42

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Кредити, надані фізичним особам на споживчі цілі та їх класифікація ……………………………………………………………………....5

1.1. Нормативно-правова основа виконання та обліку споживчих кредитних операцій.…………………………………………………………………………...5

1.2. Види банківських споживчих кредитів……………………………………..8

РОЗДІЛ 2. Основні правила оформлення та обліку операцій з видачі кредитів фізичним особам на споживчі цілі……………………………………………...12

1. Документальне оформлення видачі споживчого кредиту……………….12

2. Оформлення і облік погашення споживчих кредитів…………………….15

3. Порядок відображення операцій із споживчого кредитування в Плані рахунків бухгалтерського обліку……………………………………………….19

РОЗДІЛ 3. Аналіз та напрями удосконалення кредитних операцій банку

3.1. Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій………………….23

3.2. Аналіз сучасних тенденцій на ринку споживчого кредитування………..30

3.3. Вдосконалення споживчого кредитування в Україні…………………….36

Висновки…………………………………………………………………………38

Список використаних джерел…………………………………………………..40

Додатки

ВСТУП

Розвиток банківського кредитування фізичних осіб в сучасних умовах є необхідною умовою стабільного функціонування всієї банківської системи та забезпечення економічного зростання. В наш час банки опинилися в умовах жорсткої конкуренції як з боку іноземних, так і вітчизняних банків. Зміна умов функціонування, потреба в нарощуванні капіталу, відкритість зовнішньому середовищу спонукають банки до постійного розширення сфери і вдосконалення кредитування, в тому числі споживчого кредитування.

Кредитування фізичних осіб є одним з основних видів діяльності банків, що забезпечує їх стабільну прибутковість. Кредитування юридичних осіб є надто ризикованим. Невелика частка кредитів фізичних осіб в банках не знімає проблеми кредитних ризиків.

Аналізу проблем кредитування фізичних осіб приділяється належна увага в економічній літературі. Дана тема знайшла відображення у працях наступних вітчизняних авторів: Сало І.В., Герасименко Ю., Васильченко З. М., Савлук М., Савчук С., Шаповалов А. та ін. Динамічний розвиток банківської системи України вимагає постійного проведення досліджень проблем фінансового забезпечення кредитної політики банку.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних та практичних засад обліку і аналізу споживчого кредитування в банку, розробка рекомендацій щодо напрямів подальшого вдосконалення методичних підходів їх проведення.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

1. визначити сутність споживчого кредитування;

2. визначити сучасний стан кредитування фізичних осіб як в Україні;

3. проаналізувати основні показники ефективності банківського кредитування;

4. дослідити порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій із споживчого кредитування;

5. проаналізувати стан споживчого кредитування у банку;

6. надати рекомендації щодо удосконалення обліку і аналізу банківського кредитування фізичних осіб в Україні.

Обєкт дослідження - операції банків щодо споживчого кредитування фізичних осіб в Україні.

Саме опираючись на діюче законодавство необхідно знати, які існують кредити, яким є нормативно-правове забезпечення кредитування фізичних осіб, а також порядок і документальне оформлення видачі споживчих кредитів.

Дана тема в сьогоднішніх умовах є актуальною, оскільки з кожним днем зростає кількість людей, які користуються кредитом

Структура роботи складається з вступу, чотирьох розділів, які в свою чергу включають підрозділи, загального висновку та додатків.

У вступі поставлена проблема, яка визначає актуальність, мету, завдання об'єкта дослідження.

У першому розділі розглянуто питання сутності кредиту та його класифікації, нормативно-правове забезпечення споживчого кредитування фізичних осіб.

Другий розділ висвітлює питання, що стосуються порядку та документального оформлення видачі споживчих кредитів, порядок їх відображення в Плані рахунків та й в обліку загалом.

У третьому розділі, на основі статистичних даних здійснено аналіз динаміки кредитних вкладень, ефективності здійснення споживчого кредитування на прикладі умовного банку.

У висновках наводяться основні концептуальні моменти роботи та пропозиції щодо покращення споживчого кредитування в Україні.

Розділ 1. Кредити, надані фізичним особам на споживчі цілі та їх класифікація

1. Нормативно-правова основа виконання та обліку споживчих кредитних операцій

Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій банківськими установами має інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків. Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, банківські установи тощо.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів України, які регулюють споживче кредитування банків, слід виділити такі:

1) Закон України "Про банки і банківську діяльність" - подає перелік операцій, зокрема кредитних, які можуть здійснюватися банками, що отримали ліцензію НБУ [1].

2) Закон України "Про Національний банк України" - визначає операції Національного банку, серед яких надання кредитів банківським установам для підтримки ліквідності, та регламентує здійснення Національним банком банківського регулювання і нагляду, зокрема, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків.

3) Закон України "Про заставу" - розкриває основні норми застосування застави, вимоги до предмета застави, змісту і форми договору застави, збереження застави, її припинення та ін.

4) Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" - регулює діяльність в Україні бюро кредитних історій, визначає механізми врегулювання взаємозв'язків, які виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання позичальниками грошових зобов'язань, функціонування установ (бюро кредитних історій), пов'язаних з обміном інформації і забезпечення прав та інтересів суб'єктів кредитних історій.

5) Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Кредитні взаємозв'язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання кредитних договорів, які мають передбачати права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведенні кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банку та внутрішньобанківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій [6, с. 53].

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно із чинним законодавством України з додержанням встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форми власності при умові наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення та сплати відсотків за користування ним згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.09.95 № 246. 

Комерційні банки незалежно від підпорядкованості та форми власності ведуть облік у відповідності з вимогами, вказівками та інструкціями Національного банку України, а також вимогами основних документів і нормативних актів, прийнятих Верховною Радою України.

Методичне керівництво бухгалтерським обліком у банках здійснює НБУ, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів чинного законодавства України встановлює єдині правила бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації. Національний банк розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку в банках, вказівки щодо його застосування, інші нормативні акти з питань бухгалтерського обліку та звітності.

На міжнародному рівні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про кредитні операції регламентуються міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (далі - МСБО) та фінансової звітності (далі - МСФЗ), а саме:

• МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання»;

• МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи»;

• МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

• МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Згідно з класифікацією, що наводиться у Міжнародних стандартах фінансової звітності, надані банками кредити, в тому числі споживчі, відносяться до категорії фінансових активів, які є одним із видів фінансових інструментів.

Вимоги щодо розкриття інформації про кредити, заставу, резерви, доходи і витрати, пов'язані з кредитами, кредитні ризики містяться у МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». В Україні методологічні засади відображення в обліковій системі банків кредитних операцій та доходів і витрат, пов'язаних з їх проведенням регламентуються

нормативно-правовими актами Національного банку України, які розробляються відповідно до Цивільного кодексу України, банківського законодавства, основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [13, с. 87].

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління НБУ від 25.09.97 № 316 (та відповідними доповненнями).

Сплата відсотків позичальником здійснюється у строки, визначені кредитним договором. Протягом дії кредитної угоди банк має право змінювати рівень відсоткової ставки за кредит залежно від зміни відсоткової політики органами, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, попиту та пропозиції на кредитні ресурси.

У разі несплати позичальником нарахованих відсотків у строки, їх сума відноситься на відповідні рахунки простроченої заборгованості за нарахованими відсотками [15, с. 284].