- •1. Поняття та ознаки права. Сутність та соціальне призначення права.
- •2.Функції та принципи права.
- •3.Приватне та публічне право.
- •4.Соціальні норми: поняття, ознаки, види.
- •5. Поняття та ознаки норми права. Співвідношення норм права і норм моралі.
- •6.Структура правової норми та характеристика її елементів.
- •7. Диспозиція як структурний елемент норми права: поняття, види.
- •8 .Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
- •9.Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •10.Поняття та структура системи права.
- •11.ІІоняття та структура системи законодавства. Її співвідношення із системою права.
- •12.Поняття, принципи та функції правотворчості.
- •13.Правотворчість: поняття та види.
- •14.Понятгя та види форм (джерел) права.
- •15.Поняття та види юридичної техніки. Правотворча і правозастосовча техніка.
- •16.Поняття та стадії законотворчості.
- •17.ІІоняття та види нормативно-правового акту.
- •18.ІІоняття та ознаки закону. Види законів.
- •19.Підзаконні нормативно-правові акти.
- •20.Дія нормативно-правових актів в часі, в просторі та за колом осіб.
- •21.Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •22.Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •23.Поняття та форми реалізації норм права.
- •24.Принципи та стадії процесу застосування норм права.
- •25.Акти застосування норм права: поняття, ознаки і види.
- •26.Поняття та способи тлумачення норм права.
- •27.Види тлумачення норм права.
- •28.Акти тлумачення норм права та їх види.
- •29.Поняття та ознаки правовідносин.
- •30.Юридичний зміст правовідносин.
- •31.Види правовідносин і критерії їх класифікації.
- •32.ІІоняття та класифікація юридичних фактів.
- •33.Правові презумпції, аксіоми та фікції.
- •34.Суб'єктивне та об'єктивне право.
- •35.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •36.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •37.Поняття та ознаки правопорушення.
- •38.Характеристика складових елементів правопорушення.
- •39.Понятгя та ознаки юридичної відповідальності.
- •40.Характернстика видів юридичної відповідальності.
- •41.Поняття, функції та принципи правопорядку.
- •42.Поняття та принципи законності.
- •43.Гаратії законності: понятгя та види.
- •44.Співвідношення законності і правопорядку.
- •45.Державна дисципліна та шляхи ії зміцнення.
- •46.Поняття правосвідомості та характеристика ії структурних елементів.
- •47.Правова культура: поняття та види.
- •48.Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •49.Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового
- •50.Способи, типи і види правовою регулювання.
- •51.Понятгя механізму правового регулювання та його структура.
- •52.Стадії механізму правового регулювання.
- •53.Поняття, структура та класифікація правових сімей.
- •54.3Агальна характеристика сім'ї мусульманського права
- •55.3Агальна характеристика романо-германської правової сім'ї.
- •56 .Загальна характеристика англо-американськоі' правової сім'ї.
- •57. Понятгя, ознаки та види юридичного процесу.
- •58.Понятгя, види та причини виникнення прогалин в праві.
- •59.Понятгя, сутність та джерела правового нігілізму.
14.Понятгя та види форм (джерел) права.
Джерело (форма) права — це способи зовнішнього вираження і закріплення норм права, що виходять від держави і які мають загальнообов'язкове значення.
Основні джерела (форми) права:
1) правовий звичай;
2) правовий (судовий, адміністративний) прецедент;
3) нормативноправовий договір;
4) нормативноправовий акт.
Нормативно-правовий договір, або договір нормативного змісту - спільний акт-документ 'двох або більше сторін (нармотворчих органів), що установили нові норми права за взаємною згодою з метою врегулювання певних життєвих ситуацій, слугує підставою для видання правових актів, здійснення інших правозначущих дій і забезпечується державою відповідно до закону,
Правовий звичай - акт-документ, що містить норму-звичай (стійке правило поведінки, що склалося в результаті його багаторазового повторення), котра санкціонована державою і забезпечується нею. Держава визнає не всі звичаї, що сформувалися в суспільстві, а лише ті, котрі мають найбільше значення для суспільства, збігаються з його інтересами і відповідають історичному етапу його розвитку.
Правовий прецедент (судовий, адміністративний)-акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.
Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженими суб'єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.
Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. При цьому він є найбільш досконалим серед усіх форм (джерел) права.
15.Поняття та види юридичної техніки. Правотворча і правозастосовча техніка.
Юридична техніка - це сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормо-установчого, нормозастосовного або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) загальнообов'язкових правил поведінки.
Юридичну техніку можна класифікувати:
а) за видами правових актів, які обслуговуються даної сукупністю технічних прийомів і засобів:
1) законодавча (правотворча)
2) техніка індивідуальних актів.
б) за змістом прийомів і засобів:
1) кошти і прийоми юридичного вираження волі законодавця (або волі суб'єкта індивідуального акта)
2) засоби та прийоми словесно-документального викладення змісту акта.
Правозастосовча техніка, будучи елементом юридичної техніки, являє собою систему науково обгрунтованих і практично сформованих засобів і способів, що використовуються при створенні (підготовці та оформленні) правозастосовних (індивідуальних) актів. Об'єктом інтерпретаційної техніки відповідно є акти тлумачення, а правореалізаціонной - акти реалізації права.
16.Поняття та стадії законотворчості.
Правотворчий процес — це процесуальна діяльність суб'єктів правотворчості щодо порядку формування і закріплення їх волі шляхом встановлення, зміни чи скасування правових норм, яка відбувається відповідно до встановленої процедури.
Виділяються чотири основні стадії законодавчого процесу:
1) внесення законопроекту чи законодавчої пропозиції (законодавча ініціатива);
2) розгляд законопроекту в палатах, комітетах (комісіях) парламенту (обговорення законопроекту);
3) прийняття закону;
4) опублікування закону.