2.3. Реагування людей на емоцію страху

Із двох можливих способів вираження емоцій – вербального (за допомогою мовних одиниць) і невербального (за допомогою міміки, жестів, пантоміміки тощо) – у нашому мовному матеріалі другий домінує над першим. Це, зокрема, пояснюється тим, що емоція є короткотривалим почуттям, і людині нерідко важко підібрати влучні слова для її вираження [стаття І.І. Мац]. Це першочергово стосується емоції страху, яка є найсильнішою негативною емоцією.

За даними здійсненого аналізу, переживана емоція страху виражається переважно не мовними засобами, (тобто, вигуками та еліптичними реченнями), а різноманітними немовними засобами. Останні представлені в художньому тексті описом того, що людина, яка переживає страх, робить: як саме вона говорить, як рухається/не рухається, як змінює дистанцію між собою і об’єктом, який викликає у неї страх.

З огляду на те, що, за влучним зауваженням Ж. Вандриеса, почуття для лінгвіста набувають значення тільки тоді, коли вони виражаються мовними засобами [див. Шаховський, с. 133], вважаємо такі описи реакцій людини на страх способом вербалізації цієї емоції.

Мовними одиницями, які використовуються для опису реакції людини на страх, є зазвичай лексичні та синтаксичні.

Лексичні одиниці,типово дієслова, здатні номінувати як фонічні, так і екстралінгвістичні реакції людини на емоцію страху.

Просодико-фонічні реакції позначаються такими дієсловами:

• to shout (кричати), to shriek (пронизливо кричати), to howl (вити), to scream (верещати), to cry out (викрикувати), to moan, to groan (стогнати), to sob (ридати), to weep (плакати);

Наведемо конкретні приклади:

13. Carrie looked down at herself.

She shrieked.

The sound was very loud in the humid locker room (1, p. 2).

14. Carrie's shrieks had finally ended, but she had continued to weep with steady regularity. <…> She (Desjardin) tried twice to explain the commonplace reality of menstruation, but Carrie clapped her hands over her ears and continued to cry. (1, p. 4).

В обох наведених прикладах (13.) і (14.) переживана героїнею твору емоція страху виражається лише за допомогою верещання та плачу.

Окрім дієслів, меті опису просодико-фонічних реакцій людини на страх слугує й іменник, здатний поєднуватися з препозитивними прикметниками, утворюючи іменникову фразу:

• a shriek (вереск), (a slow, helpless) groan ((протяжний, безпорадний) стогін), (a steady, monotonous) weeping ((постійне монотонне) ридання), (a nervous little) laugh ((нервовий) сміх);

Наприклад:

15. She backed away, howling in the new silence, fat forearms crossing her face, a tampon stuck in the middle of her pubic hair.

The girls watched her, their eyes shining solemnly.

Carrie backed into the side of one of the four large shower compartments and slowly collapsed into a sitting position. Slow, helpless groans jerked out of her. Her eyes rolled with wet whiteness, like the eyes of a hog in the slaughtering pen (1, p. 2-3).

Реакція людини на страх, часто виражається в художньому творі як опис обличчя персонажа – це його мімічні реакції на об’єкт, який викликає страх. Наприклад:

16. Louis burst into the waiting room and was first only conscious of the blood—there was a lot of blood.

One of the candy-stripers was sobbing. The other, pale as cream, had put her fisted hands to the corners of her mouth, pulling her lips into a big revolted grin. Masterton was kneeling down, trying to hold the head of the boy sprawled on the floor.

Steve looked up at Louis, eyes grim and wide and frightened. He tried to speak. Nothing came out (2, p. 50).

У наведеному прикладі основними мімічними реакціями на вираження емоції страху, окрім ридання (просодико-фонічна реакція) і ціпеніння (рухова реакція), є зблідніння обличчя, жахлива посмішка, яка розтягує губи, та широко розкриті очі.

Типовою реакцією людини на об’єкт страху є зміна дистанції – наближення або віддалення від такого об’єкту. Наприклад:

17. Car headlights turned down the street. Louis stepped behind another tree, waiting for it to pass. This car was moving very slowly, and after a moment a white spotlight stabbed out from the passenger side and ran flickering along the wrought-iron fence. His heart squeezed painfully in his chest. It was a police car, checking the cemetery. He pressed himself tight against the tree, the rough bark against his cheek, hoping madly that it was big enough to shield him. The spotlight ran toward him. Louis put his head down, trying to shield the white blur of his face. The spotlight reached the tree, disappeared for a moment, and then reappeared on Louis’s right. He slipped around the tree a little. He had a momentary glimpse of the dark bubbles on the cruiser’s roof. He waited for the taillights to flare a brighter red, for the doors to open, for the spotlight to suddenly turn back on its ball joint, hunting for him like a big white finger. “Hey, you! You behind that tree! Come on out where we can see you, and we want to see both hands empty! Come out NOW!” The police car kept on going. It reached the corner, signaled with sedate propriety, and turned left. Louis collapsed back against the tree, breathing fast, his mouth sour and dry (2, p. 267).

У цьому прикладі спостерігаємо типову проксемічну реакцію людини на предмет, який її лякає – Луіс намагається сховатися від поліцейської машини. Він спочатку ховається за дерево, потім тісно притуляється до нього та пригинає голову.

18. … and it fell down and hit the floor and the glass in the frame shattered and I started to scream because I knew she was dead and I thought . . . I guess I thought it was her ghost, coming back to get me, and I knew that her ghost would hate me like she did, but her ghost wouldn’t be stuck in bed, so I screamed . . . I screamed and I ran out of the house screaming ‘Zelda’s dead! Zelda’s dead! Zelda’s dead!’ And the neighbors. . . they came and they looked . . . they saw me running down the street with my blouse all ripped out under the arms . . . I was yelling ‘Zelda’s dead!’ (2, p. 165).

Сестра Рейчел, яку звали Зельда, страждала на тяжку хворобу. Рейчел була біля Зельди в момент її смерті. Маленька дівчинка так злякалася тіла своєї померлої сестри, що закричала (Zelda’s dead!) і вибігла геть з дому.

Опис рухів персонажів, охоплених страхом, також часто використовується автором художнього тексту для вираження цієї емоції. Це може бути як рухова активність персонажу (втеча від об’єкта, який його лякає), так і навпаки – завмирання на місці (ціпеніння) як у (16). Наприклад:

19. “Bee! Bee! BEEEEEE!” She jumped back, tripped over the same protruding rock on which she had already come a cropper, sat down hard, and began to cry again in mingled pain, surprise, and fear (2, p. 7).

Дівчинка Еллі, страшенно злякавшись бджоли, закричала (Bee! Bee! BEEEEEE!) і відстрибнула назад. Перечепившись, вона боляче вдарилась та стала плакати.

20. She said she stood there on her porch, heart going like sixty, too scared to move. Then she said he turned around, and it was like watching a drunk man try to do an about-face. One leg went way out and the other foot turned, and he just about fell over. She said he looked right at her and all the strength just run out of her hands and she dropped the basket of washing she had, and the clothes fell out and got smutty all over again (2, p. 212).

Марджі (жителька міста), побачивши хлопця, якого декілька днів тому поховали на цвинтарі, оціпеніла. Їй здалося, що сили покинули її, і миска з пранням, яку вона тримала, випала в неї з рук.

Отже, за отриманими даними, емоція страху виражається переважно не безпосередньо – висловленням, а вербалізується як детальний опис об’єктів, які викликають страх та реакцій (просодико-фонічних, мімічних (вираз обличчя), рухових (втеча, ціпеніння) і проксемічних (зміна дистанції)) людини на страх.

На завершення зазначимо, що ця дипломна робота виконана з урахуванням усіх вимог наказу МОН і МНС України «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» №969/922/216 від 21 жовтня 2010 року, спрямованого на виконання статті 18 Закону України «Про охорону праці» (див. Додаток А).

Висновки до розділу ІІ

1. У проаналізованих романах С. Кінга – «Керрі» та «Цвинтар домашніх улюбленців» вербалізація емоції страху здійснюється переважно шляхом детального опису об’єктів, які викликають цю емоцію в героїв романів, та опису детальної реакції персонажів на емоцію страху.

2. Стан страху, типовий для персонажів обох романів, викликається конкретними предметами, людьми або частиною їхнього тіла, тваринами (реальними та уявними), різноманітними подіями, конкретними місцями, звуками, емоційними станами людини і фобіями.

За даними проведеного дослідження, найчастіше страх викликає людина або частина її тіла (15 уживань, або 31,9% від загальної кількості). Найменш представленими виявилися тварини (10,6%), емоційні стани та фобії (10,6%) та конкретні місця (2,1%).

3. Окрім детального опису об’єктів страху, вербалізація емоції страху здійснюється і детальним описом реакцій персонажів на страх.

4. Мовними одиницями опису реакції персонажів на емоцію страху є лексичні та синтаксичні. Лексичні одиниці представлені спеціальними дієсловами (наприклад, to shout, to shriek та ін.) та іменниками (наприклад a shriek та ін.), здатними поєднуватися з препозитивними прикметниками, утворюючи іменникову фразу (наприклад (a slow, helpless) groan, (a nervous little) laugh та ін.).

6. Немовними реакціями персонажів романів на емоцію страху є міміка пантоміміка та проксеміка. Тому описи таких реакцій представлені описом обличчя персонажів (їх мімічні реакції), їх поведінки (рухової реакції) та їх приближенням чи віддаленням від об’єкту страху (їх проксемічної реакції).

Таблиця 1

№	Об’єкти	Кількість
		абсолютна	%
1.	Люди та частини їхнього тіла	15	31,9%
2.	Предмети	8	17%
3.	Звуки	7	14,89%
4.	Події	6	12.7%
5.	Тварини	5	10,6%
6.	Емоційні стани та фобії	5	10,6%
7.	Місця	1	2,1%
	Загальна кількість	47	100%

Таблиця 2

№	Мовні засоби вираження емоції страх	Кількість
		абсолютна	%
1.	Дієслова	11	18,6%
2.	Окличні речення	11	18,6%
3.	Повтори	9	15,25%
4.	Апосіопезис	9	15,25%
5.	Вигуки	7	11,86%
6.	Внутрішнє мовлення	5	8,47%
7.	Іменники	4	6,7%
8.	Питальні речення	3	5%
	Загальна кількість	59	100%

У кінці останнього розділу (перед висновками до цього розділу) пишемо:

На завершення зазначимо, що ця дипломна робота виконана з урахуванням усіх вимог наказу МОН і МНС України «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» №969/922/216 від 21 жовтня 2010 року, спрямованого на виконання статті 18 Закону України «Про охорону праці» (див. Додаток Ж).