28. Феномен м. Гоголя в українській культурі.

Творчості Миколи Гоголя займає особливе місце в історії російської та української літератур та культур. Його творчий спадок, феномен його особистості, сповненої містичності й таємничості, постійно привертають пильну увагу з боку істориків літератури, культурологів, філософів. Зараз продовжуються дискусії щодо життя і творчості письменника, а найголовнішою з них є питання про приналежність творчої спадщини до української літератури чи до російської.

Творчість та життя Гоголя потрібно оцінювати з сучасної точки зору. Можна виділити такі аспекти актуальності постаті і творчості М. Гоголя у наш час:

1. Міжнародний (світовий) аспект – творчість Гоголя є важливим світовим літературним надбанням. Його твори перекладені різними мовами світу, багато з них екранізовано італійськими, австрійськими, турецькими та іншими режисерами, а його сатирично-викривальні п’єси набули великої популярності по всьому світу. Творчість Гоголя дослідники називають загальнонародним феноменом, яка здобула більше визнання в світі ніж навіть творчість російського поета О. Пушкіна. Гоголь став прикладом одного з небагатьох світових письменників, які сміливо і сатирично викривали вади суспільства та бюрократичної системи. Його твори зараз є дуже актуальними в країнах, що розвиваються, адже в них порушено проблеми, які гостро постають і в наш час.

2. Державний аспект – М. Гоголь у своїй творчості зумів зберегти і передати дух українства, ментальність, культуру, звичаї українського народу, в той час коли імперський царизм знищував будь-які ознаки української нації.  Гоголівська Україна в ХІХ столітті була представлена світу як країна з високою народною культурою побуту, унікальною природою та героїчним минулим. Тому зараз на державному рівні Гоголя вважають українським письменником.

3. Політичний аспект - політичні дискусії щодо приналежності Гоголя до українських чи російських письменників, які тривають в наш час, стають ще однією точкою конфлікту між Україною та Росією. Політики кожної з держав називають Гоголя виключно «своїм» і не хочуть визнавати його творчість міжнаціональним надбанням. Але Гоголя можна вважати визначним українським письменником, що народився на Україні та описував її у своїй творчості, і його можна назвати великим російським письменником, адже він провів життя в Російській імперії і писав лише російською мовою. Нині часто можна почути від політиків та громадських діячів, що, за словами Гоголя, ми братні народи. Але, на жаль, «братні» народи знаходяться нині на межі не лише культурних, а й політичних та військових конфліктів і досі продовжують «ділити» Гоголя.

4. Національний аспект – життя і творчість Гоголя пов’язані з добою початку пробудження української національної самосвідомості. Актуальність Гоголя в національному аспекті полягає в тому, що в його творах порушено низку ментальних проблем, які роками намагається вирішувати українська нація. Так однією з головних проблем українців є комплекс меншовартості, як нації, як в культурному так і в економічно-політичному житті. Деякі історики зазначають, що саме українець Гоголь, який фактично все своє свідоме життя "розривався" між українською і російською культурами, був "батьком малоросизму" як суспільного феномену. За переконанням Є. Маланюка, саме Гоголь заклав ідейні підвалини такого ганебного явища як національна неповноцінність, яке і досі присутнє серед українців.

5. Соціальний (класовий) аспект - Твори Гоголя охоплюють період 40-х років XIX століття. Це час розгулу бюрократії й чиновницького апарата в сприятливі для цього умовах російської дійсності. Крім того, цей час експлуатації народу, пригнобленого й безправного, живучого під гнітом кріпосного права. Гоголь вперше сатирично і різко викрив моральні та соціальні вади суспільства, безглуздість бюрократичної системи, зажерливість та неосвіченість чиновників, поміщиків, їх лицемірство, угодництво ( у творах «Ревізор», «Мертві душі»). Ці суспільні проблеми є дуже актуальними в наш час.

6. Історичний та культурний (літературний) аспекти – творчість М. Гоголя посідає важливе місце в українській історії, культурі та літературі. Гоголь, як історик, зробив свій внесок у дослідженні козацької спадщини українського народу ( до речі сам Гоголь є нащадком козацького полковника часів Хмельниччини), планував видати «Историю Малороссии» в чотирьох великих томах, літопис, дослідницькі роботи з етнографії. Але з написаних історичних праць Гоголя побачила світ лише частина під назвою «Взгляд на становление Малороссии», де присутня геополітична та етнопсихологічна версія пояснення місця та ролі історії України. Найбільше зацікавлення для Гоголя складає феномен козацтва, в його статтях і літературних творах прослідковується спроба пояснити природу та специфіку козацької України. Микола Гоголь захоплювався збиранням українських народних пісень (зібрав понад 300), прислів’їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника, чим зробив значний внесок в українську літературу та фольклористику. Творчість Гоголя актуально вивчати, особливо його твори диканського циклу (збірки «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Миргород», куди входить відома повість «Тарас Бульба»), де яскраво постає побут, звичаї, мораль, козацька історія, особливості національного світогляду, міфології та фольклору українського народу.

7. Персональний рівень – Гоголь порушує у своїх творах важливі проблеми, які стосуються кожного. Дуже часто прогресивні закордонні діячі літератури й мистецтва звертаються до тих творам Гоголя, які перейняті глибоким гуманізмом, повагою до «маленької людини», «приниженої й ображеної», її трагічному положенню в буржуазному світі, тим самим прагнучи привернути увагу до важливих проблем сучасності.