Список використаних джерел

1. Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" № 330-XIV від 22.12.1998 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/330-14

2. Захист інтересів національних товаровиробників на зовнішніх ринках [Електронний ресурс] / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=90081

3. Захист інтересів національних товаровиробників на внутрішньому ринку [Електронний ресурс] / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=90070

4. І.Бураковський, В.Кравчук та ін. Членство України в СОТ: огляд зобов’язань та коментарі до них. – Наукове видання, 2008 р. – С.12.

5. Ковалевський І.С. Зовнішньоекономічна діяльність Укра ни / І.С. Ковалевський. – Харків, 2008. – 325 с.

6. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. / В.Є. Новицький — К.: КНЕУ, 2009. — 948 с.

7. Правове регулювання імпорту: антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи // С. Г. Осика, В. В. Коновалов. О. О. Покрешук. — К.:УАЗТ, 2008.

8. Шумпетер Й. А. Капитализм, Социализм и Демократия: Пер. с англ. /Предисл. и общ. ред. В.С. Автономова. — М.: Экономика, 1995. – 540 с.

Тарасенко Т.¹

Роль економічної дезінтеграції у розвитку сучасних мев

Беззаперечними умовами розвитку міжнародної економіки на даному етапі є процеси глобалізації та інтеграції у світовий економічний простір. Під інтеграцією мається на увазі процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, набуває форми міждержавних угод та спільно регулюється міждержавними органами [3].

Що ж стосується дезінтеграції, то вона вважається радикально протилежним інтеграції процесом. Як би там не було, вони є взаємопов’язаними, а дезінтеграція часто навіть виступає одним із найважливіших чинників для інтеграції держав у майбутньому на якісно новому рівні. Процес дезінтеграції позначає розпад цілісної структури, поділ її на частини, складові елементи, послаблення, порушення та розрив зв’язків і відносин у цілісній системі [2]. Тому досить часто дослідники розглядають даний процес як прояв відставання та регресу, а інтеграцію – як позитивне зрушення, крок уперед [1]. Крім того, можна зазначити, що існування одного лише Європейського Союзу показує напрям, у якому рухається світова економіка – якнайбільш повна та всеохоплююча інтеграція, протилежний процес лише призупинив би цей розвиток. Проте варто згадати, що підґрунтям цього було створення державних кордонів. Саме завдяки цьому, починаючи з періоду після закінчення Другої світової війни, ми мали можливість спостерігати феномен дезінтеграції. Дійсно, кількість незалежних держав у світі росла стрімкими темпами, а зараз майже втричі більша за повоєнний рівень. Тому однозначно негативне ставлення до процесу дезінтеграції не є виправданим.

Дезінтеграція може мати як локальний, так глобальний характер. У першому випадку прикладом є Квебек у Канаді, у другому – розпад СРСР.

Існує 4 моделі дезінтеграції, які виокремлюються у зв’язку з домінуванням дезінтеграції знизу чи зверху, а також наявністю її високої чи низької швидкості. Таким чином, розрізняють конфліктну, шокову моделі (висока швидкість – дезінтеграція зверху і знизу відповідно) та стагнуюча і дивергентна моделі (низька швидкість – дезінтеграція зверху і знизу відповідно) [4].

Конфліктна модель поєднує доцентрові сили переважно на рівні взаємодії країн з високою швидкістю розпаду. В такому випадку ініціатива дезінтеграції виходить із політичної системи, в той час як економіка намагатиметься підлаштуватися під дані процеси [4].

На відміну від конфліктної, у стагнуючій моделі відбуваються майже ті ж процеси, але з меншою швидкістю, за триваліший період часу. Протиріччя наростають поступово, й у цій моделі характерними є «м’які» форми розпаду із переходом в об’єднання [4]. Яскравим прикладом цієї моделі є розпад СРСР і утворення СНД.

У шоковій моделі зберігається політична консолідація, але фрагментація простору швидкими темпами відбувається через розпад зв’язків між господарюючими суб’єктами [4].

Дивергентна дезінтеграція передбачає повільний розпад і переорієнтацію економічних пріоритетів. Багато колоніальних імперій пройшли процес дезінтеграції за такою моделлю, яка часто переростає навіть у конфліктну [4].

Найчастіше наведені моделі дезінтеграції зустрічаються не в чистому вигляді, а, починаючись за певним сценарієм, перетікають в іншу форму.

Розгляд моделей дезінтеграції має не лише теоретичне значення, а може стати досить доречним для економічної практики сьогодення. Останнім часом дедалі частіше лунає думка про імовірність дезінтеграції ЄС, розпаду зони євро. Наприклад, Дж. Сорос уже зазначав, що розбіжності в поглядах Німеччини і Франції щодо європейської економічної архітектури й боргової кризи в Греції та єврозоні почали відлік процесу дезінтеграції [4].

Відтак, дослідження даного процесу необхідне для пошуку шляхів розв’язання конфліктів, уникнення проблем інтеграції у світовий простір. Це підтверджує не лише абсолютну протилежність процесів інтеграції та дезінтеграції, а й їх тісний взаємозв’язок та взаємозумовленість.