Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗБІРНИК частина 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.28 Mб
Скачать

Участь регіональних лідерів у світових інтеграційних процесах, на прикладі країн брікс

Процеси інтернаціоналізації, поглиблення міжнародного поділу праці, розвитку науково-технічного прогресу та підвищення ступеня відкритості національних економік прискорюють як політичну, так і економічну інтеграцію держав. При здійсненні міжнародної політичної інтеграції йдеться про створення самостійного політично цілісного утворення в рамках територіальних кордонів або про виникнення політичної спільноти, що не має територіальної прив'язки, тобто відбувається або оформлення державності у вигляді наднаціонального об'єднання з поступовою відмовою від політичних кордонів всередині інтегрованого простору або створення політичного співтовариства без територіальної прив'язки на основі спільних політичних, економічних, культурних або соціальних пріоритетів і цінностей [1; 2].

Другий тип інтеграції «створення політичного співтовариства без територіальної прив'язки» нині набуває поширення, в якості прикладу можна розглянути утворення країн БРІКС, які здійснюють поглиблення політичної інституалізаціїоб’єднання. Одночасно з цим Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР беруть участь у інших політичних блоках, зокрема, Росія і Китай взаємодіють в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС), Бразилія є активним учасником південноамериканського спільного ринку «МЕРКОСУР», крім того Китай, Бразилія, Індія і ПАР є членами Великої п’ятірки, Росія – учасник Великої вісімки, при цьому всі країни БРІКС є членами Великої двадцятки [2].

Потрібно відмітити, що у лютому 2011 року глава «Goldman Sachs Asset Management» Д. О'Ніл на противагу БРІКС ввів нову абревіатуру МІСТ (Мексика, Індонезія, Південна Корея і Туреччина), оскільки саме ці країни останні два роки демонструють більш високу інвестиційну прибутковість порівняно з країнами БРІКС, у яких відбувається уповільнення темпів зростання ВВП [3].

Однак, потрібно наголосити, що країни БРІКС володіють достатнім політико-економічним потенціалом, який може сприяти взаємному економічному зростанню, поглибленню взаємодії та інтеграції, так як існують перспективи розвитку двостороннього співробітництва між Росією, Китаєм, Бразилією, ПАР та Індією на основі постачання енергоресурсів, розвитку ринків збуту, поглиблення військового та науково-технічного співробітництва. Тому подальша інституціоналізація БРІКС та трансформація в повноцінний економічний союз може вплинути не лише на відносини між країнам «п'ятірки», але й на вирішення глобальних проблем [2; 3].

На думку російських політологів, БРІКС потрібно розглядати як потужний фактор консолідації сучасного світового співтовариства, зокрема, політичне керівництво Росії здійснює активізацію діяльності в рамках об’єднання задля: координації в політичній, безпековій, економічній, екологічній та інших сферах; створення спільного ринку та зони фінансово-економічної координації; розширення БРІКС за допомогою інших країн, які належать до цивілізаційної орбіти «п'ятірки», наприклад, Росія – країни СНД, Бразилія – країни Латинської Америки, ПАР – країни Африки, Китай – країни Південно-Східної Азії, Індія – країни Південної Азії); залучення Ірану, Сирії, Малайзії та Туреччини до співпраці; узгодження та реалізація спільних позицій щодо актуальних міжнародних проблем [2-5].

Західні експерти стримано висловлюються щодо геостратегічних підходів у рамках БРІКС, вони визнають володіння даними країнами достатнім арсеналом важелів впливу на сучасну міжнародно-політичну ситуацію, але наголошують на тому, що за допомогою посилення інтеграції всередині утворення країни намагаються знайти баланс у відносинах з США задля уникнення «фронтальних зіткнень у сферах перетину національних інтересів» [4].

У цілому потрібно відзначити, що країни БРІКС продовжують поглиблення політико-економічної інституціоналізації об’єднання переважно за рахунок активної діяльності Росії, яка розглядає подібну п'ятисторонню співпрацю як стратегію просування власних зовнішньополітичних інтересів, механізм розвитку стратегічного партнерства з країнами об’єднання та як інструмент підтримки «російського впливу» у світовій політиці та економіці.