
- •Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- •Підходи до виникнення виховання в людському суспільстві.
- •Виховання у первісному суспільстві. Ініціації - система випробувань для підлітків.
- •Виховання у Давній Греції (Спарта, Афіни).
- •Давньогрецькі філософи про шляхи формування людської особистості (Платон, Аристотель, Демокрит)
- •Загальна характеристика культури і освіти епохи Середньовіччя. Система шкіл у Західній Європі цього періоду.
- •Лицарська система виховання.
- •Життя та педагогічна діяльність я. А. Коменського.
- •Світогляд я.А. Коменського та його завдання виховання особистості.
- •Принцип природовідповідності. Вікова періодизація та система шкіл за Коменським.
- •Я.А. Коменський про школу і вчителя ("Велика дидактика").
- •Класно-урочна система я.А. Коменського ("Велика дидактика").
- •Підручники я.А. Коменського.
- •Дидактичні погляди я.А. Коменського.
- •Дидактика Дістервега - дидактика розвиваючого навчання.
- •Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури.
- •Виховання у східних слов'ян.
- •Педагогічні ідеї в літературних пам'ятках Київської Русі.
- •Основні етапи розвитку української етнопедагогіки.
- •Народна педагогіка - основа наукової педагогіки.
- •Ушинський про значення праці у вихованні людини ("Праця в її психологічному і виховному значенні").
- •Ушинський про підготовку вчителя.
- •Внесок к.Д.Ушинського у розробку теорії навчання та початкової освіти. Дидактичні погляди.
- •Внесок о.В.Духновича у становлення української педагогіки. Ідея .Народності у вихованні.
- •Педагогічні погляди і громадська діяльність т.Г.Шевченка. Освітньо-виховний ідеал.
- •Ідея національного виховання с. Русової.
- •М.Грушевський про українську школу.
- •Українська школа в перші роки Радянської влади (1918 - 1930 рр.).
- •Внесок г.Г.Ващенка у становлення національної школи та педагогіки. Погляди видатного вченого щодо системи освіти в незалежній українській державі.
- •Проблема виховного ідеалу в працях г.Г.Ващенка. Виховний ідеал української національної педагогіки.
- •Життя і педагогічна діяльність а.С. Макаренка.
- •А.С.Макаренко - класик педагогіки, новатор, видатний педагог-практик. А.С.Макаренко про зміст, методи виховання, виховання особистості в колективі.
- •Педагогіка а.С. Макаренка як наука про формування людини.
- •Теорія та практика колективного виховання а.С. Макаренка.
- •Макаренко про поєднання навчання з продуктивною працею ("Педагогічна поема").
- •Макаренко про сімейне виховання дітей ("Книга для батьків").
- •Макаренко про формування вчителя-вихователя та його педагогічну майстерність.
- •В.О.Сухомлинський - видатний український педагог, засновник гуманістичної новаторської педагогіки. Педагогічна діяльність і літературна спадщина.
- •Життя та педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського. Гуманізм, народність як основні принципи педагогічної етики.
- •В.О. Сухомлинський про розумове виховання школярів.
- •Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям").
- •Сухомлинський про формування гуманістичної особистості.
- •Сухомлинський про методи та засоби виховання
- •Сухомлинський про патріотичне виховання підростаючого покоління.
- •В.О. Сухомлинський про сімейне виховання.
- •Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст.
- •Утвердження національного виховання в Україні на сучасному етапі ("Концепція національного виховання").
- •Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів про мету, зміст, основні принципи, напрями та форми виховання школярів.
М.Грушевський про українську школу.
Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934)- професор, видатний історик, публіцист, перший Президент України. Автор нової концепції української історії, яку вважав могутнім засобом громадського виховання, важливим моральним елементом навчального змісту.
Пройшов складний життєвий шлях. Після захисту дисертації (1894) певний час працював завідувачем кафедри історії Львівського університету. Редагував "Записки..." Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Очолював дирекцію "Українсько-руської видавничої спілки. У 1906 році заснував у Петербурзі "Украинский вестник" - орган української громади в Державній Думі. З березня 1917 р. обраний головою Української Центральної Ради, а в 1918р. став Президентом Української Народної Республіки.
Стверджував, що серед найважливіших потреб розвитку національного виховання є потреба рідної школи, без якої народ ніколи не зможе вибитися на самостійну дорогу життя і залишатиметься лише пасинком чужих народів. Зважаючи на це, навчання рідною мовою вважав головним принципом організації народної освіти. Намагаючись втілити цей принцип у життя, видав "Історію українського народу", "Коротку історію України", "Ілюстровану історію України", інші навчально-методичні посібники. Написав низку статей, у яких обстоював виховну роль історичної пам'яті українського народу. Згодом об'єднав їх у збірки: "Хто такі українці й чого вони хочуть", "На порозі Нової України", "Вільна Україна".
Українська школа в перші роки Радянської влади (1918 - 1930 рр.).
У грудні 1917 р. більшовики на своєму з'їзді у Харкові проголосили Українську Радянську Республіку. Але їх влада в Україні в перші роки поширювалася лише на сході, території УНР вони окуповували лише періодами. В перший (січень-лютий 1918 р.) і другий (лютий-серпень 1919 р.) періоди свого панування вони дотримувалися в освіті принципу про те, що українське населення саме вправі вибирати мову навчання своїх дітей. Але через сітку спеціальних агітаторів більшовики добивалися схильності людей до російської мови, що, у свою чергу, сприяло руйнуванню української освіти.
Остаточно радянська влада в Україні закріпилася з часу третього окупування її більшовиками (з грудня 1919 р.). Спочатку українські більшовики не мали чіткої освітньої політики, спрямувавши свої зусилля, передусім, на ліквідацію старої системи освіти, відокремлення школи від церкви, формування нового апарату управління освітою, втягнення у революцію і привернення на свою сторону широких мас учительства тощо. У грудні 1917 р. вони створили Народний Комісаріат Освіти України на чолі з В. Затонським.
Нову українську систему освіти більшовики намагалися будувати за російським зразком. Беручи за основу "Положення про єдину трудову школу", що діяло в Радянській Росії, вони прийняли у травні 1919 р. "Положення про єдину трудову школу УРСР". "Положення" передбачало: запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох статей з 8-ми років, загальноосвітній і політехнічний характер навчання, заборону релігійного виховання, введення в основу роботи школи продуктивної праці дітей. Заперечувалися перевідні і випускні екзамени, не допускалися домашні завдання учням, поділ на класи замінювався поділом на групи за рівнем підготовленості дітей до певних видів занять, ліквідовувалася 5-бальна система оцінювання знань.
У липні 1920 р. Наркомос УРСР видав "Декларацію про соціальне виховання дітей". У ній визначалися основні принципи політики Радянської України у галузі освіти і виховання підростаючого покоління. "Декларація" вказувала на необхідність виховання дітей в дусі комунізму, трудового виховання, поєднання навчання і виховання у єдиному процесі. Окремі питання у документі трактувалися з позицій теорії "відмирання школи", замість шкіл рекомендувалися дитячі будинки та дитячі комуни, основним підручником проголошувалося життя, недооцінювалася роль сім'ї у вихованні дітей (виходили з помилкової думки про неминуче відмирання сім'ї в умовах соціалізму), а саме соціальне виховання розглядалося як засіб руйнування сім'ї і усунення її від виховання дітей.
Схема шкільної освіти Г. Гринька була такою: дошкільні заклади соціального виховання (дитячий садок, дитячий будинок, комуна, колонія) для дітей від 4 до 8 років; єдина трудова школа для дітей від 8 до 15 років (I концентр 4-річний – з 8 до 12 років, II концентр 3-річний – з 12 до 15 років); професійні школи (для молоді віком 15-18 років) і вищі навчальні заклади (технікум, інститут, академія).
У Росії єдина трудова школа була дев'ятирічною, а в Україні – семирічною. У Росії технікум був підготовчою школою до інституту, а в Україні інститут і технікум визнавалися як рівноправні вищі учбові заклади з тією різницею, що технікум випускав вузьких спеціалістів-інструкторів, а інститут – висококваліфікованих спеціалістів-практиків. На відміну від російської українська система виключала зі своєї схеми університети, у 1920 р. вони були реорганізовані в інститути народної освіти. Підготовку вчених з тієї чи іншої
В цілому проект Гринька будувався за основними принципами, які майже не відрізнялися від тих, які були прийняті в Українській державі: школа мала бути єдиною, трудовою, виховною і національною. Але в умовах радянської влади національною вона могла бути лише за формою, а зміст її був інтернаціональний. Не дивлячись на те, що у вихованні проголошувався принцип народної творчості, все шкільництво підпорядковувалося більшовицькій партії і її центральним органам, без волі яких нічого не можна було робити.