Поняття професійно-орієнтованої практики

Практика студентів вищих навчальних закладів є невід'ємною складовою освітньо-професійної підготовки фахівців, основне завдання якої — закріплення здобутих у процесі навчання теоретичних знань, формування в студентів професійних умінь, опанування ними сучасних методів та форм роботи. Під час практики закладаються основи досвіду професійної діяльності, формуються передумови особистісного розвитку майбутнього фахівця. Професійна практика виступає основною складовою процесу практичної підготовки студента. Вона будується на засадах неперервності й послідовності її проведення, інтеграції теорії й практики в процесі професійної підготовки, вимагає отримання достатнього обсягу практичних умінь та навичок, відповідно до спеціальносі та освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки студента. Значення практичної підготовки для особистісного розвитку засвідчує положення психолого-педагогічної науки про те, що завершальним етапом розвитку операцій мислення є реалізація розумових дій в практичній діяльності.

При цьому дослідники (Гальперін П.Я., Ельконін Д.Б., Леонтьєв О.М.) визначили, що на основі зовнішніх матеріальних дій, шляхом їх послідовних змін, формуються внутрішні ідеальні дії, що забезпечують індивіду всебічне орієнтування в середовищі та підґрунтя для особистісного розвитку. Таким чином, професійно-орієнтована практика виступає містком між теоретичним навчанням майбутніх соціальних педагогів та їх самостійною роботою в різноманітних установах соціальної сфери.

Педагогічну практику можна розглядати як процес оволодіння різноманітними видами професійної діяльності, у яких створюються умови для випробування студентом себе в різних професійних ролях. Ефективність такої діяльності полягає в тому, що вона максимально ідентифікується з майбутніми професійними завданнями. На нашу думку, у процесі проведення фахової практики майбутніх соціальних педагогів варто зосередити увагу організаторів на таких професійно значущих показниках, як-от: розвиток фахових умінь та навичок; творча самореалізація студента; самостійність виконання роботи; здатність до прийняття рішень; створення ситуації командної взаємодії; встановлення довірливих, конструктивних стосунків із клієнтами.

Джерела самостійної роботи студентів

Формування професійної компетентності майбутнього фахівця мусить спиратися на соціально значимий досвід педагогічної практики. Саме тому основним видом самостійної роботи з книгою є професійно-орієнтоване читання — складна інтелектуальна пильність, зумовлена професійними інформаційними потребами читача, яка є формою активного непрямого вербального письмового спілкування. Основною метою професійно-орієнтованого читання є прийняття, засвоєння й подальше цілеспрямоване застосування нако­пичених досвіду й знань, які сприяють тривалій фаховій самоосвіті, і аморозвитку та самовдосконаленню. Професійно-орієнтоване читан­ий припускає зіставлення фактів з того чи іншого джерела зі своїми питаннями, особистим досвідом, із отриманою інформацією і, як наслі­док — у майбутнього соціального педагога складається об'єктивне ро­зуміння проблеми, що вивчається. Отже, професійно-орієнтоване чи тання в системі самостійної роботи студента розглядають як форму активного вербального письмового спілкування у вигляді читанії я діалогу, читання-бесіди, читання — дискусії.

Важливою ознакою високого рівня професійно-орієнтованого читання є вдале використання різних форм запису інформації, отриманій в процесі позааудиторної самостійної роботи. І якщо для форм самостійної роботи студентів І-ІІ курсів найтиповішою є робота з бібліотичними каталогами, розробка тематичних картотек, реферування тощо, то для студентів III курсу важливою формою дослідницької самостійної роботи є написання анотацій.

Методичні умови забезпечення ефективності позааудиторної самостійної роботи студента, а саме: планування всіх видів самостійної роботи (її обсягу, форм та термінів виконання); поєднання змісту самостійної роботи з іншими видами навчальних занять (лабораторними заняттями, консультаціями, формами семестри вого контролю, практикою); диференціація завдань для індивідуальнін та групової самостійної роботи; впровадження інноваційних методів педагогічного керівництва; організація контролю за виконанням самостійної роботи (розробка графіків проведення форм контролю, їх включення до системи кредитно-модульного навчання); системність і постійність самостійної роботи.