11. Дидактика Дістервега - дидактика розвиваючого навчання.

Головним завданням навчання є розвиток розумових задатків і здібностей дітей. Адольф Дістервег розвинув думки Й.Песталоцці про “розвиваюче й освітнє навчання”, відзначивши, що формальна освіта нерозривно пов’язана з матеріальною. Цінність мають лише ті знання, які набуті учнем самостійно. І сьогодні актуально звучать положення А.Дістервега про те, що “розум наповнити нічим не можна. Він повинен самодіяльно все охопити, засвоїти і переробити” та “Лише ті знання чогось варті, якщо вони здобуті самостійно”.

Навчання повинно сприяти всебічному розвиткові дитини, її моральному вихованню. У зв’язку з цим, А.Дістервег і формулював свої дидактичні правила, вважаючи, що учитель повинен добре знати свого учня, його особливості і рівень розвитку, коло його уявлень і понять. Тільки за таких умов навчання можна здійснювати “природним шляхом”, переборюючи труднощі поступово й послідовно і розраховувати, що учні здолають перешкоди на основі власних зусиль. При засвоєнні основ наук не варто поспішати. “Всяка поверховість і легковажне ставлення до дійсних основ предмета неминуче помстять за себе”.

Обов’язковою умовою засвоєння знань є глибоке розуміння учнями предмета навчання. Особливо актуальні застереження А.Дістервега щодо перевантаження учнів. Біда в тому, що молоді вчителі намагаються, як правило, навчити учнів всьому тому, що знають самі, в дійсності ж потрібно повідомляти учням тільки суттєве, найважливіше. Заучувати потрібно лише найсуттєвіше, те, що буде потім згадуватися протягом усього наступного життя. Міцність засвоєння знань сприяє зміцненню пам’яті.

Дидактика розвиваючого навчання Дістервега і його підручники дуже вплинули на подальший розвиток початкової школи. Його прогресивні ідеї набули широкого поширення, зокрема і в Росії в середині XIX століття. Однак у самій Німеччині педагог-демократ Дістервега не був визнаний в офіційних колах.

Дістервега користується заслуженим визнанням в Німецькій Демократичній Республіці. Урядом заснована медаль його імені, якою нагороджуються найкращі вчителі і діячі народної освіти; в НДР вперше видано повне зібрання його творів.

Адольф Дістервег створив дидактику розвиваючого навчання, виклавши її основні вимоги у 33 законах і правилах навчання. Особливо він виділяв вимогу наочності навчання, підкреслюючи, що основою повинно слугувати безпосереднє, живе сприймання. Розвиток розуму розпочинається з чуттєвих спостережень зовнішнього світу, далі здійснюється переробка відчуттів в уявлення й поняття, а вже потім - узагальнення. Принцип наочності вимагає розпочинати навчання з наочного й переходити до осмисленого, від окремого до загального, від конкретного до абстрактного, а не навпаки.

З вищевикладеним А.Дістервег пов’язував загальновідомі правила про перехід у викладанні від простого до складного, від близького до далекого, від легкого до більш важкого, від відомого до невідомого. Але він застерігав від механічного застосування цих правил: так, легке повинно чергуватися зі складним, учнів потрібно привчати долати труднощі; нерідко віддалене від учнів (у часі й просторі) виявляється для них досить цікавим і цілком доступним, тоді як близьке - тяжким і складним.

Необхідно спонукати учнів працювати самодіяльно, добиватися того, щоб праця стала їх другою натурою. Самостійність, активність повинні обумовлювати не лише самостійне засвоєння, але й вироблення умінь самостійного навчання, мислення, прагнення “розбудити власні потенційні можливості”. Намагання все самостійно продумати, осмислити, засвоїти, повинно стати потребою учнів. Вказуючи на необхідність розвитку розумової активності учнів у процесі навчання, А.Дістервег відзначав, що “поганий учитель повідомляє істину, хороший учитель навчає її пошуку”.

Але добитися живої розумової діяльності дітей можна лише за умови забезпечення цікавості навчання. Це надзвичайно складне завдання може бути реалізоване тоді, коли вчитель уміє навчати, працювати з дітьми, пробуджувати у них потребу навчання, розвивати їхні задатки і здібності. Лише той учитель здатний викликати зацікавленість в учнів до предмета, який сам добре знає його, живе інтересами науки, педагогічно підготовлений. “Всяке істинне навчання містить моральну, розвиваючу силу”. Навчання має виховний характер і відображається на способі думок, характері переконань і поведінки учнів. У школі повинні бути доступні й тверді вимоги у галузі виховання й навчання. Тільки таким чином забезпечуватиметься дисципліна як результат виховуючого навчання, що сприяє формуванню моральних переконань і характеру учнів. Дисципліна є результатом розвиваючого навчання.

А.Дістервег пропагував послідовне й систематичне викладання окремих предметів, передбачаючи їх повний взаємозв’язок. Він вимагав, щоб учні в результаті вивчення шкільного курсу навчалися логічно мислити і говорити, послідовно й систематично привчалися до правильної мови.