Список викоростаних джерел:

1. The European Union Explained – Economic and monetary union and the eure –- [Електр.ресурс]. – Режимдоступу:http://europa.eu/pol/emu/flipbook/en/files/economic_and_monetary_union_and_the_euro_en.pdf.

2. Экономический и валютный союз: теоритическая модель и ее применение в ЕС и СНГ –[Електр.ресурс]. – Режим доступу: http://elibrary.finec.ru/materials_files/384876663.pdf.

3. Ece Dincaslan – Economic and Monetary Unoin – Whitch factors explain the creation of the EMU? –[Електр.ресурс]. – Режим доступу: http://www.slideshare.net/ecedncsln/european-monetary-union.

Грановський А.¹

Циклічність розвитку економічних відносин китаю з країнами заходу

Людська історія, а разом з нею і історія людських економічних відносин має схильність себе повторювати. Дана циклічність має, окрім чисто наукового інтересу, певну практичну корисність: розуміючи об’єктивні закономірності виникнення подій у минулому, ми можемо коректувати свою поведінку у теперішньому з метою недопущення небажаних результатів у майбутньому. Дане дослідження ставить за мету розкрити особливості відносин, що складалися між двох цивілізацій – східної (китайської) та західної (європейської та згодом американської), та спробувати заглянути у майбутнє, враховуючи сучасний стан речей. Торгівля у стародавні часи була переважно караванного типу, і проходила по так званому Великому Шовковому Шляху. Шовк, який китайці виробляли фабрично вже у 1300 році до н. е., був центральним товаром у торгівлі з Римською Імперією. Секрет його виробництва китайці берегли як зіницю ока. Через свою незначну вагу, шовк був ідеальним товаром для караванної торгівлі, а попит на нього серед римської аристократії був надзвичайно високим. Доходило до того, що шовк важив стільки золота, скільки за нього вимагали, тобто 1 грам шовку коштував 1 грам золота. Іншим надзвичайно коштовним товаром Сходу були спеції, які полюбляли, але не виробляли в Стародавньому Римі. В замін римляни відправляли на схід дорогоцінні камені, шерсть, азбест та вироби зі скла, але цього було недостатньо для збалансування торгівлі. У перші століття нашої ери, Римська Імперія споживала стільки товарів розкоші зі сходу, що її сальдо негативного торгового балансу доходило до еквіваленту 500 мільйонів американських доларів. [3] Деякі науковці навіть виділяють такий торговий дефіцит як одну із причин занепаду Римської Імперії та її краху у 476 році н. е. Після падіння Римської Імперії Китай продовжував торгувати з Візантією, але державного утворення, аналогічного за економічною потужністю Риму, Європа не бачила ще багато століть, як не бачив і Китай сенсу серйозно торгувати з дикуватими європейцями, які не мали нічого цінного для торговців зі Сходу. [1, 3] Так як транзитні витрати на перевезення товарів суходолом перевищували потенційний прибуток торговців, наступний бум у двосторонніх відносинах наступає лише з відкриттям європейцями Америки з її безкінечними запасами срібла та золота, та морського шляху в Індію, що дозволило оминути арабських посередників. Китай все ще мав свої значні переваги у торгівлі спеціями, шовком, чаєм та фарфором і він був зацікавлений у дорогоцінних металах, зокрема золоті і сріблі, які були потрібні для забезпечення значної торгівлі всередині країни. Таким чином великі географічні відкриття, та пов’язані з ними потоки золота та срібла в Європу значно пожвавили товарообіг з Китаєм. У період 1500-1800 років близько 85% світового срібла добувалося в Мексиці та Перу, майже половина з якого знаходила свій шлях в Китай. [5] Фактично, Європа відбирала у американських індійців дорогоцінні метали і купувала за них китайські товари. Але такі значні торгові дисбаланси влаштовували Захід лише до тих пір, поки притік золота та, особливо, срібла з колоній перевищував їх відтік до Китаю. У період індустріальної революції знову постало питання значного платіжного дефіциту Європи. [5] Для збалансування платіжного балансу європейці, а точніше Британська Імперія, почали продавати в Китаї опіум, і навчили китайців змішувати його з тютюном та використовувати для куріння. Це «відкриття» на століття змінило історію Китаю, а шкідлива звичка викликала справжню епідемію наркозалежності серед населення, значно уповільнивши розвиток колись могутньої країни. [4] Від ери опіумних воєн з Британською Імперією, громадянських воєн, та експериментів Мао Цзедунга Китайська Народна Республіка почала оговтуватися у 1979 році з приходом до влади Ден Сяопіна та початком реформ. Так чи інакше, за 30 років побудови соціалістичної ринкової економіки з китайською специфікою КНР став новим економічним дивом, другою за обсягом світовою економікою і, що цікаво, знову найбільшим у світі експортером. Експорт КНР у 2010 році склав $1581 млрд., при імпорті $1327млрд, причому найбільший профіцит Китай має саме у торгівлі з ЄС (€169 млрд. у 2010 році) та США ($295,5 млрд. у 2011 році). [2] 2000 років тому такий дефіцит став руйнівним для Римської Імперії, 300 років назад – для Китаю. Які є шляхи розвитку сьогодні, та чиї інтереси тут перетинаються? По-перше, і Китай і Захід зацікавлені у розвитку світової економіки та торгівлі, але для цього доведеться жертвувати власними інтересами. Основними завданнями, які на сьогодні стоять перед КНР, є посилення власних політичних позицій на міжнародній арені зі збереженням темпів розвитку економіки, і в цьому плані Пекін влаштовує позиція кредитора Західного світу. Адже борги дають право на контроль – до тих пір, звісно, поки їх погоджуються виплачувати. Які ж варіанти виходу із ситуації є у США та ЄС? За правилами сучасних міжнародних та міжнародних економічних відносин, вони повинні скорочувати свої дефіцити (в першу чергу – через зменшення споживання), та шукати нові шляхи заробітку для покриття вже наявних торгів. Іншими словами – більше працювати і менше споживати. Варіант, за який ніколи не проголосує народ на нових демократичних виборах. Інший підхід, з позиції сили відмовитися виплачувати борги (можна не працювати більше, але споживання дешевих китайських товарів прийдеться скоротити), і спровокувати кризу масштабів, яких ще не бачила Земля.