних зображень на комп'ютері. Сьогодні створити комп'ютерні графічні об'єкти ми можемо не лише за допомогою присутніх у комп'ютері графічних редакторів. Можливо занести до комп'ютера графічні об'єкти створені іншими приладами: цифровою відеокамерою, фотоапаратом, через сканер, вести відеозаписи програм (наприклад, із телевізора). Візуалізація цієї графіки відбувається на моніторі або через друк на принтері. Дані про зображення зберігаються у графічних файлах. Спосіб організації графічних файлів називається графічним форматом.

Існують різні критерії класифікації комп'ютерної графіки:

1. У залежності від способу створення зображення, комп'ютерну графіку поділяють на: растрову, векторну, фрактальну, тривимірну. Серед широкого кола користувачів найбільшого поширення, набули растрова і векторна графіка (їх розглянемо детальніше).

2. За способами представлення кольорів комп'ютерна графіка поділяється на чорно-білу і кольорову.

3. За спеціалізацією у різних галузях розрізняють: інженерну; наукову; web-графіку; комп'ютерну поліграфію.

Скажімо, ви можете будь-який малюнок на папері розкреслити вертикальними і горизонтальними лініями так, щоб утворилася правильно сітка у вигляді правильних квадратиків. Замалювавши, деякі квадратики різними кольрами, ми отримуємо малюнок. Прикладами такого зображення може слугувати ілюстрація у газеті чи журналі, схема для вишивання, японський кросворд.

Важливою характеристикою растра є його роздільна здатність, тобто кількість пікселів на одиницю довжини. Значення роздільної здатності записується в одиницях dpi (англ. dots per inch - кількість точок на дюйм). З кожним пікселем пов'язані числові значення, що визначають його колір та положення.

Для роботи з растровими зображеннями існують растрові редактори, такі як: РhotoShop(від Adobe), РhotoPaint (від Согеl), FігеWorks (від Macromedia), Раіпtег (від Fractal Design). Ці додатки дозволяють виконувати складну обробку зображень на професійному рівні (їх використовують художники-ілюстратори, художники-мультиплікатори, художники-дизайнери, фотографи та ретушери, поліграфісти web-дизайнери). Існують також простіші редактори, один із них: Місгоsoft Раіnt -стандартний додаток у ОС Windows.

Зміст векторного зображення полягає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладають на прості об'єкти - примітиви. Примітивами є лінії, еліпси, кола, багатокутники, зірки тощо. Примітиви створюються на основі ключових вузлів, що визначаються у вигляді набору чисел. Програма відтворює зображення шляхом з'єднання ключових вузлів (показ векторного зображення). Даний тип зображень називають векторним, тому що, як відомо, вектором у математиці називається відрізок прямої, який характеризується довжиною і напрямом.

Векторні програми незамінні там, де принципове значення має збереження чітких контурів, а саме: повноколірні ілюстрації, складні креслення, логотипи та емблеми, графічні зображення для Web, мультиплікація, рисунки на основі оригіналів. Користувачами векторних редакторів переважно є технічні редактори, вільні художники й дизайнери-початківці, розробники web-сторінок, оператори настільних видавничих систем, художники по рекламі, справжні художники-ілюстратори, а також - деякі користувачі-початківці.

Векторні зображення обробляються пакетами векторної графіки, такими як: СогelDraw (від Согеl), FгееНаnd (від Macromedia), Illustrator (від Аdоbе), стандартний додаток y MS Office - Word Editor. У їх арсеналі багато інструментів для виконання різноманітних задач, як у традиційних операційних середовищах, так і в Інтернеті.