- •1. Поняття та ознаки права. Сутність та соціальне призначення права.
- •2.Функції та принципи права.
- •3.Приватне та публічне право.
- •4.Соціальні норми: поняття, ознаки, види.
- •5. Поняття та ознаки норми права. Співвідношення норм права і норм моралі.
- •6.Структура правової норми та характеристика її елементів.
- •7. Диспозиція як структурний елемент норми права: поняття, види.
- •8 .Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
- •9.Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •10.Поняття та структура системи права.
- •11.ІІоняття та структура системи законодавства. Її співвідношення із системою права.
- •12.Поняття, принципи та функції правотворчості.
- •13.Правотворчість: поняття та види.
- •14.Понятгя та види форм (джерел) права.
- •15.Поняття та види юридичної техніки. Правотворча і правозастосовча техніка.
- •16.Поняття та стадії законотворчості.
- •17.ІІоняття та види нормативно-правового акту.
- •18.ІІоняття та ознаки закону. Види законів.
- •19.Підзаконні нормативно-правові акти.
- •20.Дія нормативно-правових актів в часі, в просторі та за колом осіб.
- •21.Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •22.Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •23.Поняття та форми реалізації норм права.
- •24.Принципи та стадії процесу застосування норм права.
- •25.Акти застосування норм права: поняття, ознаки і види.
- •26.Поняття та способи тлумачення норм права.
- •27.Види тлумачення норм права.
- •28.Акти тлумачення норм права та їх види.
- •29.Поняття та ознаки правовідносин.
- •30.Юридичний зміст правовідносин.
- •31.Види правовідносин і критерії їх класифікації.
- •32.ІІоняття та класифікація юридичних фактів.
- •33.Правові презумпції, аксіоми та фікції.
- •34.Суб'єктивне та об'єктивне право.
- •35.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •36.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •37.Поняття та ознаки правопорушення.
- •38.Характеристика складових елементів правопорушення.
- •39.Понятгя та ознаки юридичної відповідальності.
- •40.Характернстика видів юридичної відповідальності.
- •41.Поняття, функції та принципи правопорядку.
- •42.Поняття та принципи законності.
- •43.Гаратії законності: понятгя та види.
- •44.Співвідношення законності і правопорядку.
- •45.Державна дисципліна та шляхи ії зміцнення.
- •46.Поняття правосвідомості та характеристика ії структурних елементів.
- •47.Правова культура: поняття та види.
- •48.Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •49.Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового
- •50.Способи, типи і види правовою регулювання.
- •51.Понятгя механізму правового регулювання та його структура.
- •52.Стадії механізму правового регулювання.
- •53.Поняття, структура та класифікація правових сімей.
- •54.3Агальна характеристика сім'ї мусульманського права
- •55.3Агальна характеристика романо-германської правової сім'ї.
- •56 .Загальна характеристика англо-американськоі' правової сім'ї.
- •57. Понятгя, ознаки та види юридичного процесу.
- •58.Понятгя, види та причини виникнення прогалин в праві.
- •59.Понятгя, сутність та джерела правового нігілізму.
5. Поняття та ознаки норми права. Співвідношення норм права і норм моралі.
Норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Специфічні ознаки норми права:
1. Правило поведінки регулятивного характеру - норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, "роботу", яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки - норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру - норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата - неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру — норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших - забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, - норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, - держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
Взаємодія права і моралі в суспільстві — це складний та багатогранний процес. Активно впливаючи на мораль, право сприяє глибшому її втіленню у свідомості членів суспільства, одночасно під впливом моральних вимог право постійно збагачується, зростає його роль як соціального регулятора суспільних відносин.
6.Структура правової норми та характеристика її елементів.
До структурних елементів норми права відносять: гіпотезу, диспозицію та санкцію.
Гіпотеза — це складова частина норми права, яка містить умови та обставини за настанням чи ненастанням яких суб'єкти мають здійснювати свої права й обов'язки, передбачені у диспозиції цієї норми.
В диспозиції сформульовані права і обов'язки, яких суб'єкти суспільних відносин набувають при наявності умов, передбачених гіпотезою норми. Вона є центральною частиною норми права, тому що гіпотеза і санкція є похідними від неї. Разом з тим диспозиція норми права не може існувати без гіпотези і санкції, оскільки без них вона втрачає свої регулятивні властивості.
Санкція — це складова частина норми права, яка передбачає юридичні наслідки для суб'єкта за виконання чи невиконання правила поведінки, передбаченого диспозицією цієї норми.