Биоэтика

ВСТУП

Близько 5 мільярдів років тому, на планеті Земля не існувало ні води, ні атмосфери, ні живих організмів, тим паче людства.

Перший мільярд років свого існування Земля не мала земної кори. Наша планета являла собою велетенську розігріту кулю. У розплавлених надрах важкі частки опускалися до центру, формуючи ядро, а легкі піднімалися до поверхні, утворюючи мантію. Планету бомбардували метеорити. Зараз ми б назвали таке місце ні чим іншим як «пеклом».

Та пройшовши низку випробувань, через мільйони мільйони років, ми бачимо квітучу планету, яка наповнена найрізноманітнішими формами життя. Люди, птахи, планктон, рослини, бактерії – всі вони жителі цього прекрасного місця. Але звідки всі вони взялися і чому зараз саме у акому вигляді?

Чимало прихильників еволюції вважає, що життя зародилося мільярди років тому в глибинах океану чи на краю прадавньої невеликої водойми, яка під час припливу наповнювалась водою. На їхню думку, в таких місцях хімічні сполуки могли спонтанно об’єднуватись у бульбашкоподібні структури, формуючи складні молекули, здатні до самовідтворення. Ці вчені заявляють, що всі форми життя на Землі випадково розвинулися з однієї або кількох перших «простих» клітин.

Але з цією гіпотезою не погоджуються інші авторитетні науковці-еволюціоністи, бо « «жодні експериментальні докази не підтвердили гіпотези про самозародження життя в “первинному бульйоні” і жодні вагомі відкриття в науці не свідчать на користь цієї гіпотези»¹. Вони припускають, що перші клітини чи принаймні основні їхні компоненти потрапили на Землю з космосу.

Гіпотез та теорій може бути багато, але всі погодяться з твердженням, що всі істоти на Землі прагнуть до самовдосконалення. Це можна прослідкувати на прикладі еволюціонування людиноподібного примата в сучасну людину.

Та невже людина досягла свого максимуму? Президент Y Combinator Сем Альтман нещодавно написав замітку «З’єднання» у якому надав прогноз про «з’єднання» машини та людини:

«Досить обговорюваною темою у так званій Силіконовій долині є дата об’єднання людського організму та надсучасного комп’ютера. (А якщо цього не станеться, то в якому році людини перевершить стрімко розвивається штучний інтелект або генетично покращений вигляд). Велика частина прогнозів доводиться на інтервал між 2025 і 2075 роком.

Я вважаю, що злиття вже почалося, воно відбувається вже кілька років. Наші телефони керують нами і кажуть, що і коли робити, соціальні медіа керують почуттями, пошукові системи - думками.

Алгоритми, які за це відповідають, вже не піддаються розумінню людини. Вони оптимізують то, що говорять оптимізувати їх творці, але таким чином, що зрозуміти це не в силах жодна людина. Сьогодні це виглядає складним штучним інтелектом, а завтра буде здаватися дитячими пустощами.

Ми вже знаходимося в стадії коеволюції - штучний інтелект впливає на нас, а потім ми його вдосконалюємо. Ми створюємо більше обчислювальних потужностей і запускаємо на них ІІ, а він придумує, як створювати ще більш продуктивні мікросхеми.

З'єднання людини і машини може приймати безліч форм: ми могли б вставляти електроди собі в мозок, або просто стати дуже близькими друзями з чатбот. Але я думаю, що злиття - це, ймовірно, наш кращий сценарій. Якщо два різних види хочуть одного й того ж, але тільки один може це отримати - в нашому випадку, стати домінуючим видом на планеті і за її межами - у них почнеться конфлікт. Ми повинні працювати в одній команді, члени якої піклуються про благополуччя всіх інших.

Хоча злиття вже почалося, воно стане набагато більш дивним. Ми будемо першим видом, який спроектує своїх нащадків. Я припускаю, що ми можемо або стати біологічним загрузчиком для цифрового інтелекту, а потім зникнути в еволюційної гілки, або ми можемо з'ясувати, як виглядає успішне злиття.

Ймовірно, це станеться швидше, ніж думає більше число людей. Апаратура розвивається експоненціально. Найдивовижніше, що я дізнався, працюючи над OpenAI - це те, як корелює розвиток обчислювальної потужності і прориви в розробці ІІ. І число розумних людей, які займаються штучним інтелектом, так само зростає в геометричній прогресії. Удвічі експоненціальні функції вислизнуть від нас дуже швидко».

Які ж рівні «об’єднання» машини і людини може існувати? Ось декілька варіантів, які не взаємовиключають існування один одного:

• Записування «душі» на з’ємний прилад;

• Доповнення можливостей людського організму (екзоскелет, механічні кінцівки і т.д);

• злиття людського розуму та штучного інтелекту;

2