биотероризм

За данними вчених, у світі критично зростає загроза біотероризму. Штучно згенерований патоген, на думку вчених, здатен вбити понад 30 млн осіб менше ніж за рік. А чи готовий до тако атаки наш світ та Україна?

Повернемося до початку. Що ж таке тероризм? Тероризм – одне із найбільш грізних явищ нашого часу. У світі існує декілька десятків різних терористичних організацій. Вони пов’язані з певними етнічними групами, фанатичними, політичними, мафіозними організаціями, які у будь-який спосіб намагаються реалізувати свої злочинні наміри.

Мета терористів – вибіркове ураження окремих громадських чи політичних діячів або й якомога більше жертв цивільного населення для залякування людей. Щоб реалізувати свої цілі, вони не зупиняються й перед використанням біологічних агентів з різним потенціалом патогенності. Така зброя для біотерористів є дуже привабливою, оскільки є досить доступними, придатними для зберігання, транспортування і поширення, невидимими на момент використання, з певним відстроченням ефекту дії.

Біологічна зброя (БО) є засобом масової поразки людей, с / г тварин і рослин. Його дія заснована на використанні хвороботворних мікробів, бактерій, вірусів, грибків, а також вироблюваних деякими бактеріями токсинів. До біологічної зброї відноситься рецептура виготовлення хвороботворних мікроорганізмів і засоби їх доставки до цілі. До засобів доставки відносять ракети, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, генератори аерозолів і спеціальні контейнери. Треба відзначити, що найбільш ефективним способом застосування БО є його розпорошення за допомогою наземних або авіаційних засобів.Біологічне зброя здатна викликати небезпечні масові захворювання серед людей і тварин на великих територіях і використовується для ведення біологічної війни. 

Біологічні засоби у військових цілях застосовували ще в середні століття. Так, за наказом хана Золотої  Орди  Тохтамиша в криниці та інші водні джерела в обложеній генуезької фортеці Кафа в Криму закидалися трупи людей і тварин, загиблих від бубонної чуми. При колонізації Америки серед індіанських племен з допомогою заражених ковдр була поширена віспа, що призвело до загибелі мільйонів індійців, які не мали імунітету до цього захворювання. 

Інтенсивні дослідження по розробці засобів і методів ведення біологічної війни розгорнулися в XX столітті. Так, в ході першої світової війни німці здійснили кілька спроб застосування БО проти Росії та інших країн Антанти. Під час другої світової війни німецько-фашистське командування намагалося поширити висипний тиф серед населення окупованої території СРСР, готувалося до широкого застосування біологічної зброї у військових цілях. Розробку БО вела також Японія. Для цього в Маньчжурії було створено спеціальний підрозділ - військова частина № 731, яке розробляло і зазнавало розроблені види БО на військовополонених. Ця зброя була застосована у Китаї проти мирного населення. Біологічні рецептури були застосовані американськими військами в ході збройного конфлікту на Корейському півострові в 1953 - 56 рр.. 

Тому надзвичайно важливо в будь-якій державі бути готовими до здійснення діагностики з метою попередження завезення, в першу чергу, карантинних і небезпечних інфекційних захворювань бактерійної і вірусної етіології, що створює методичні основи для готовності до швидкої діагностики збудників, можливо використовуваних з біотерористичною метою.

Проаналізувавши досвід роботи у період напруженої ситуації з біотероризму, можна запропонувати ряд заходів щодо його попередження на території України, а саме:

— доцільним було б покращити матеріально-технічне забезпечення установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють перевірку різних біологічних агентів;

— підвищити рівень перевірки та контролю пасажирів та їх багажу, на наявність різних біологічних агентів, на митних постах та у аеропортах;

— створити групи швидкого реагування біологічного контролю;

— здійснювати вилучення та доставку до лабораторій особливо небезпечних інфекцій підозрілих матеріалів силами Міністерства з надзвичайних ситуацій з обов’язковою участю робітників МВС, а не санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.