Список використаних джерел

1. Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. —К.: Знання-Прес, 2004. — 645 с.

Шуткевич Ю. ¹

Дослідження критеріїв визначення інвестиційного клімату. Індекс doingbusiness

Сьогодні, в умовах глобалізації та фактично відсутніх кордонів на макроекономічному рівні, найбільш актуальними є міжнародні індекси. Їх поділяють на дві групи: комплексні (індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс легкості ведення бізнесу та індекс економічної свободи)і спеціалізовані (індекс сприяння торгівлі, індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму та індекс мережевої готовності).

Ці показники оцінюють різні аспекти діяльності країни як економічного суб`єкта на основі зіставлення рівня розвитку різноманітних складових економічної політики країни. Чим вища позиція держави в тому чи іншому рейтингу, тим успішніша вона в потенційній боротьбі за певний ресурс. Більшість індексів мають публічний характер, що й зумовлює їх ефективність як інструменту для аналізу та прийняття управлінських рішень, у тому числі державних.

Мета даної роботи: дослідити Індекс Легкості ведення бізнесу (Ease of Doing Business Index), його доцільність, критерії та методику обрахунку.Даний показник, як і будь-який інший, не є до кінця об’єктивним, оскільки, по-перше, оперує певним набором складових, по-друге, показує їх сумарний вплив, а отже, нівелює покращення в одному секторі за рахунок низьких результатів в іншому.

Індекс Легкості ведення бізнесу — це щорічне дослідження групи Всесвітнього банку, що розраховується з 2003 року і надає об’єктивну інформацію для розуміння і вдосконалення нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності. Він розраховується американським фондом «TheHeritageFoundation» та публікується відомим «TheWall Street Journal». Даний індекс є інтегральним показником, що відображає ступінь державного регулювання економіки, оцінюючи країни за десятьма категоріями економічних свобод, аналізуючи 11 груп кількісних показників у 185 країнах світу, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств. Він вимірюється у відсотках, де мінімальному значенню відповідає найнижчий ступінь економічної свободи[8, c. 19].

Актуальність теми дослідження полягає в тому, щоузагальнюючи статистику та аналіз ми визначаємо проблеми, якіперешкоджаютьрозвиткупідприємництва; ефективністьреформ у галузірегулюванняпідприємницькоїдіяльності.

Позиція нашої держави в Індексі є важливою складовою розвитку економіки. Комітетом із економічних реформ при Президентові України була затверджена програма реформ на 2010-2014 роки,в якій закладено поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій. Індикатором успіху даних реформ затверджено: «Підвищення позиції України в міжнародному рейтингу Світового банку Ведення бізнесу на 40 пунктів» [2, с. 2-4].

Значення іноземних інвестицій сьогодні для України важко переоцінити. Вони є механізмом розвитку та способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. Надходження капіталовкладень потребуєстворення сприятливого інвестиційного клімату, для визначення якого вченими використовуються різні методи розрахунку інвестиційних характеристик, які припускають як кількісну, так і якісну їх оцінку. Найбільш авторитетними показниками інвестиційного клімату є міжнародні індекси.

У рамках дослідження здійснюється збір і всебічний аналіз кількісних даних для зіставлення умов регулювання підприємницької діяльності між країнами в динаміці, забезпечуючи вимірні орієнтири для проведення реформ.

Згідно з останнім Індексом Легкості ведення бізнесу 2013 Україна з результатом 0,66 бали посіла 137-е місце зі 185 країн, що на 15 позицій вище, ніж минулого року. Проте наша держава значно відстає від багатьох країн і найближча до Росії, програючи їй 25 позицій[12].

За 2012 рік найбільшого прогресу Україною було досягнуто з «Реєстрації підприємства» – підвищення відразу на 66 позицій до 50-го місця. Такому підйому посприяло зменшення кількості процедур реєстрації підприємства, зниження вартості відкриття бізнесу майже в 3 рази. Тривалість процесу реєстрації в Україні (22 дні) є значно нижчою, ніж у світі (30 днів), а відносно нещодавно впроваджена вимога відсутності статутного капіталу досі не набула чинності в наших сусідів–Польщі та Росії[8, c. 20].

У сфері реєстрації нерухомості зафіксовано підняття в рейтингу на 19 позицій– до 149-го місця завдяки тому, що кількість днів, необхідних для реєстрації власності, скоротилася зі 117 до 69, хоча незмінно високою залишається кількість процедур реєстрації – 10[8, c. 21].

Підвищення на 18 позицій до 165-го місця з оподаткування дозволило Україні потрапити до десятки країн-реформаторів даної сфери діяльності за останні 7 років. Тривалість процесу сплати податків була скорочена на 166 годин – до 491 години на рік[8, c. 22].

Водночас Україна демонструє негативну динаміку за групою показників щодо надання дозволів на будівництво: 183-є місце зі 185-ти країн, утративши одну позицію за рік у зв’язку зі збільшенням вартості процедур із отримання дозволів, цейпроцесв Українівимагаєпроходження 20 процедур іззагальноютривалістю 375 днів та вартістю в 1262,6% від середнього доходу на душу населення в країні. Усе це стимулює корупцію, «виштовхуючи» будівельний бізнес у тіньовий сектор[8, c. 22].

Україна знаходиться на 166 місці за субіндексом «Підключення підприємства до системи електропостачання». Це пов’язано зі значною тривалістю та зарегламентованістю даного процесу (11 процедур, на виконання яких необхідно 285 днів). Складність умов підключення до мережі електропостачання пов’язана з високим рівнем монополізації даного ринку. Однак, починаючи з 2012 року, спостерігається інтенсивний процес приватизації у цій сфері, покликаний посилити конкуренцію та ефективність роботи на ринку енергопостачання[8, c. 23].

Дослідження служить також ресурсом для учених, журналістів, дослідників із приватного сектора й інших категорій користувачів, які цікавляться діловим кліматом у конкретній країні.