Список використаних джерел

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М., 2000. – С. 395.

2. Москаленко А. Теорія журналістики. – К., 1998. – С. 24–26; Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К., 2002. – С. 125.; Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. – Л., 2000. – С. 38–52; Михайлин І. Основи журналістики. – Харків, 2000. – С. 37; Кривошея Г. Журналістика. – К., 2003. – С. 12–14.

3. Шкляр В. І., Мелещенко О. К., Мукомела О. Г., Паримський І. С. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-теоретичний нарис. – К., 1996. – С. 165–168.

4. Бжезинський З. Большая шахматная доска. – М., 1998. – C. 39–44.

Мусієнко К.¹

Вплив цифрового розриву в інтернеті на побудову інформаційного суспільства російської федерації

Однією з головних тенденцій розвитку світової сфери інфокомунікацій наразі є глобалізація, що веде до формування «глобального інформаційного суспільства». Інформаційне суспільство, будучи концепцією постіндустріального суспільства, новим етапом розвитку людської цивілізації, передбачає найбільш швидкі темпи розвитку саме тих секторів, які пов'язані зі створенням і споживанням інформації [1].

Для розвитку Інформаційного суспільства необхідна Глобальна Інформаційна Інфраструктура (ГІІ, GII – GlobalInformationInfrastructure), що вимагає адекватного технологічного, економічного, організаційно-виробничого та структурного розвитку сфери інфокомунікацій. Зараз глобальними телемережі легко перетинають кордон; водночас виникають можливості для створення різних віртуальних об'єднань. Все це створює нову реальність, яку вважають віртуальною, але яка спричиняє серйозний вплив на реальну економіку і реальну інформаційну сферу [2].

Що ж до російського сегменту Інтернету, то він є перш за все сполучною ланкою держави зі світовим інформаційним та економічним простором, що особливо необхідно, оскільки сьогодні розвивати економіку без інформаційної інфраструктури, поза глобальних систем практично неможливо. Також проблемою є й те, що в Росії немає жодної глобальної газети, подібної до тих, що існують в Англії та в Сполучених Штатах Америки. Ці газети видаються в усьому світі і мають глобальну мережу розповсюдження завдяки можливостям Інтернету, нових технологій, а також завдяки тому, що англійська мова є широко відомою. У Росії ж роль такого глобального засобу інформації виконує Мережа, включаючи країну в міжнародний інформаційний простір. Крім того, в інформаційній сфері Інтернет відіграє роль гаранта доступу до інформації. У більшості російських областей, країв і республік діють місцеві Інтернет-агентства [3].

Інтернет і пов'язані з ним інформаційні структури сьогодні створюють і розвивають загальноросійське інформаційний простір, який піддався ерозії через те, що у держави немає загальноросійських газет, не завжди доступно якісне телебачення та радіо. Тим не менш Інтернет здійснює зв'язок між усім світом і територією Росії, між загальноросійським інформаційним простором і місцевими інформаційними структурами.

Саме в контексті вищезазначеного зрозуміло, що інформаційне суспільство вимагає високої культури і доступу до нових високим технологій. Росія багато втратила за останні десять років, але російськомовний сектор інтернету – Рунет – одне з тих небагатьох досягнень, яким ця країна може пишатися [4].

При підході до проблеми інформаційного суспільства недооцінюються зміни, які воно справляє на сам спосіб життя, прискорюючи його та підвищуючи мобільність. Створюються нові відносини виробництва і управління. Розвиток Інтернету дозволяє діяти дуже мобільно і швидко. Нове інформаційне суспільство дає людству можливість для розвитку ініціативи і швидкого впровадження ідей на практиці . У цьому сенсі нове інформаційне суспільство передбачає децентралізацію і розвиток горизонтальних і мережевих структур [5].

Тим не менш, повільне і нерівномірне проникнення Інтернету в Росії в багатьох відносинах зробило його з одного боку елітарним засобом масової інформації і комунікації в бідних інформаційними ресурсами районах Інтернет-простору, з іншого – демократичною формою ЗМІ в багатших у цьому відношенні регіонах. Російський Інтернет обслуговує звичайних громадян, держструктури, засоби масової інформації та інтелектуальну еліту, різними способами забезпечує доступ до глобальних інформаційних джерел, а також впливає на хід передвиборчих кампаній, на утримання місцевих друкованих видань. Молодим користувачам Інтернет надав можливості для творчості та вираження неортодоксальних поглядів, що в багатьох відносинах замінило «Самвидав», що існував за радянських часів [6].

За останні два роки в Російській Федерації відбулося стрімке збільшення кількості користувачів глобальної мережею – 43 млн. чоловік, тобто близько 50% населення країни (станом на грудень 2011 року). В порівнянні з показниками 2006 року: 11,5 млн. осіб, або 10% дорослого населення Росії [7].

Таким чином, інфокомунікаційний комплекс РФ в даний час розвивається досить динамічно, однак, незважаючи на високі темпи зростання, ступінь готовності Росії до інформаційного суспільства оцінюється як недостатня. На жаль, слід констатувати, що ступінь поширеності ідей інформатизації ще не досягла такого стану, при якому народ визнавав необхідність інформатизації - стан, так зване TippingPoint [8]. Саме цим визначається сучасний стан проектів інформатизації в країні в цілому - вони ініціюються силами, вже сприйняли нові віяння. До їх числа, в першу чергу, відносяться постачальники технологій, оператори зв'язку та провайдери інфокомунікаційних послуг.