1.2. Гігієна розумової праці

Добре відомо, що довготривала розумова праця викликає, як правило, розумове перевантаження, яке часто проходить швидко і безболісно після завершення виконаного завдання, якщо воно принесло задоволення. Але якщо це перевантаження систематично повторюється, то, як встановлено медичною наукою і практикою, воно часто викликає такі наслідки, як розлад психічного і фізичного стану. Розумове перенапруження, що супроводжується безсонням та підвищеним емоційним збудженням, може призвести до захворювання неврастенією, погіршується і фізичний стан.

Щоб цього не сталося, кожен науковець повинен з'ясувати специфіку наукової діяльності. Вона відмінна від інших видів діяльності, не обмежується ні часом, ні місцем.

Інтелектуальна діяльність умовно підрозділяється на три види роботи з інформацією: зорова, слухове сприйняття інформації, переробка її у свідомості.

Гігієна зорової діяльності. Зорове сприйняття інформації — це в основному читання літератури, преси, документів і матеріалів з архівів. Ця форма інформації вимагає великих затрат енергії. Як стверджують фізіологи, зорова форма інформації при оптимальному рівні освітлення та незначній складності інформаційного матеріалу забирає 25 % всієї енергії, що витрачається людиною в стані неспання, тобто енергія витрачається лише на те, щоб дивитися і бачити. Погане освітлення і складний матеріал не тільки вимагають великих енергетичних затрат, а й швидко стомлюють [1].

Тому, щоб цього не сталося, існують гігієнічні вимоги до освітлення. Гігієнічні вимоги до штучного освітлення робочих приміщень такі:

1. освітлення поверхні робочих місць повинно бути досить високим (відповідно до гігієнічних нормативів) і в той же час рівномірним, не допускається різких коливань в освітленні;

2. місцеве і загальне освітлення поєднується таким чином, щоб 10 % освітлюваної поверхні робочого місця припадало на місцеве освітлення з лампою (не менше 60 вт), розташованою зліва і трохи спереду від дослідника;

3. щоб захистити очі від виблискування освітлювальних приладів і прямого попадання в них променів нитки напруги лампи, потрібно використовувати захисні абажури або рефлектори з достатнім захисним кутом;

4. систематично протирати світильники як місцевого, так і загального освітлення від забруднення.

Гігієна слухової діяльності. Звукова інформація більш насичена, ніж зорова, хоч вона часто поєднується з останньою. Сприймаючи звукову інформацію, дослідник одночасно чує фон, який йому заважає, внаслідок чого сприйняття такої інформації значно слабше. Це часто дратує людину. У цих умовах вона намагається захистити себе від надмірного шуму. Проте, як показують дослідження фізіологів, абсолютна тиша діє на людину також не кращим чином. Звукова інформація дуже часто допомагає людині в її інтелектуальній праці. Треба лише знати міру звукового фону. Його оптимальний рівень може бути різним і залежати від індивідуальних особливостей кожної людини. Одній достатньо під час роботи цокання годинника. Його зупинка може призвести до зниження продуктивності праці. Другій необхідно, щоб постійно неголосно говорило радіо. Деякі спеціалісти стверджують, що так звана функціональна музика позитивно впливає на психіку людини і навіть сприяє підвищенню продуктивності праці. Проте не вивчено питання, яка музика є функціональною для людей різних професій. Стосовно наукового працівника, то взагалі невідомо, чи потрібна йому функціональна музика. Напевно, це залежить, як стверджують фізіологи, від індивідуальних особливостей людини і умов її праці [3].

Медициною доведено, що шум має кумулятивну властивість, тобто надмірна звукова інформація ніби записується в певних мозкових центрах людини. Рано чи пізно цей запис проявляється у вигляді головного болю та ознак гіпертонічної хвороби, а інколи і невриту слухових нервів. Часто люди творчої праці, в тому числі й аспіранти, особливо напередодні екзамену або в період напруженої роботи по написанню наукового твору, звертаються до засобів, збуджуючих діяльність мозку, в той час як по-справжньому підвищити творчу активність людини може допитливість і наявність проблеми або проблемної ситуації. Мозок також піддається тренуванню. Особливо це характерно для третього виду роботи з інформацією, який пов'язаний із переробкою її у свідомості. Ця робота включає в себе аналіз та узагальнення інформації, конструювання всіляких комбінацій, формулювання понять, гіпотез тощо [1].

Гігієна розумової діяльності. Пошук шляхів підвищення продуктивності інтелектуальної праці є невідкладним завданням медицини. Які ж способи найбільш ефективно впливають на її підвищення? За висновками гігієністів, це, по-перше, щоденно в один і той самий час сідати за роботу на своє звичайне місце. По-друге, поступово входити в роботу. її слід починати зранку. За даними гігієністів, протягом перших 45 хвилин незалежно від виду роботи ступінь розумової діяльності істотно нижча, ніж протягом наступних. Незважаючи на це, виконання поставленого зав­дання доцільно починати відразу з найбільш складного. Період входження в активний робочий процес визначається необхідністю мобілізації всього організму на більш високу функціональну готовність. Це забезпечить наростання інтенсифікації інтелектуальної діяльності. Проте тривалість цього стану – 40-50 хвилин, характерного для розумової діяльності, не є універсальною.

По-третє, одна з обов'язкових умов підвищення ефективності є ритмічність праці. Реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального режиму праці з відповідним розподіленням розумової діяльності протягом усього часу її виконання. Проте слід мати на увазі, що виконання навіть у певному, раніше встановленому ритмі не призупиняє розвиток стомленості. У той же час розробка оптимального режиму в процесі виконання повсякденної розумової діяльності може сприяти продовженню періоду, протягом якого спостерігається найбільша працездатність [5].

Фізіологічною наукою і медичною практикою доведено, що в більшості людей період інтенсивності розумового процесу може бути більш тривалим за умов вироблення оптимального режиму. Спеціалісти рекомендують влаштовувати короткі перерви приблизно на 5-10 хвилин після кожних 50 хвилин розумової праці. Враховуючи те, що потім з 15 години спостерігається зниження працездатності, варто після обідньої перерви влаштовувати відпочинок (до однієї години). Після відпочинку знову спостерігається незначне підвищення працездатності, яка переходить у необхідність повного відпочинку.

Такою формою відпочинку є сон. Навіть незначні порушення фізіологічного режиму сна, намагання «позичати» час у нічного відпочинку з тим, щоб потім надолужити і відіспатися за місяць або ще за якийсь час, призводять до поганих наслідків для продуктивної праці, особливо розумової. Кількість годин пасивного відпочинку, тобто сну, варіюється залежно від віку і індивідуальних особливостей. Діти (до 15 років) можуть спати 9-11 годин, дорослі (до 50 років) – 7-8 годин. Але за сном потрібно слідкувати і в похилому віці (після 70 років). При всіх вікових відмінностях сон повинен бути повноцінним. Людина повинна почувати себе після сну свіжою і працездатною. Добре було б перед сном робити прогулянки протягом 30­-40 хв., причому щодня і за будь-якої погоди. Прослуховування радіо і перегляд телепередач перед сном забороняється.

По-четверте, істотним фактором забезпечення високої працездатності фізіологи вважають також послідовність і систематичність у роботі, що є передумовою вироблення відповідного динамічного стереотипу. Систематичність сприяє розвитку природних даних і допомагає вихованню певних корисних навиків і прийомів трудової діяльності.

По-п'яте, підтримка високої продуктивності неможлива без правильного поєднання праці і відпочинку, зміни одних форм діяльності іншими. Із власного досвіду та з досвіду інших науковців можна рекомендувати декілька форм такої зміни. У період роботи по збиранню інформації дослідник, наприклад, першу половину дня працює в архіві, а другу - в бібліотеці або навпаки. Сам перехід від однієї установи до другої є формою відпочинку. У період роботи над науковим твором дисертант першу половину дня відводить для написання нового чергового розділу, а другу половину працює над поліпшенням попереднього тощо.

І по-шосте. Соціологи вважають, що найважливішою умовою підвищення працездатності є прихильне ставлення суспільства до наукової праці. Соціальні стимули сприяють високій її продуктивності [5].

Стимулятори розумової діяльності. Поряд із загальними принципами підвищення продуктивності розумової праці її можна стимулювати й деякими конкретними заходами. Одним із таких заходів є емоційний стан людини. Позитивні і негативні емоції чинять протилежний вплив на стан розумової діяльності. Проведені фізіологами експерименти свідчать, що під впливом позитивних емоцій працездатність помітно підвищується. Підвищується і продуктивність праці за рахунок продовження періоду роботи без стомлювання. Проте ці фактори потрібно дозувати. Захоплення фактором емоцій, як свідчать медики, може призвести до ряду патологічних порушень.

Серед факторів, що сприяють підвищенню продуктивності праці, значну роль відіграють різні подразники, зокрема температурні, звукові, світлові, нюхальні, смакові, проприоцептивні. Як засіб підвищення розумової працездатності гігієністи рекоменду­ють, зокрема, обмивання обличчя холодною водою протягом 1- 2 хв. після 3 - 3,5 годин праці. Одним із факторів, що впливає на економічну і високопродуктивну роботу, є циклічний режим дня і харчування. Впорядкованість і систематичність режиму притаманна людям з високою працездатністю.

Ми не будемо наводити тут типового режиму дня. Головне, щоб він достатньо відбивав усі цикли вашої діяльності: роботу, відпочинок і сон. Скласти його варто кожному окремо та індивідуально, при цьому необхідно пам'ятати:

1) сон повинен бути не менше 7-8 годин;

2) у кімнаті необхідно додержувати гігієнічних вимог (свіже повітря,

чистота і т. ін.);

3) до сну необхідно відходити в один і той самий час, не пізніше ніж у 23-

24 години;

4) прийом їжі повинен відбуватися не пізніше, ніж за дві-три години до сну,

оскільки робота органів травлення заважає повноцінному відпочинку;

5. напружена робота повинна бути призупинена за 1 - 1,5 години до сну,

тому що інтенсивна діяльність мозку триває протя­гом значного часу після

того, як дослідник встав із-за столу;

6) вставати потрібно також в один і той самий час. Уранці обов'язкова

фіззарядка і душ або обтирання;

7) харчуватися потрібно три-чотири рази на день. Обов'язково в один і той самий час. Це важливо тому, що в організмі виробляються умовно-рефлекторні реакції: автоматично за 30-60 хвилин до прийому їжі посилюється секреція шлункового соку, виробляються речовини, які відіграють важливу роль у травленні. Харчування не повинне бути перевантажуючим [3].

Для поліпшення розумової діяльності медики рекомендують також різні штучні стимулюючі (фармакологічні) препарати. Деякі з них призначають для лікування на певний час, деякі - на короткий час. У будь-якому випадку самолікуванням займатися не варто. При виникненні проблеми порушення працездатності потрібно звертатися до медичних працівників.