
- •Зарубіжні моделі професійної підготовки соціальних педагогів
- •Інтерактивні методи навчання
- •Професійна підготовка соціальних педагогів в Україні: історія, перспективи та здобутки
- •Тренінг як форма проведення навчальних занять
- •Специфіка соціально-виховної роботи з майбутніми соціальними педагогами
- •Фактори впливу соціально-виховної роботи з майбутніми соціальними педагогами
- •Соціально-виховне середовище вищого навчального закладу
- •Умови ефективної організації професійно-орієнтованої практики майбутніх соціальних педагогів
- •Значення і завдання професійно-орієнтованої практики
- •Поняття професійно-орієнтованої практики
- •Джерела самостійної роботи студентів
- •Форми контролю та оцінки результатів самостійної роботи
- •Види самостійної роботи майбутніх соціальних педагогів
- •Етапи залучення майбутніх соціальних педагогів до самостійної роботи
- •Поняття самостійної роботи студента
- •Захист програм, проектів соціально-педагогічного змісту як форма проведення практичних занять
- •Рольова гра як форма організації навчальних занять
- •Дискусійні форми організації навчальних занять
- •Практичні заняття як форма навчально-виховного процесу у підготовці майбутнього соціального педагога
- •Лекція в структурі професійної підготовки майбутнього соціального педагога
- •Класифікація форм організації навчально-виховного процесу майбутніх соціальних педагогів
- •Методи навчально-виховної роботи в професійній підготовці майбутніх соціальних педагогів
- •Аналіз змісту навчальних програм дисциплін соціально-педагогічного циклу
- •Зміст вузівської підготовки фахівця з соціальної роботи
Методика викладання соціально-педагогічних дисциплін
Вітчизняні моделі професійної підготовки соціальних педагогів.
Більшість теоретичних підходів до розробки форм та змістового наповнення моделей вузівської підготовки фахівця передбачають опис основних Вітчизняні моделі професійної підготовки соціальних педагогів видів професійної діяльності, перелік вимог до сукупності іпань, умінь та навичок майбутніх фахівців, що висуваються різними галузями суспільного виробництва, науки, культури, соціальної роботи тощо. Саме такий підхід визначає інформаційно-дисциплінарну модель навчання, яка будується, як різнорівнева конструкція і поєднує в собі такі блоки: систему планування навчального процесу, структури- іацію професійних завдань, відповідно до змісту навчальних дисциплін, хронологізацію навчального процесу, відповідність навчальних та виробничих практик змісту навчального етапу та певних дисциплін, апробацію отриманих знань на практиці.
Кваліфікаційна модель все частіше береться за основу побудови ієрархії завдань підготовки фахівця соціальної сфери, вона розглядається в якості базису моделі професійної підготовки. При цьому така модель не тільки визначає якості випускника, а й виступає в ролі професійного еталона, до якого потрібно наблизитися в процесі навчання.
Рольова модель професійної підготовки майбутнього соціального педагога запропонована Сидоровим В.М. Дана модель пропонує професійну підготовку працівника соціальної сфери будувати відповідно до соціальної позиції (ролі) фахівця. Ролі соціального педагога визнаватимемо як культурно-детерміновану модель поведінки спеціаліста при здійсненні професійних завдань. Ролями соціального педагога є такі: посередника, адвоката, учасника спільної діяльності, помічника клієнтів, терапевта; наставника, конфліктолога, аніматора, експерта, суспільного діяча тощо. Основна роль соціального педагога — роль посередника, яка трактується як проміжна ланка між дітьми й дорослими, між сім'єю та державними службами, організаціями й установами, покликаними піклуватися про духовне, фізичне та психічне здоров'я населення. Виконуючи роль адвоката, захисника інтересів і прав дитини, молодої людини, сім'ї, різних категорій населення, соціальний педагог прагне соціальної справедливості, намагається допомогти людям реалізувати їхні здібності. Роль учасника й провідного організатора спільної діяльності дітей і дорослих, передбачає спонукання учасників до дії, ініціативи, творчості. Виконуючи роль помічника соціальний педагог допомагає клієнтам у формуванні та розвитку соціальної компетенції, здатності самостійно вирішувати свої проблеми. Соціальний педагог нерідко виконує роль терапевта й наставника сім'ї, дітей, людей, що їх оточують; він веде випадок, піклуючись про здоров'я, моральні, загальнолюдські цінності клієнтів, своєчасне вирішення їх проблем. У ролі конфліктолога соціальний педагог допома- і ас передбачити та розв'язати конфліктні ситуації, що виникають у к н іе нтів; у ролі аніматора — спонукає їх до творчих дій, сприяє відно- шіеііню соціально-позитивної взаємодії між особистістю та суспільством; у ролі експерта — визначає соціальний діагноз та методи співро- "I гництва з конкретним клієнтом. Соціальний педагог виконує також і роль громадського діяча, підтримуючи, розвиваючи й очолюючи соці- і ні.ні ініціативи громадян.
Таким чином, моделі професійної підготовки соціального педагога не є статичним утворенням, здебільшого вони виступають як результат науково-практичного пошуку, у процесі якого створюються (відповідно до сучасних вимог глобалізації та інтеграції) світові стандарти професійної підготовки); вивчається, узагальнюється вітчизняний та зарубіжний досвід
Зарубіжні моделі професійної підготовки соціальних педагогів
Огляд зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних педагогів за кордоном (Ковчина І.М., Кошманова Т.С., Поліщук В.А., Тименко В.М.) дозволяє засвідчити, що професійний та особистісний розвиток майбутнього фахівця виступає як мета і результат багатьох освітніх систем за кордоном. Зарубіжний досвід побудови моделі професійної підготовки кадрів для соціальної сфери (у тому числі й соціального педагога) враховує такі фактори, як-от: блок соціальних проблем, інфраструктура соціальних державних й альтернативних соціальних служб, попит на даний вид професійної діяльності, динаміку освітніх потреб населення, ринок пропозицій соціальних послуг
Для багатьох вищих навчальних закладів Росії базовою стала модель підготовки фахівця соціальної сфери, що передбачає його реалізацію на трьох рівнях: соціологічному (соціальні характеристики особистості фахівця, соціальні цінності, система ставлень, загальна культура, етика, світогляд); психологічному (якості, необхідні для успішного виконання професійної діяльності, параметри інтелекту); психофізіологічному (професійні здібності, відповідність вимог професійної діяльності типу вищої нервової системи).
Узагальнення практики реалізації моделей професійної підготовки в Росії дозволило дійти до висновку, що найбільш ефективною моделлю для країни з регіональною структурою побудови може стати модель муніципального освітнього комплексу, орієнтована на регіональну специфіку, вирішення соціальних проблем і комплексний підхід до підготовки спеціалістів різної кваліфікації.
Таким чином, в європейських країнах загальна модель соціальної освіти поступово замінює вузьку, спеціалізовану підготовку кадрів для соціальної сфери. Це дає нам можливість розглядати моделі професійної підготовки соціального педагога в кон- іексті загальноєвропейського бачення.
Варто відзначити, що найбільш популярною в зарубіжних країнах є срвісна модель професійної підготовки фахівця соціальної сфери. Так у США, Канаді та Скандинавських країнах напрямки підготовки фахівців визначаються відповідним рівнем соціальної діяльності. До пріоритетних належать: індивідуальна та сімейна робота, групова соціальна робота, суспільні роботи, соціальне та адміністративне планування.
Узагальнюючи підходи до професійної підготовки педагогів (у тому числі й соціальних) в США, Кошманова Т.С. пропонує сфокусувати бачення всіх можливих напрямків у чотирьох моделях.
Модель соціальної взаємодії передбачає наголос на суспільних відносинах, на поліпшенні взаємодії між людиною та її культурою, між 11 юдиною й оточуючими; поглиблення демократичних процесів у країні й залучення студентів до таких форм організації навчання, які б сприяли вдосконаленню суспільства.
Інформаційна модель дозволяє здійснити наголос на важливості шляхів передачі й засвоєння інформації, за допомогою яких буде відбуватися процес навчання студента й керування цим процесом із боку викладача; основним методом цього навчання є інформаційна взаємодія, під час якої відбувається розвиток студента.
Досить популярною є персонологічна модель, що передбачає орієнтацію на розгляд індивідуальності як джерела освітніх ідей, відповідність освіти потребам особистості, спрямованість методів навчання на розвиток індивідуальної внутрішньої організації.
В багатьох країнах зарубіжжя є популярною біхевіористична модель (модель модифікації поведінки, в основі якої закладено біхевіори- етичні ідеї Скіннера про позитивне підкріплення). Реалізація даної моделі професійної підготовки передбачає наголос на дослідження зовнішньої поведінки, мотивації студентів, яка піддається спостереженню й шляхів педагогічного впливу на неї.
Узагальнюючи сучасні підходи до моделей підготовки соціальних працівників, Д. Кокс пропонує підходи до побудови орієнтовної моделі професійної підготовки соціальних працівників, яка може бути адаптована до умов певної країни, чи підготовки фахівця певного профілю. Модель включає наступні складові: рівні підготовки фахівців; відбір студентів; форми надання освіти; навчальні плани та програми.
Підготовка працівників соціальної сфери у Франції теж має свої особливості, оскільки не існує чіткого розмежування між соціальними працівниками й педагогами. Існуючі професії органічно поєднують функції виховання та соціальної допомоги, спрямовуючи зусилля професіоналів на особистість окремої людини. Необхідними якостями майбутнього фахівця виступають: психологічна грамотність, почуття такту, комунікативні, організаторські здібності, духовна й і и альна культура.
У різних країнах світу (Великій Британії, Німеччині, Швеції) програми навчання та підготовки фахівців соціальної сфери побудовані нідповідно до тих професійно-важливих якостей, якими мають володіти спеціалісти. При цьому до пріоритетних показників відносять такі якості особистості, як-от: здатність до морального перевантаження, переживання моральної шкоди, високий рівень інтелектуального розпитку, саморегуляції, чуйності та чутливості, здоровий глузд, створення ефекту особистішої чарівності, найважливішою умовою ефективності діяльності соціального працівника є його психічне здоров'я, с і ійкість, мобільність психічних процесів.
Таким чином, зміст фахової підготовки майбутнього соціального педагога будується на глибинному вивченні людинознавчих дисциплін, технологіях активізації внутрішніх ресурсів студентів, включення їх в активну життєву ситуацію. Метою навчально-виховного процесу стає підготовка кадрів, здатних проводити аналіз і надавати рекомендації в галузі соціальної політики стосовно дітей та молоді, здійснювати особистісну соціально-педагогічну допомогу та підтримку.