4.2 Вирішення задачі кваліметрії

Оцінювання завжди передбачає наявність об’єкта оцінювання та суб’єкта оцінювання. Суб’єкт оцінювання формує деякі вимоги до об’єкта, які, у певній мірі, є виразом цілі оцінювання. Об’єкт постає у вигляді сукупності своїх властивостей, які аналізуються відповідно з вимогами суб’єкта. Існування множини вимог до об'єкта у будь–якому процесі оцінювання спричиняє, у загальному, випадку появу еталона. Еталон - це об’єкт з властивостями, які максимально відповідають вимогам. Еталон може не існувати в дійсності, але він виступає у якості деякої точки опору (початку відліку), відносно якої тепер можна проводити оцінювання.

Два типи задач

У великій кількості задач оцінювання можна виділити два досить чисельних вида. Перший з них - це задачі оцінювання якості (кваліметрія), а другий - задачі класифікації (розпізнавання образів).

Задача кваліметрії може бути сформульована так: в просторі А існує деяка точка О', в околицю якої потрапляють усі об’єкти множини, яку розглядаємо. Для каждого оцениваемого объекта необходимо найти его удаление от точки О'. Объект, соответствующий точке О', является, в данном случае, эталоном.

Задача классификации в той же интерпретации предстает несколько в другом виде: в пространстве А существует K областей, соответствующих различным классам. Для каждого оцениваемого объекта необходимо определить его принадлежность к рассматриваемым областям. Для каждой из областей существует свой эталон, и принадлежность объекта к данной области может выражаться мерой близости объекта к эталону.

Першим кроком у виконанні контрольної роботи необхідно виконати вірне формулювання задачі (які об’єкти маємо оцінювати та з чиєї точки зору) і передбачити подальше перетворення задачі кваліметрії до задачі класифікації (можливість розпізнавання класів на тих самих об’єктах).

Щоб мати можливість при виконанні другого завдання роботи використовувати створену в цій роботі БД (це позбавить від повторного створення вже існуючої БД), слід у параметрах проекту зазначити статус загальний.

Опис оціночної моделі

Для формалізації та вирішення конкретної оціночної задачі необхідно побудувати оціночну модель. Модель Mo можна вважати побудованою, якщо сформовані сім її компонентів: S, V, P, C, E, F, R. Множина S визначає ті якості об’єкта, які необхідні для оцінювання згідно зі сформованими вимогами. Множина вимог V конкретизує процес оцінки, задає його цілі, тим самим дозволяє скоротити розмірність задачі, яку вирішуємо. Множина вагових коефіцієнтів P показує відносну важливість вимог з V і є свого роду відносним масштабом за різними осями при обчисленні інтегральної характеристики. Вектор критичності вимог C визначає, виконання яких вимог є критичним. Властивості повинні формулюватись таким чином, щоб вони мали конкретні значення перелічимого або чисельного типів. Зв’язок між V та S задається у вигляді відповідності F. Кількість пар в цій відповідності визначає розмірність простору оцінювання. Множина дугових коефіцієнтів R дозволяє враховувати важливість властивостей, зв’язаних з однією вимогою. Для того, щоб задати точку початку відліку, а також для введення єдиної системи вимірювання по різним осям та спільномірності величин, які відкладаємо, формується множина еталонних значень властивостей E.

Організація даних в системі Expek Pro відповідає змальованій моделі оцінювання. При цьому вирішуємо оціночна задача асоціюється у рамках системи з проектом. Проект складається з двох основних частин: знань системи про те, як оцінювати об’єкти, та бази даних про оцінюємі об’єкти.