- •1. Поняття та ознаки права. Сутність та соціальне призначення права.
- •2.Функції та принципи права.
- •3.Приватне та публічне право.
- •4.Соціальні норми: поняття, ознаки, види.
- •5. Поняття та ознаки норми права. Співвідношення норм права і норм моралі.
- •6.Структура правової норми та характеристика її елементів.
- •7. Диспозиція як структурний елемент норми права: поняття, види.
- •8 .Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
- •10.Поняття та структура системи права.
- •11.ІІоняття та структура системи законодавства. Її співвідношення із системою права.
- •9.Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •12.Поняття, принципи та функції правотворчості.
- •13.Правотворчість: поняття та види.
- •14.Понятгя та види форм (джерел) права.
- •15.Поняття та види юридичної техніки. Правотворча і правозастосовча техніка.
- •16.Поняття та стадії законотворчості.
- •17.ІІоняття та види нормативно-правового акту.
- •18.ІІоняття та ознаки закону. Види законів.
- •19.Підзаконні нормативно-правові акти.
- •20.Дія нормативно-правових актів в часі, в просторі та за колом осіб.
- •21.Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •22.Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •23.Поняття та форми реалізації норм права.
- •24.Принципи та стадії процесу застосування норм права.
- •25.Акти застосування норм права: поняття, ознаки і види.
- •26.Поняття та способи тлумачення норм права.
- •27.Види тлумачення норм права.
- •28.Акти тлумачення норм права та їх види.
- •29.Поняття та ознаки правовідносин.
- •30.Юридичний зміст правовідносин.
- •31.Види правовідносин і критерії їх класифікації.
- •32.ІІоняття та класифікація юридичних фактів.
- •33.Правові презумпції, аксіоми та фікції.
- •34.Суб'єктивне та об'єктивне право.
- •35.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •36.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •37.Поняття та ознаки правопорушення.
- •38.Характеристика складових елементів правопорушення.
- •39.Понятгя та ознаки юридичної відповідальності.
- •40.Характернстика видів юридичної відповідальності.
- •41.Поняття, функції та принципи правопорядку.
- •42.Поняття та принципи законності.
- •43.Гаратії законності: понятгя та види.
- •44.Співвідношення законності і правопорядку.
- •45.Державна дисципліна та шляхи ії зміцнення.
- •46.Поняття правосвідомості та характеристика ії структурних елементів.
- •47.Правова культура: поняття та види.
- •48.Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •49.Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового
- •50.Способи, типи і види правовою регулювання.
- •51.Понятгя механізму правового регулювання та його структура.
- •52.Стадії механізму правового регулювання.
- •53.Поняття, структура та класифікація правових сімей.
- •54.3Агальна характеристика сім'ї мусульманського права
- •55.3Агальна характеристика романо-германської правової сім'ї.
- •56 .Загальна характеристика англо-американськоі' правової сім'ї.
- •57. Понятгя, ознаки та види юридичного процесу.
- •58.Понятгя, види та причини виникнення прогалин в праві.
- •59.Понятгя, сутність та джерела правового нігілізму.
44.Співвідношення законності і правопорядку.
Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв'язків, недотримання і підриву правопорядку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, який є важливою умовою реалізації інститутів демократії.
Правопорядок — це стан (режим) упорядкованості (урегульованості та узгодженості) системи суспільних відносин, який складається в умовах реалізації законності.
Співвідношення правопорядку і законності полягає в тому, що законність — це принцип діяльності, режим дій, відносин, а правопорядок — це результат реалізації цього принципу, режиму, дотримання законності.
Водночас правопорядок є важливим структурним елементом суспільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан усієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами.
Якщо зміцнення і підтримання правопорядку пов'язані з реалізацією норм права, то в підтримці суспільного порядку важлива роль належить й іншим соціальним нормам — моралі, корпоративним нормам, традиціям та звичаям.
Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Проте рівень правопорядку значно впливає на стан налагодженості всієї сукупності суспільних відносин.
45.Державна дисципліна та шляхи ії зміцнення.
Державна дисципліна - порядок відносин, поведінки, діяльності, що встановлюється державою для державних органів, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, відповідно до якого вони повинні виконувати покладені на них завдання, функції і обов'язки. Наприклад, посадові особи зобов'язані не перевищувати свої повноваження, не зазіхати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, виявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі тощо.
Державна дисципліна і правопорядок тісно пов'язані між собою, оскільки державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного ставлення державних службовців до встановленого правопорядку. Без дисципліни не може існувати стійкий правопорядок, оскільки дисципліна пов'язана з правомірною діяльністю (поведінкою) особи. У ній відображаються: 1) вимоги суспільства до фізичних осіб і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з огляду на її відповідність інтересам суспільства, законності, правовій культурі.
Види державної дисципліни: технологічна - додержання технологічних нормативів у процесі виробничої діяльності та ін.; договірна - додержання суб'єктами права договірних зобов'язань; планова - своєчасне і якісне виконання планових завдань; фінансова - додержання суб'єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових приписів нормативних актів: військова - додержання військовослужбовцями правил, установлених законами, військовими статутами, наказами тощо.
46.Поняття правосвідомості та характеристика ії структурних елементів.
Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом.
Щодо структури правосвідомості, то вона складається з трьох груп елементів: ідеологічних, психологічних і установочно-поведінкових : - правова психологія (психологічний) ;
- правова ідеологія (ідеологічний) ;
- правова поведінка (поведінковий) .
Правова психологія - це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
Правова психологія:
- правові почуття, правові настрої, правові переживання;
- правові практичні знання, правові уявлення, правові погляди;
- правові звички, правові традиції, правові звичаї;
- рухомі, емоційні;
- пізнавальні, передбачають самооцінку, тобто вміння критично оцінити свою поведінку з погляду її відповідності праву;
- нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки.
Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.
Правова ідеологія:
- правові ідеї, теорії, переконання;
- правові поняття, правові категорії;
- правові принципи.
Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.
