
- •Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- •Підходи до виникнення виховання в людському суспільстві.
- •Виховання у первісному суспільстві. Ініціації - система випробувань для підлітків.
- •Виховання у Давній Греції (Спарта, Афіни).
- •Давньогрецькі філософи про шляхи формування людської особистості (Платон, Аристотель, Демокрит)
- •Загальна характеристика культури і освіти епохи Середньовіччя. Система шкіл у Західній Європі цього періоду.
- •Лицарська система виховання.
- •Життя та педагогічна діяльність я. А. Коменського.
- •Світогляд я.А. Коменського та його завдання виховання особистості.
- •Принцип природовідповідності. Вікова періодизація та система шкіл за Коменським.
- •Я.А. Коменський про школу і вчителя ("Велика дидактика").
- •Класно-урочна система я.А. Коменського ("Велика дидактика").
- •Підручники я.А. Коменського.
- •Дидактичні погляди я.А. Коменського.
- •Дидактика Дістервега - дидактика розвиваючого навчання.
- •Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури.
- •Виховання у східних слов'ян.
- •Педагогічні ідеї в літературних пам'ятках Київської Русі.
- •Основні етапи розвитку української етнопедагогіки.
- •Народна педагогіка - основа наукової педагогіки.
- •Ушинський про значення праці у вихованні людини ("Праця в її психологічному і виховному значенні").
- •Ушинський про підготовку вчителя.
- •Внесок к.Д.Ушинського у розробку теорії навчання та початкової освіти. Дидактичні погляди.
- •Внесок о.В.Духновича у становлення української педагогіки. Ідея .Народності у вихованні.
- •Педагогічні погляди і громадська діяльність т.Г.Шевченка. Освітньо-виховний ідеал.
- •Ідея національного виховання с. Русової.
- •М.Грушевський про українську школу.
- •Українська школа в перші роки Радянської влади (1918 - 1930 рр.).
- •Внесок г.Г.Ващенка у становлення національної школи та педагогіки. Погляди видатного вченого щодо системи освіти в незалежній українській державі.
- •Проблема виховного ідеалу в працях г.Г.Ващенка. Виховний ідеал української національної педагогіки.
- •Життя і педагогічна діяльність а.С. Макаренка.
- •А.С.Макаренко - класик педагогіки, новатор, видатний педагог-практик. А.С.Макаренко про зміст, методи виховання, виховання особистості в колективі.
- •Педагогіка а.С. Макаренка як наука про формування людини.
- •Теорія та практика колективного виховання а.С. Макаренка.
- •Макаренко про поєднання навчання з продуктивною працею ("Педагогічна поема").
- •Макаренко про сімейне виховання дітей ("Книга для батьків").
- •Макаренко про формування вчителя-вихователя та його педагогічну майстерність.
- •В.О.Сухомлинський - видатний український педагог, засновник гуманістичної новаторської педагогіки. Педагогічна діяльність і літературна спадщина.
- •Життя та педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського. Гуманізм, народність як основні принципи педагогічної етики.
- •В.О. Сухомлинський про розумове виховання школярів.
- •Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям").
- •Сухомлинський про формування гуманістичної особистості.
- •Сухомлинський про методи та засоби виховання
- •Сухомлинський про патріотичне виховання підростаючого покоління.
- •В.О. Сухомлинський про сімейне виховання.
- •Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст.
- •Утвердження національного виховання в Україні на сучасному етапі ("Концепція національного виховання").
- •Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів про мету, зміст, основні принципи, напрями та форми виховання школярів.
В.О. Сухомлинський про розумове виховання школярів.
Розумове виховання як одна з найважливіших ланок системи виховання, за Сухомлинським, передбачає: набування знань і формування наукового світогляду; розвиток пізнавальних і творчих здібностей; вироблення культури розумової праці; розвивання інтересу і потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, в застосуванні їх на практиці.
За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці".
Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток.
В. Сухомлинський вважає, що розумове виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку розумових сил і здібностей дітей.
Велика роль у розумовому вихованні надавалася казкам, " У розумовому вихованні В. Сухомлинський важливе місце відводив малюванню, кресленню, музиці, творчості.
Успіх розумового виховання залежить від методів навчання, від їх відповідності розумовому розвитку учнів, а це в свою чергу визначає структуру уроків.
Величезне значення в розумовому вихованні, на думку Сухомлинського, має праця
На думку Василя Олександровича, важливими елементами розумового виховання в процесі навчання є: при вивченні предметів природничого циклу — продуктивна праця, дослідження, експерименти; при вивченні гуманітарних дисциплін — самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди.
Узагальнюючи свій великий практичний досвід, В. О. Сухомлинський намітив основні шляхи активізації розумової діяльності учнів, серед них:
самодисципліна в розумовій праці; формування пізнавальних мотивів; спеціальна організація розумової праці на уроці і після уроку; творчий характер завдань з елементами дослідження; навчання прийомам мислительної діяльності.
Отже, у творчій спадщині В. О. Сухомлинського розглядаються проблеми змісту освіти й виховання, мотивації й методики навчання дітей, контролю і керівництва навчально-виховним процесом, підготовки вчителя та багато іншого.
Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям").
Сухомлинський про формування гуманістичної особистості.
Василь Олександрович Сухомлинський вчив педагогів створювати організовану систему впливів на вихованців, яка сприяє всебічному розвитку дитини, побудована на принципах гуманізму. Методика гуманістичного виховання у Василя Сухомлинського являє собою систему органічно поєднаних різноманітних способів, методів, прийомів впливу на вихованців, що реалізувались засобами майстерного спілкування вчителя з учнями. У Павлиської середній школі, яку ще за життя педагога називали школою-лабораторією педагогічної думки і практики виховання, поступово створювалась та відшліфовувалася струнка методика гуманістичного виховання, що містить такі найголовніші методи:
- Виховання словом: роз'яснення вчителем моральних понять, цінностей, норм, правил гуманної поведінки; етичні бесіди; словесне виявлення довіри і недовіри; навіювання; переконання, роздуми; створення казкових образів гуманної поведінки і взаємовідносин тощо.
-Виховання прикладом: відношення до людей, навколишнього світу, природи, України, людства.
-Система методів організації діяльності і формування досвіду гуманної поведінки дітей: вправлення (добрі справи); організація спеціальних педагогічних ситуацій; доручення; спонукання до творчо корисної діяльності; створення ситуації успіху тощо.
- Стимулювання й оцінювання вчинків, поведінки, діяльності: похвала, заохочення, примус, осудження, недовіра, нагляд, заборона, обмеження, моральна підтримка та інші.
- Самовиховання, саморозвиток учнів як вершина, мета виховання.
В.Сухомлинським було розроблено гуманістичні принципи педагогіки:
1.Пізнання багатогранності дитини.
2.Віри в її неповторність і талановитість.
3.Визнання природного оптимізму дитини.
4.Обережного звернення до її душі й розуму.
5.Захисту багатства людської природи в дитячій душі.
6.Виховання в учнів самоповаги.
7.Утвердження краси в природі і в людині.
Після глибокого вивчення спадщини В.О.Сухомлинського його принцип гуманізму можна уявити як струнку систему. Ця система включає систему блоків, кожен з яких - це вимоги до діяльності вчителя:
1. Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.
2. Любов до дітей і кожної окремої дитини.
3. Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.
4. Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.
5. Глибоке знання дитини.
6. Розуміння дитини - педагогічна емпатія.
7. Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.
8. Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.
9. Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.
10. Бути другом, мудрим радником дитини.
Для сучасного педагога мають велику цінність методичні поради великого педагога щодо шляхів виховання гуманістичної культури дітей, підлітків, напрямів практичної естетичної роботи з учнями, формування духовного світу людини. Ідеалом учителя сучасної школи повинен бути той взірець вихователя, яким був сам В. Сухомлинський і якого він бачив у своїх мріях. Головними рисами такого вихователя - гуманіста є :
1.Мудрі любов і влада педагога над розумом і душею дитини.
2.Багатство думки, висока загальна культура.
3.Спільні з дитиною погляди на життя, людину як найвищу цінність.
4.Здатність зцілення душевних ран дитини.
5.Ніжне, ласкаве ставлення до дитини.
“Вчительська професія, - писав В.Сухомлинський, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення - один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці”.