Питання іспиту з історії педагогіки

1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.

Історія педагогіки- це галузь педагогічної науки,яка вивчає історичні закономірності розвитку виховання,школи і пед теорії від їх появи до сучасності.

Предметом історії педагогіки є : історичні закономірності розвитку виховання школи і пед думки в різні історичні періоди від найдавніших часів до наших днів.

Осовні завдання історії педагогіки:

• Утримання достовірних наук знань про різні педагогічні явища;

• Аналіз боротьби прогресивних консервативних тенденцій розвиткупедагогіки;

• Розкриття із наукових позицій,причини якісних змін в розвитку педагогіки;

• Дослідження процесу формування і розвиток нових педагогічних ідей;

Для майбутнього вчителя історія педагогіки має велике освітньо- пізнавальне і виховне значення. Вона відіграє важливу роль у його професійній піготовці. Для нього історія педагогіки є фаховою дисципліною,.бо вона – важлива і необхідна ланка пед освіти, без глибокого засвоєння якої пед освіта не може бути повноцінною.

Принципи:

1. Науковість( будь яке пед явище досліджують на основі аналізу)

2. Історизм (пед явище розглядають у конкретно – історичних умовах)

3. Системності ( пед явище досліджують у взаємозвязку з іншими в певній системі)

Джерела історії педагогіки:

• Предметні ( які сприяють вихованю й навчаню молодого покоління)

• Етнографічні (вив культуру і побут народів,складовою яких є виховання та навчання молодого покоління)

• Лінгвістичні ( відомості про зародження,становлення і розвиток писемності в різних народів та її роль у вихованні й навчані)

• - Фото- фоно- кіноматеріали( фотографії. Хроніка,відео,аудіо,записи).

2. Підходи до виникнення виховання в людському суспільстві.

Проблема розуміння факторів виникнення виховання та етапів його становлення не є новою. Вже у 2 половині 9ст у світовій цивілізації виникло декілька підходів щодо розуміння цього явища. Серед встановлених підходів досить чітко виділяються: біологоічний,психологічний,релігійний,соціальний.Основоположниками біологізаторського підходу щодо винекнення виховання є англійський філософ- соціолог Г.Спенсер і фаронцузький етнограф Ш.Летурно. Обидва відстоювали вульгарно евалюціоністські позиції. При цьому доводили,що виховання є спецефічною,характеристерною особистістю людського суспільства.Виховання є біологічним явищем, властивим усім живим організмам. « Еволюція виховання у різних людських рас» Ш.Летурно пробує довести що виховання виникло за межами людського суспільства,тобто раніше як зявилась людина. Отже, Ш.Летурно,людина зявилась на світ,наслідує вже встановлені,піготовлені форми виховання.

Психологічний підхід обгрунтував у кінці 9ст амереканський історик педагогіки П.Монро.Він визнав відмінісиь психіки людини від зоопсихіки.П.монро вважав що в основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих.За даними сучасної психології,засобами наслідування дітьми дійсно привласнюють досвід поведінки дорслих але до 3-х річного віку. Пізніше основним шляхом стає формування досвіду дітей стає управління виховним процесом з боку батьків,вихователів. Тому наслідування лише частково може пояснити сутність виникнення виховання.

Автором релігійного підходу до винекнення виховання був німецький історик педагогіки кінця 9 ст К.Шмідт. Останій відстоював позицію релігійно – ідеалістичного походження виховання. За цим тверженням виявилося, насамперед творча дія Духа Всемогутнього. У християнстві, як відомо,священою вважається Трійця( бог,отець.Бог- син)Останій і освячує здатність батьків виховувати своїх дітей.

Соціальний підхід започаткований у 2 пловині 9ст німецьким соціологом К.Марксом і Ф.Енгельсом. Останій у роботах « Роль праці в процесі перетворення мавпи на людину» та « Походження сімї,приватної власності держави», плоказав що причиною винекнення виховання була трудова діяльність первісних людей. У зязку з удосконаленням трудових процесів виникла необхідність виготовлення знарядь праці та вміння керувати ними.Завдяки праці очевидно за Ф.Енгельсом,біологічні передумови людини змогли транформувати у людські на соціальному рівні.