Список використаних джерел

1. Key World Energy Statistics 2010 . – 82 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iea.org/textbase/nppdf/free/2010/key_stats_2010.pdf.

2. Мировой рынок энергетики: трансформация трендов -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kazenergy.com/ru/6-50-2011/3762-2012-01-31-10-33-49.html.

3. На мировом рынке происходит трансформация -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rss.novostimira.com/n_3508066.html.

Коретнюк Ю.^

Фінансова цінність екологічної комунікації

У ХХІ столітті головною причиною застосування екологічних комунікацій на підприємствах слугують управління стейкхолдерами та підвищення фінансової привабливості у очах інвесторів через зменшення екологічного ризику. Такі тенденції призвели до створення Індексів сталого розвитку Доу Джонс (DJSGI - Dow Jones Sustainability Group Indexes) та стрімке зростання обсягів соціально відповідального інвестування (SRI – SocialResponsibleInvesting). Аналізуючи ці два приклади, можна прийти до висновку, що компанії нарешті мають можливість вимірювати фінансову вартість впровадження концепції сталого розвитку.

Інструментальні теорії розглядають екологічні комунікації у якості стратегічного засобу заради досягнення економічних цілей та накопичення багатства корпорації. До найяскравішого відображення цього підходу належить тлумачення Фрідмена, що “єдиним зобов’язанням корпорацій перед суспільством виступає лише максимізація прибутків акціонерів у межах законодавства та етичних традиції країни-базування” [3].

Інструментальні теорії мають довгу історію та широко застосовуються бізнесом сьогодні. Уінсдор свого часу зазначив, що “лейтмотив створення багатства прогресивно домінує серед менеджерів щодо тлумачення поняття відповідальності”[7, c. 226].

Сьогодні цей підхід бере за основу максимізацію вартості акціонерів при прийнятті корпоративних рішень. Агентська теорія [2; 6]виступає головною рушійною силою при його верифікації. Не дивлячись на це, останнім часом все ширше розповсюджується судження, що збільшення вартості акціонерів не виступає противагою врахування інтересів стейкхолдерів. З огляду на це, Дженсен [4] запропонував використання терміну “просвітленої максимізації вартості”. Ця концепція поєднує та виправдовує пошук додаткових джерел прибутків та збільшення вартості акцій, якщо ці процеси не йдуть у розріз із очікуванням стейкхолдерів.

Під сталим розвитком корпорація варто мати на увазі застосування всеосяжної стратегії, що зачіпають різні за розмірами фірми, що мають міжнародний характер діяльності.На разі в науковій літературі відсутнє узгодження щодо взаємодії концепції сталого розвитку на підприємствах та ризиків. З огляду на це, найчастіше застосовується наступна формула для опису такої взаємодії [5]:

Ризик = f(сталий розвиток, контрольні змінні) (1)

У цьому випадку функція (f) припускає, що ризик – це залежна змінна, значення якої може бути скерованим в залежності від ставлення корпорації до сталого розвитку.З огляду на це, екологічні комунікації корпорацій відіграють все більш важливу роль у становленні нового сегменту інвесторів та аналітиків.

Показником репутації є оцінка думки стейкхолдерів про підприємство та їх намір робити економічні дії й приймати рішення, пов’язані з ним. Вплив зміцнення репутації на підвищення економічних показників підприємства в основному виявляється через клієнтів, що купують продукцію фірми; інвесторів, що вкладають капітал в акції компанії; партнерів, що довіряють фірмі; співробітників; місцеве співтовариство тощо. [1]

В даний час зміст звітів в області стійкого розвитку, як правило, представлений в такій формі і таких одиницях, що не допускають прямого перекладу у фінансові поняття. Проте швидкий прогрес в таких сферах, як облік в області екологічного менеджменту, оцінка нематеріальних активів і система “Valuereporting” сприятимуть конвергенції звітності в області стійкості цінною у фінансову звітність.

З урахуванням зростаючого тиску у напрямі посилення підзвітності корпорацій, подальша конвергенція і зміцнення зв’язків між фінансовою звітністю і звітністю в області стійкого розвитку виглядає все більш імовірною. Декілька крупних компаній вже працюють у напрямі повної інтеграції, публікуючи єдиний річний звіт, присвячений всім складовим результативності, – традиційною фінансовою, економічною, екологічною і соціальною.

Можна чекати, що поєднання нових методів аналізу і зростаючих запитів зацікавлених сторін, що вимагають все більш повного розкриття інформації, призведе до подальшого розвитку цих тенденцій і виникнення єдиної звітності нового покоління, що відображає результативність компанії.