11. А.С.Макаренко - класик педагогіки, новатор, видатний педагог-практик. А.С.Макаренко про зміст, методи виховання, виховання особистості в колективі.

В історії науки є імена, які як віхи визначають перехід наукового знання в якісно новий стан. Великі трудівники науки акумулюють досягнення своїх попередників і могутнім поривом творчої думки наближаються до істини, тим самим відкриваючи новий метод наукового знання, скорочуючи, полегшуючи шлях своїм послідовникам. До числа справжніх першопроходців науки належить і А. С. Макаренко. Його наукова творчість невіддільна від процесу створення нової педагогіки, а його педагогічний досвід ми справедливо називаємо новаторським. Разом зі своїми товаришами і однодумцями А. С. Макаренко послідовно здійснював і шукав кращі методи розв'язання принципів народної освіти:

о обов'язкова загальна середня освіта для всього молодого покоління (у комуні ім. Ф. Е. Дзержинського це завдання в основному було виконано на початку 30-х рр.);

о поєднання навчання з продуктивною працею (згадаємо завод ФЕД);

о всілякий розвиток самодіяльності учнів (практика загальних зборів, ради командирів, громадських організацій).

Макаренко пішов значно далі своїх сучасників, зробивши видатне відкриття головного методу виховання — відкриття ідеї виховуючого колективу.

Скажемо правду, це відкриття досі не оцінене як слід. Багато педагогів ставили і розв'язували завдання виховання колективу. А. С. Макаренко підійшов до цього завдання інакше: зробив колектив вихователем особистості. На його думку, колектив з об'єкта виховних зусиль педагога перетворюється в суб'єкт організації виховного процесу. Ця концепція стала ключем для розв'язання питання про механізм виховання колективом, показала реальність досягнення виховної мети і дозволила реалізувати програмування виховного процесу. Теорія виховуючого колективу забезпечила науковий підхід до проблеми педагогічної майстерності і методики виховання в цілому. Практична реалізація ідей виховуючого колективу сприяла вирішенню проблем теорії моралі, учнівського самоуправління, свідомої дисципліни, клубної творчої діяльності тощо.

Справжній новатор педагогіки А. С. Макаренко при житті не отримав визнання з боку більшості теоретиків. Потрібен був час для такого визнання, а також самовіддана діяльність його послідовників — Є. М. Мединського, В. М. Терського, І. ф. Козлова, І. Ф. Свадковського, Є. І. Моносзона, С. А. Калабаліна, І. А. Каїрова, В. Є. Гмурмана, М. П. Павлова.

Дивна доля всіх відкриттів у науці. Вони стають своєрідним перехрестям на шляху її розвитку, перехрестям, яке обминути неможливо. Сьогодні ми з повним правом можемо сказати: усі кращі досягнення теорії і методики виховання, починаючи з 40-х рр., прямо і безпосередньо пов'язані з ідеями А. С. Макаренка, витікають з них, розвивають їх.

Для розвитку теорії виховання виняткове значення мав справді науковий погляд А. С. Макаренка на сам процес виховання як об'єктивно-закономірне явище. "Виховання, — стверджував він, — процес соціальний... З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить в безкінечне число стосунків, кожне з яких обов'язково розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється фізичним і моральним ростом самої дитини. Весь цей "хаос"... створює певні зміни в особистості дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним — завдання вихователя" (Педагогічні твори: т.5., М., 1985, с.14). У педагогіці довгий час традиційним було розуміння виховання як виховної діяльності дорослих. Звідси тлумачення К. Д. Ушинським педагогіки не як науки, а як мистецтва. А. С. Макаренко розглядає виховання як невід'ємну сторону процесу життєдіяльності особистості, робить висновок про необхідність педагогічно відповідної організації життя дітей, бачить форму такої організації у виховуючому колективі.

Питання про виховання молодого покоління в дусі колективізму був ведучим, корінним питанням радянської педагогіки з перших же днів її існування.  Велика заслуга А.С. Макаренко полягає в тому, що він просунув це питання далі, вказавши ряд глибоко обгрунтованих і успішно перевірених на практиці методів виховання. Виховання в колективі і через колектив - це центральна ідея його педагогічної системи, червоною ниткою проходить через всю педагогічну діяльність і всі його педагогічні висловлювання.  "Завдання нашого виховання зводиться до того, щоб виховати колективіста", - каже Макаренко у статті "Деякі висновки з мого педагогічного досвіду". Виховання в колективі і через колектив він детально висвітлює в художньо-педагогічних та теоретичних творах. "Марксизм вчить нас, -, писав він, - що не можна розглядати особистість поза суспільством, поза колективом".  Під колективом Макаренко розумів не випадкове скупчення людей, а об'єднання їх для досягнення загальних цілей у спільній праці - об'єднання, що відрізняється певною системою повноважень і відповідальності, певним співвідношенням і взаємозалежністю окремих своїх частин. Він підкреслював, що колектив - частина радянського суспільства: "через колектив кожен його член входить в суспільство".  "Тільки створивши єдиний шкільний колектив, можна розбудити в дитячій свідомості могутню силу громадської думки як регулюючого і дисциплінуючого виховного чинника", - писав Макаренко у статті "Проблеми виховання в радянській школі".  Макаренко вважав, що впливати на окрему особистість можна, діючи на колектив, членом якого є ця особистість, Це положення він назвав "Принципом паралельної дії". У цьому принципі реалізується вимога колективу - "один за всіх і всі за одного". "Принцип паралельної дії" не виключає, однак, застосування "принципу індивідуальної дії" - прямого, безпосереднього впливу педагога на окремого вихованця.  Одним з найважливіших законів колективу Макаренко вважав "закон руху колективу". Якщо колектив досяг поставленої мети, а нових перспектив перед собою не поставив, настає самозаспокоєння, немає більше прагнень, надихаючих учасників колективу, немає у нього майбутнього. Розвиток колективу зупиняється.Колектив завжди повинен жити напруженим життям, прагнення до певної мети. Відповідно до цього Макаренко вперше у педагогіці висунув і розробив важливий принцип, який він назвав "системою перспективних ліній". "Людина не може жити на світі, якщо у нього немає попереду нічого радісного. Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість ... Найважливіше, що ми звикли цінувати в людині, - це сила і краса. І те, і інше визначається в людині виключно за типом його відносини до перспективи. Виховати людину - значить виховати в нього перспективні шляхи, по яких розташовується його завтрашня радість. Можна написати цілу методику цієї важливої ​​роботи. Вона полягає в організації нових перспектив, у використанні вже наявних, в поступовій постановці більш цінних "- писав Макаренко в" Педагогічній поемі ".  Розвиток дитячого колективу, за Макаренком, повинно відбуватися постійно; воно має спрямовуватися педагогічним колективом, який творчо шукає найбільш ефективні шляхи для його руху вперед.