Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗБІРНИК частина 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.28 Mб
Скачать

Кібербезпека та інформаційна вразливість провідних акторів міжнародних відносин

XXI століття характеризується технологічною революцією в сфері комунікацій та широким використанням комп’ютерних технологій в діяльності міжнародних організацій та провідних країн світу.  Передумовою до виникнення таких понять як «кібербезпека» та «кіберзахист» є збільшення випадків нелегального втручання в персональні системи, а також перехоплення інформації з боку кримінальних структур та терористичних організацій. Яскравими прикладами уразливості держав можуть також бути «кібератаки» на естонські приватні та державні інститути в 2007 році та розповсюдження віруса «Стакснет» серед комп’ютерів іранської АЕС в Бушері в 2010 р., який інфікував вірусом інформаційну систему підприємства. Все це дозволяє міжнародному співтовариству говорити про появу «кібервійн» в інформаційному просторі.

Кібербезпека – це стан захищенності кіберпростору в цілому або окремих об’єктів його інфраструктури від ризику стороннього кібернетичного впливу (кібератак), при якому забезпечується їх стійкий розвиток.

Метою наукової роботи є виявлення потенційних дій у сфері інформаційної безпеки, а також дослідження причин актуалізації кібератак та вразливості провідних країн світу у протистоянні цим загрозам. Концептуальною базою мого дослідження є теорії «кібернетичної війни» та «мережевої війни», висунуті співробітниками RAND Corporation Джоном Арквіллой і Девідом Ронфельдтом.

Нормативно-правовою базою дослідження проблем кібербезпеки можуть послужити численні документи і резолюції, в тому числі:

  • конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від 23.11.2001 р.;

  • резолюція Генеральної Асамблеї ООН про створення глобальної культури кібербезпеки і оцінка національних зусиль по захисту найважливіших інформаційних інфраструктур від 17 березня 2010 р.;

  • стаття 19 Стратегічної концепції оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору від 19.11.2010 р.;

  • стаття 40 Декларації Лісабонського саміту НАТО від 20.11.2010 р.

Згідно концепції Джозефа Ная-молодшого, виділяють 4 основні категорії кібернетичних загроз: 1) кібервійна; 2) економічне шпигунство, обидві асоціюються з державою; 3) кіберзлочинність; 4) кібертероризм, які в більшості випадків відносяться до недержавних акторів МВ [4].

Також автор книги «Майбутнє влади» Джозеф Най стверджує, що в сучасному світі отримує розвиток тенденція поширення влади від уряду. Сучасний інформаційний вік, який іноді називають «третьою індустріальною революцією» [6], ґрунтується на швидких технологічних досягненнях в області комп'ютерів і комунікацій, отже, для поширення влади провідні держави світу, такі як США, Росія, Китай, Великобританія і Франція будуть використовувати в більшості випадків сучасні кіберсистеми і кіберпростір.

Інформаційна уразливість провідних держав вже проявила себе на багатьох рівнях. Достатньо прикладів, коли в 1998 році Америка поскаржилася на російський уряд з приводу крадіжки секретів Пентагону і НАСА, що так і не було доведено [5]. Уразливість Сполучених Штатів залишається однією з головних питань безпеки. Прикладами уразливості можуть послужити кібератаки в 2003 році на сайти НАСА та корпорації «Локхід Мартін», нападу і злами систем захисту компаній HB Gary та RSA у 2011 році. 2011 рік став «урожайним» для кібератак на військові виробництва країн світу.

Але справа полягає в тому, що в сучасному інформаційному просторі: А) складно визначити коло осіб, які б притягувалися до юридичної відповідальності за вчинення кіберзлочинів;

Б) практично неможливо зафіксувати допустимість і достовірність доказів з приводу вчинення кіберзлочинів [2, с. 21-26].

Окрему увагу слід приділити так званій «війні за уми» [3, с. 54]. Це принципово інший вид воєн в кіберпросторі, ведення пропаганди і дезінформація в «людському» сегменті мережі Інтернет. За допомогою цього способу, як терористичні організації, так і державні структури мають можливість маніпулювати свідомістю суспільства.

Хочеться також приділити деяку увагу забезпеченню захисту кіберпростору в Україні. В Україні Попередня координаційна робота здійснюється в межах діяльності Робочої підгрупи Спільної робочої групи Україна-НАТО високого рівня з питань кібернетичного захисту, створеної в Апараті РНБО України[1, с. 12-14].

Підводячи підсумки, слід підкреслити, що кібербезпека на даному етапі утвердилася як одна зі складових міжнародної безпеки країн світу та міжнародних організацій і є важливим чинником ведення світової політики. Інформаційна уразливість держав зробила їх найважливішими об'єктами кібератак. Тому негайно необхідно вжити заходів з професійного забезпечення кібербезпеки, всебічній підтримці та співпраці у цій сфері.