Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗБІРНИК частина 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.28 Mб
Скачать

Список використаних джерел

  1. World Trade Report 2013. – Geneva, 2013. – P.60.

  2. Михайлушкин А.И., Шимко П.Д. Международная экономика: теория и практика. – СПб.: Питер, 2008. – 464 с.

  3. Мировая экономика и международные экономические отношения. – Изд. с обновлениями / под ред. проф. А.С. Булатова, проф. Н.Н.Ливенцева. – М.: Магистр: ИНФРА-М, 2013. – 654 с.

  4. Поляков В.В. Мировой рынок: вопросы прогнозирования / 2-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2008. – 264 с.

Стуконог Я.*

Диверсифікація постачання газу в європейських країнах

Газовий конфлікт між Україною та Росією, з якого розпочався 2009 p. і триває по цей час, чергового разу поставив перед країнами ЄС питання необхідності диверсифікації та підвищення рівня енергетичної безпеки. Цього разу ескалація газової суперечки привела до того, що більшість країн ЄС відчула серйозну нестачу тепла, і стало зрозуміло, що без нових постачальників наступна газова криза вдарить по Європі з більшою силою.

Зокрема, Словаччина за відсутності палива у незвичних для Центральної Європи умовах морозів, оголосила надзвичайний стан. Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Угорщина і Македонія залишилися без поставок природного газу вже наступного дня після початку конфлікту. Сербія також опинилася в критичній ситуації (отримувала лише 10% потрібного палива). В аналогічну ситуацію потрапила Австрія. Франція також не отримала 70% поставок.

У патовій ситуації було знайдено тимчасові оперативні рішення, але на майбутнє планується істотно змінити структуру постачання газу.

Так, Словаччина 11 січня 2009 р. відновила роботу тільки-но закритої (у межах зобов'язань перед ЄС) АЕС в Ясловське Бохуніце. Після цього влада Словаччини розпочала огляд майбутніх «запасних варіантів» постачання газу. Уряд країни поставив завдання диверсифікувати шляхи отримання газу і висловив бажання домовитися про можливість у екстреному випадку імпортувати 8-10 млн. куб.м/добу газу з прилеглих газових сховищ.

У Чехії місцева компанія RWE Transgaz збільшила обсяги надходження норвезького газу. Країна збільшила обсяг видобутку власного природного газу на півдні Моравії, а також закликала РФ збільшити постачання газу через газопровід «Ямал-Європа», що Росія і зробила (транспортування газу через Білорусь збільшено на 35,1 млн.куб.м/добу, зокрема газопроводом «Ямал-Європа» - на 25,5 млн.куб.м, ГТС «Білтрансгазу» - на 9,6 млн.куб.м/добу).

Угорщина збільшила закупівлі газу у E.ON Ruhrgas, що транспортувався через Австрію.

Болгарія у січні 2009 р. одержувала газ з України і водночас вела переговори щодо початку імпортування обсягом 1 млрд. куб.м/рік газу з Азербайджану, починаючи з 2010 p., які завершилися позитивним результатом. Крім того, керівництво країни обговорило з Катаром можливість будівництва приймального СПГ-термінала.

Норвегія збільшила обсяги постачання газу: нафтогазова компанія Gassco повідомила про рекордні денні обсяги продажу газу за кордон, а норвезький експортер - компанія StatoilHydro - підписала довгострокові угоди на повну виробничу потужність.

Сприятлива поточна та перспективна ситуація склалася також для провідних європейських компаній-виробників СПГ, у т.ч. Royal Dutch Shell, ВР та 4Gas.

Протягом 2009 р. Алжир реалізовував плани збільшення СПГ-потужностей для забезпечення газом споживачів Європи. Окрім експлуатації існуючих маршрутів постачання алжирського газу до Іспанії та Італії (Magreb-Europe Gas, MEG та Transmed), ця африканська країна, яка зараз переважну частину газу постачає на світовий ринок у вигляді СПГ, планує значно збільшити потужності відповідної інфраструктури для нарощення обсягів та диверсифікує маршрути постачання ресурсу до країн Європи. Інший трубопровідний проект - GALSI (Gas-pipeline ALgeria Sardinia Italy) - призначений для постачання алжирського газу до Італії.

Франція також виявила інтерес до газопроводу Galsi, у зв'язку з чим, оговорюється можливість будівництва відгалуження від трубопроводу.

У результаті реалізації двох проектів експорт алжирського газу до Італії становитиме 40 млрд. куб.м/рік. У цілому Алжир експортує майже 60 млрд. куб.м/рік до країн Європи, але після введення нових газопроводів експорт зросте до 85 млрд. куб.м/рік. ЄС розглядає алжирські проекти як важливий внесок у процес диверсифікації поставок газу.

Крім цього, реалізація нових проектів нарощення потужностей Алжиру з виробництва СПГ значно збільшить експортний потенціал країни, а також підвищить рівень енергетичної безпеки Європи.

Навіть, якщо припустити, що аналогічна газова криза не повториться, наступного разу до надзвичайної ситуації з постачанням газу можуть призвести технічні несправності або теракти.

Очевидний вихід з подібної ситуації ЄС бачить у розширенні напрямків диверсифікації надходження газу. Таким чином, актуалізувалися питання будівництва газопроводів «Набукко», «Туреччина-Греція-Італія», збільшення надходжень алжирського газу, а також постачання додаткових обсягів СПГ.