Список використаних джерел:

1. Аналитическая группа Da Vinci AG. Оперативный доклад. Об эффективности функционирования Таможенного Союза на современном этапе. [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://ru.davinci.org.ua/news.php?new=493&offset=1&allev&ev.

2. Интеграция в ЕС: опыт Польши и вызовы для Украины. Алексей Молдован, «Зеркало Недели». [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://charter97.org/ru/news/2013/10/4/76895/.

3. Аналітичний звіт Міністерства закордонних справ України. [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://mfa.gov.ua/en/about-ukraine/european-integration/ua-eu.

Гіренко А.Т.^

Імперативи сучасного етапу розвитку світової економіки

Ключовим поняттям, яке характеризує в ХХІ столітті процеси світового розвитку, виступає глобалізація економічної діяльності. Суть процесу глобалізації полягає у розширенні та ускладненні взаємозв’язків між державами, формуванні глобального ринку товарів, робочої сили, капіталів, інформаційних технологій, в інтернаціоналізації капіталу та посиленні конкуренції на світових товарних ринках за контроль над природними ресурсами та інформаційним простором. Під впливом глобалізації світової економіки посилюється інноваційний розвиток виробництва, удосконалюються ринкові відносини, відбувається лібералізація зовнішньоекономічної політики.

У сучасній ринковій економіці загальна тенденція до глобалізації є провідною та визначає структуру майбутнього світового господарства. Тенденція до зростаючої інтернаціоналізації виробництва, яка виражається у глобалізації світової економіки, базується на імперативах сучасного етапу розвитку виробничих сил.

Дія глобалізації призводить до того, що світова економіка виглядає не як проста сукупність національних економік, а як економічне товариство, яке характеризується якісно новими особливостями. Зокрема:

1. Сучасні процеси глобалізації притаманні промислово розвинутим країнам. Що стосується країн, що розвиваються, глобалізація лише посилює їх відставання від промислово розвинутих країн.

2. Відчутно змінилися не тільки об’єми світової торгівлі, а також основні напрями та товарна структура міжнародної торгівлі. В її основі - міжнародний обмін технологіями, наукомісткими та високотехнологічними товарами, а також інша готова продукція.

3. Основою глобалізації виступає інтернаціоналізація не обміну, а виробництва, суб’єктами якого є транснаціональні компанії.

4. Економічна глобалізація все більше набуває форми фінансової глобалізації. Фінансова глобалізація супроводжується стрімким зростанням фінансових ринків (валютних, кредитних, фондових), які набувають все більше самостійного значення.

5. В результаті глобалізації реальна влада національних урядів суттєво обмежується, а міжнародних економічних та фінансових інститутів, які спираються на допомогу ТНК і міжнародного фінансового капіталу, зростає.

6. Одночасно з глобалізацією ринків відбувається регіоналізація економічної діяльності, яка відображає територіальні відмінності щодо рівня відкритості економіки, тісні економічні, культурні та політичні зв’язки між сусідами географічного регіону.

7. Окремі частини глобального економічного простору у кількісному та структурному співвідношенні по-різному включені до світового господарства.

8. Глобалізація світової економіки супроводжується глобалізацією світового права.

9. Глобалізація світової економіки супроводжується безпрецедентним відкриттям нових ринків, для використання потенціалу яких необхідні глобальне мислення, глобальні економічні дії.

10. Процеси глобалізації помітно впливають на культуру, мораль, життєві уклади населення.

У жорстких умовах глобалізації разом з багатьма її імперативами для національних компаній постає питання конкурентноздатності на міжнародному ринку, оскільки міжнародні компанії, які володіють високим сприйняттям інновацій та швидкою адаптацією до динамічних змін у ринковому середовищі, в умовах глобалізації отримали нові можливості посилити свій вплив у світовій економіці.

Посилення взаємозалежності та взаємообумовленості окремих національних ринків призводить до того, що ТНК розглядають весь світ як єдиний глобальний ринок, який дозволяє отримувати прибуток на систематизованій плановій основі. За цих умов перехід промислово розвинутих країн Заходу до нової постіндустріальної цивілізації супроводжується низкою якісних змін в міжнародній маркетинговій діяльності.

В першу чергу, мова йде про стратегії міжнародного маркетингу.

Так, в умовах глобалізації світової економіки ТНК все частіше використовують стандартні підходи (стратегія стандартизації) до розробки та просування товару, уніфікують його характеристики.

З іншого боку, компанії активно здійснюють диференціацію продукції, використовують локальні підходи, які враховують специфіку маркетингового середовища міжнародних ринків, різноманітність схем поведінки закордонних споживачів. Іншими словами, реалізується стратегія адаптації, яка враховує відмінності між країнами. Внаслідок цього міжнародний поділ праці еволюціонує в сторону зростаючої спеціалізації. ТНК хочуть стати „багатокультурними” та намагаються враховувати особливості національних ринків, адаптують свою продукцію до їх потреб, використовують диференційовану стратегію міжнародного маркетингу, тобто варіюють від країни до країни свій товарний асортимент, марочні назви та рекламні програми.

Гавриленко Р.¹