Список використаних джерел

1. Шульц Д. Е. Новая парадигма маркетинга. Интегрируемые маркетинговые коммуникации / Д. Е. Шульц, С. И. Танненбаум, Р. Ф. Лаутерборн ; пер. с англ. – М. : ИНФРА-М, 2004. – С. 59.

2. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент /Ф. Котлер, К. Л. Келлер ; пер. с англ. – 12-е изд. – СПб. : Питер , 2009. – 816 с.

Семеній О.^

Транснаціональні корпорації в україні та міжнародно-правові засади регулювання їх діяльності

Інтеграція України у світове господарство супроводжується залученням іноземних інвестицій, співпрацею з транснаціональними корпораціями (ТНК) та стовренням вітчизняних ТНК, тому дослідження міжнародно-правових засад регулювання діяльності ТНК в Україні набуває особливої актуальності. В Україні зафіксовано близько 7 тисяч філій іноземних ТНК, що складає лише 0,8 % від загальної кількості філій ТНК (кількість філій іноземних ТНК у світі сягає 810 тисяч. Станом на 2013 рік на українському ринку присутні сотні ТНК, серед яких: Wal-Mart, McDonaldsCorporation, Nestle, Coca-Cola, MetroCash&Carry, BritishAmericanTobacco, PhilipMorris, Procter&Gamble, SunInterbrew, Cargill, Danone, TetraPakта ін. Капітал західних ТНК тут в основному зосередився у харчовій та тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці, тобто в галузях зі швидкою оборотністю капіталу й забезпеченими ринками збуту. У той же час нормативно-правове регулювання діяльності фінансово-промислових груп не може бути використане для регулювання діяльності ТНК. Діяльність ТНК на українському ринку не завжди відображає інтереси української сторони. Дана проблема має кілька аспектів: зокрема, це диспропорції спрямування ПІІ в різні регіони України, а також, це спрямування ППІ транснаціональними корпораціями не в ті галузі, які є пріоритетними для України з точки зору розвитку нашої економіки. З одного боку, приймаюча країна отримує додаткові ресурси у вигляді капіталу, технологій, що стимулює її розвиток. Виникає також соціальний ефект-зменшення безробіття, зростання кваліфікації зайнятих, опанування ними передовим управлінським досвідом.

Кузьменко А. зазначає, що «з відомих організаційних особливостей побудови ТНК як цілісна підприємницька система (об’єднання) не може бути об’єктом регулювання з боку правової системи якоїсь лише однієї держави, зокрема, де розміщується «материнська» компанія (центральний офіс). Зважаючи на це, в юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК має здійснюватися як на національному рівні, так і на міжнародному. Останнє входить у протиріччя із її статусом пересічної юридичної особи. З цього виходить, що навіть на території держави, де знаходиться материнська компанія (центральний офіс) мають застосовуватися лише норми міжнародного приватного права даної держави (до американської − законодавство США), а до її відокремлених підрозділів – міжнародне приватне право держав перебування» [2].

Нині діяльність ТНК регулюють нечисленні міжнародно-правові документи, серед яких є регіональні та субрегіональними, а також такі, що не мають імперативного (обов’язкового) характеру. Наприклад, наступні міжнародно-правові документи регулювання діяльності ТНК:

• «Кодекс іноземних інвестицій», прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державами, – країнами – учасниками Андського пакту: Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976) і Еквадором;

• «Хартія економічних прав та обов’язків держав», затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., норми якої спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються (були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і центрів з ТНК);

• «Регіональна декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства» від 21 червня 1976 p.; і як додаток – керівні принципи для багатонаціональних підприємств (норми цього документа не мають імперативного характеру, їх виконання є добровільною справою);

• «Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій» (схвалені у 1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН)».

• «Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил контролю за обмежувальною діловою практикою», затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЮНКТАД (1980 р.).

• «Заходи проти корупції, що практикується ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до справи сторонами» Зазначений документ уже враховував досвід прийнятої в 1975 р. резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3514 (XXX);

• «Конвенція про транснаціональні корпорації», прийнята у 1998 р. державами СНД.

У зв’язку з діяльністю ТНК у міжнародній практиці виникло питання про порядок визнання ТНК міжнародними юридичними особами. Нині такими міжнародними юридичними особами вважаються ТНК, створені: безпосередньо на підставі міжнародного договору або на підставі національного законодавства, прийнятого відповідно до вимог міжнародного договору. Українське законодавство не відповідає існуючим вимогам регулювання діяльності ТНК. Поняття «транснаціональної корпорації» визначено у ратифікованій Україною 13 липня 1999 р. «Конвенції про транснаціональні корпорації» (із застереженнями) [3]. Сторони Конвенції визнають під терміном «транснаціональна корпорація» юридичну особу (сукупність юридичних осіб), яка: має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно на території двох та більше сторін; утворена юридичними особами двох та більше сторін; зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.

З урахуванням наробок вітчизняних науковців [1  6] можна зробити висновки: нормативно-правове регулювання діяльності ТНК в Україні необхідно удосконалити в таких напрямах: 1) визначити економічні критерії віднесення компаній до ТНК (зокрема, обсяги діяльності); 2) прийняти спеціальний Закон України «Про діяльність ТНК в Україні», у якому конкретизувати поняття, напрями діяльності та особливості регулювання ТНК; 3) сформувати державну програму створення та підтримки національних ТНК у пріоритетних з точки зору національних інтересів галузях і секторах економіки; 4) передбачити механізм реалізації такої програми, зокрема обсяги бюджетного фінансування, системи спеціалізованих банків розвитку, систему відбору перспективних проектів створення ТНК.