11. Виховання у східних слов'ян.

Виховання у східних слов'ян Східні слов'яни (анти, роси), які жили в VI-VIІ ст. на території теперішньої України, створили свою організацію і гуманну систему виховання. У старослов'янському роді, а пізніше в сім'ї виховували у дітей і підлітків повагу до старших людей, працьовитість, стійкість, хоробрість, витривалість, чесність, правдивість; їх знайомили із землеробством, скотарством, різними ремеслами. Підлітків дорослі люди повчали володіти зброєю, без якої не можна було обійтись під час нападу ворожих племен. Арабський літописець писав, що коли у русина народжувався син, батько дитини клав перед ним загострений меч і казав: "Я не залишу тобі ніякого мастку, будеш мати тільки те, що завоюєш цим мечем". Так виховувався воїн - завойовник і захисник: хлопчика постійно привчали до стрільби з лука, їзді на диких конях, проводили кулачні бої. Кожний юнак знав, що швидкий кінь і гострий меч - найнадійніші засоби для досягнення багатства і слави. Незважаючи на войовничий характер, слов'яни не любили проливати кров даремно, карали злочинців штрафами або віддавали у рабство відробляти свою провину. У вихованні дітей особливо велику роль відігравала жінка-мати. Дівчат виховували в дусі поваги до батьків та вірності майбутньому чоловіку, рано прилучали до домашньої роботи, навчали готувати, шити, доглядати за тваринами. В разі смерті чоловіка жінка займала його місце в сім'ї і сама займалась хазяйством і виховувала дітей. В IX ст. Київське і Новгородське князівства об'єдналися під владою Києва і поклали початок існуванню могутньої держави - Київської Русі з давньоруською народністю, з єдиною мовою, спільною культурою і територією, яка потім стала колискою російського, білоруського і українського народів. В цей час виховання дітей вже не могло обмежитися тільки сімейними відносинами. Державі були потрібні добре виховані воїни-дружинники, письменні люди для ведення державних справ. Прийняття християнства у 988 р. сприяло зміцненню князівської влади в Київській Русі, розширенню економічних, політичних і культурних зв'язків з Візантією та іншими країнами. Від виховання на язичницьких богах-ідолах Київська Русь з трудом переходила до християнського виховання, яке було більш загальним. Активну роль у вихованні грали священнослужителі з Візантії. Поступово запроваджувалась нова слов'янська азбука - кирилиця, яка була більш пристосована до слов'янської фонетики і полегшувала переклад з грецької мови на слов'янську. Князь Ярослав (1034-1054) створив могутню державу від Чорного моря до Балтійського та від Оки до Карпат. З ім'ям князя пов'язують перший на Русі правовий юридичний кодекс усієї Київської Русі - збірник законів "Руська Правда", який багато дав для виховання у людей правосвідомості, поваги до влади. За створення "Руської Правди" князя Ярослава стали називати Мудрим. Підручником високої моралі вважається наставляння князя Ярослава своїм синам, в якому він писав про необхідність жити в любові та злагоді. Перша школа на Русі була створена князем Ярославом в інтересах великої держави, князів та духовенства. Діти простого народу виховувались вдома, в сім'ї рідною мовою. Велику роль у вихованні дітей відігравали різні види усної народної творчості (історичні перекази, легенди, казки, ліричні пісні, приказки, прислів'я). Через них передавався досвід виховання кращих якостей народу, поширювалася народна педагогіка. До перших пам'яток-збірників про виховання відноситься "Домострой" (XVI ст.), в якому розповідається про сім'ю, побут і виховання дітей. Поряд з такими порадами, як виховання у дітей мужності, працьовитості, бережливості, у "Домострої" пропагувались фізичні покарання дітей. Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала на Русь у XIII - XV ст. були причиною сильного занепаду культури, освіти та виховання.