11. В.О. Сухомлинський про сімейне виховання.

Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоєю поганою поведінкою, Найбільше вражає серце батька й матері синівська невдячність, байдужість сина, дочки до того, як відбивається на здоров'ї батьків їхня праця, поведінка... Бережіть здоров’я батьків.

До кінця днів своїх людина мусить залишатися сином... навіть тоді, коли вже немає серед живих його матері і батька... Будь здатним посиновньому ставитися до людей, які є твоїми батьками й матерями. Вмій відчувати найтонші душевні рухи матері й батька.

На мій погляд, жоден педагог світу не сказав так мудро і переконливо про сімейне виховання, про роль батька і матері у ньому, як Василь Олександрович Сухомлинський. Велику справу зробила б Українська держава для виховання майбутніх поколінь, якби "Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського стала надбанням кожної української сім’ї.

У процесі родинного виховання потрібна правильна і цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. А тому В.О.Сухомлинський не тільки проповідував потребу педагогічної освіти батьків, а й практично її здійснював.

А щоб по-справжньому організувати виховання в родині, треба максимально використовувати кращі здобутки народної педагогіки.

"Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності", — писав В.Сухомлинський.

А справжнє виховання приходить з належним оволодінням батьками сучасних педагогічних знань, вивчення власних родоводів, традицій своєї родини.

З метою підвищення ефективності занять в школі слід використовувати бесіди і відкриті уроки, куди запрошуються батьки, бабусі, дідусі. Інші члени родини. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю".

В.Сухомлинський був переконаний, що успіху у вихованні поколінь можна досягнути тільки спільними зусиллями сім'ї і школи.

На уроках тихого читання, де присутні батьки і діти, необхідно звертати увагу на особливості поетичного мовлення, на багатозначність слова сім'я. Сім'я — це "сім я", і фантазувати з дітьми на тему семи, цих своєрідних "родин" у природі: семи барв веселки, семи днів у тижні, семи нот у музиці.

Все на світі народжується з маленького зерняти, з насінини. І наша сім'я народжується з малого сім'ячка. Це — любов моїх тата і мами. Вони кажуть, що я для них найдорожчий, бо найменший, а мені дорогі всі сім "я" в нашій родині —дідусь та бабуся, тато, мама, мій братик і сестричка.

Семеро добрих людей, що люблять одне одного, разом дружно трудяться. А ще пам'ятають, що всі ми одного роду. Бо на одній землі народилися, одним рідним словом освятилися.

Розмову про сім'ю, родину, родинні традиції, любов і повагу між її членами не завершую на уроках, а продовжую на родинних зустрічах і святах.

Родинне свято — подія в класі. Це підсумок великої роботи усіх членів родини: батьків, матерів, бабусь і дідусів, дітей і вчителя. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виростали справжніми людьми, вміли відчувати найтонші душевні рухи рідних людей, їх потрібно виховувати ще змалку, "З перших днів перебування дитини в школі ми пробуджуємо в неї добрі почуття — сердечність, чуйність до внутрішнього світу іншої людини. Чим менша дитина, тим легше пробудити в неї добрі почуття", — писав В.О. Сухомлинський.

Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління — бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки!

На святі "Літа на зиму повернули" бабусі й дідусі діляться з онуками своїми секретами кулінарії, народної медицини, розповідають їм легенди, бувальщини, бабусі-поетеси пишуть для них вірші. А діти, у свою чергу, дарують їм пісні, танці, ніжні й теплі слова.

Згадали і тих дідусів і бабусь, які пішли у вічність. Вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання. "Треба утверджувати в дитячих серцях не тільки життєрадісні почуття, а й почуття печалі. Навчити радіти і насолоджуватися щастям — справа неважка. Набагато складніше виховати чуйність до горя, печалі. А без цієї чуйності не може дорожити людина й щастям", — писав В.О. Сухомлинський.

Багато оповідань, переказів присвятив педагог цим мудрим порадникам — бабусям і дідусям.

Активна допомога старших членів сім'ї— бабусь і дідусів аж ніяк не дає підстави батькам самоусуватися від своїх прямих обов'язків як вихователів. У батька і матері місія особлива. У сім'ї ж, де між батьками панують згода, доброзичливість, поступливість, взаємна допомога, турбота і співчуття, діти постійно відчувають тепло домашнього вогнища, вони пишаються своїми батьками і загалом почуваються щасливими.

Батьки для дітей — найближчі й найдорожчі в усьому світі люди. Вони для них перші і найголовніші взірці чуйності й турботливості.

Сухомлинський вважав напрочуд важливим завданням сім'ї і школи формування у вихованців моральної готовності до батьківства і материнства.

"Адже через два десятиріччя наш малюк приведе до школи свого сина і буде разом з нами міркувати про те, як його краще виховати", — писав він.

Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю, жінку. Людину. Хіба можуть діти залишитися байдужими до мам, коли на святі "Мій тато" вони разом з батьками співають пісні, дарують квіти, довідуються, що в результаті великого кохання мами і тата народилися вони — доньки і сини.

.В основі родинної педагогіки видатного педагога В.О. Сухомлинського чітко вирізняються ідеали, суттю своєю вкорінені в глибини життя народу, його свідомості, праці й творчої діяльності. На цих засадах і має відроджуватись українська сім’я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і людини в ньому.