2.2. Оцінка впливу оподаткування на рівень життя громадян

Податок на доходи фізичних осіб виконує у фінансовій системі роль макроекономічного стабілізатора та мікроекономічного регулятора, який впливає на прибутковість господарювання, а також на реальні доходи населення [26].

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Сучасна податкова система є надзвичайно розгалуженою і різноманітною, тільки іноді досягаючи свого внутрішнього органічного взаємоузгодження. Як правило, податковий тягар фізичних осіб асоціюється лише з особистим прибутковим навантаженням та впливом деяких інших податків (зокрема, податок на землю, майновий податок тощо), які безпосередньо сплачуються населенням з різноманітних власних джерел доходів у контексті системи прямого оподаткування. В комплексному вимірі, на доходи фізичних осіб справляє вплив не лише сукупність прямих податків, але й система непрямого оподаткування через вмонтованість в ціновий механізм вартості суспільних благ (ефект "перекладання податків”). Якщо тягар непрямих податків є "прихованим” в механізмі роздрібного ціноутворення, то високий рівень податкових нарахувань на оплату праці автоматично підштовхує роботодавців до приховування доходів від оподаткування [15, c. 26].

Отже, ступінь податкового навантаження на населення залежить не тільки від величини податкових вилучень, але й від матеріального достатку громадян і, насамперед, від розміру їхньої заробітної плати, а також реального прожиткового мінімуму та неоподатковуваного мінімуму в контексті фіскального адміністрування.

Фіскальна ефективність податку на доходи фізичних осіб залежить від структури наявних доходів населення, а також від темпів їх приросту по роках (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Доходи населення за період 2007 - 2012 рр., % [8]

Види доходів населення	Рік
	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Заробітна плата	44,8	43,3	40,3	45,9	40,2	46,2
Соціальні трансфети в натурі	13,9	13,4	11,1	12,5	10,2	11,4
Інші поточні трансферти	2,9	3,1	3,9	3,4	2,6	3,2
Соціальні допомоги	20	21,3	21,6	21,8	20	21,3
Доходи від власності(одержані)	3,2	3,4	3,6	5,6	4,7	5,2
Прибуток і змішаний дохід	15,3	15,5	19,5	17,4	22,3	19,7
Усього номінальних доходів	100	100	100	100	100	100

Аналізуючи структуру номінальних доходів населення, можна зробити

висновок, що найбільший вплив на зростання його наявних доходів мало підвищення заробітної плати, частка якої у 2012 р. становила 46,2 %, що на 1 5% більше, ніж у 2011-му (40,2 %). Хоча, слід додати, що протягом 2008 та 2009 років спостерігалася зовсім інша тенденція – частка заробітної плати почала зменшуватися. Причиною цього стала низка факторів, зумовлених дією фінансово-економічної кризи на економіку України, а саме: збільшення кількості працівників, які знаходилися в адміністративних відпустках; переведення працівників на скорочений графік роботи; зростання чисельності безробітного населення; зменшення виплат преміальних коштів та різноманітних надбавок працівникам. При цьому частка соціальної допомоги порівняно із 2007 р. збільшилася на 1,8 % (з 20,0 % до 21,8 %)., що й можна побачити на ( рис.2.8).

Рис.2.8.Співвідношення заробітної плати та соціальної допомоги

Отже, заробітній платі належить головна роль у формуванні доходів населення порівняно з обсягами наданої соціальної допомоги, що є свідченням ефективнішого перерозподілу валової доданої вартості в економіці, а також стимулює зростання зайнятості населення. Це також є свідченням того, що існує значний резерв щодо збільшення податкового навантаження на інші види доходів за рахунок розширення бази оподаткування [5, c.202].

Необхідно зазначити, що для визначення впливу оподаткування на рівень життя громадян потребує дослідження питання визначення співвідношення між мінімальною заробітною платою, яка підлягає оподаткування, та прожитковим мінімумом [26].

Прожитковий мінімум – це рівень доходу, що забезпечує придбання мінімального набору матеріальних благ і послуг, які задовольняють основні потреби людини у продуктах харчування, непродовольчих товарах і послугах.

У розвинених європейських країнах, як правило, саме прожитковий мінімуму покладено в основу визначення сум неоподатковуваного мінімуму. В Україні після реформування механізму справляння податку поняття неоподатковуваного мінімуму при оподаткуванні доходів фізичних осіб взагалі не застосовується [26].

Обсяги споживання населенням суспільних благ та рівень податкового навантаження на громадян залежать від такого критерію, як прожитковий мінімум, що має безпосереднє відношення до доходів фізичних осіб. В класичному ідеальному варіанті та з позицій соціальної справедливості, реальний прожитковий мінімум повинен бути не нижче неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а останній, у свою чергу, постати основою мінімальної заробітної плати громадян [23].

При підрахунку прожиткового мінімуму необхідно враховувати різні фіскальні важелі - особистий прибутковий податок, інші прямі та непрямі податки, обов'язкові соціальні внески й відрахування. Наприклад, податок на нерухомість, проект введення якого в Україні вже існує (інакше складається враження, що не існує осіб, які володіють майном, а все національне багатство належить державі). Відтак, можна констатувати, що національний механізм оподаткування доходів фізичних осіб не повністю відповідає параметрам соціальної справедливості як з позицій податкової теорії, так і світових досягнень фіскальної прагматики [37,c.55].

Незважаючи на незначні позитивні зрушення в рівні життя населення, все одно зберігається суттєва диференціація населення за рівнем отриманих доходів та значне поле бідних верств суспільства. Враховуючи податкове навантаження на платників податків, більшість фізичних осіб перебуває в ситуації примітивного існування.

Співвідношення мінімальної заробітної плати тапрожиткового мінімуму при справлянні ПДФО в Україні

Зображено на (табл.2.5).

Таблиця 2.5