Список використаних джерел

1. Бляхман Л.С. Движение рабочей силы на промышленных предприятиях / Л.С. Бляхман, А.Г. Здравомыслов, О.И. Шкаратин. – М. : Изд-во Экономика , 1965. – С. 89.

2. Мальцева И. Нынче здесь – завтра там : межфирменная трудовая мобильность в России / И. Мальцева // Отечественные записки. – 2007. – № 3. – С. 30.

3. Опарина Н. Управление текучестью кадров / Н. Опарина [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://hrm.ru/db/hrm/F5C36400FC4264D6C3257478003FA2/category.html.

Данилова Ю.¹

Регіональні проблеми розвитку світового ринку банківських послуг

Світовий ринок банківських послуг це складне середовище формування попиту та пропозиції на продукти банківських установ та їх діяльності, який динамічно розвивається під впливом глобалізації світової системи господарювання, інтеграції та лібералізації фінансових ринків, набуває нових ознак та характеристик. Сучасний ринок банківських послуг ще не відновився після світової фінансової кризи, а тому потребує ґрунтовного дослідження проблем його функціонування, зокрема в аспекті регіонального розвитку.

Світовий ринок банківських послуг можна розглядати як сукупність національних ринків та ринків банківських послуг окремих інтеграційних угрупувань [3]. В регіональній структурі найбільш розвиненими є ринки країн-учасниць ЄС, США та Китаю. Ринок банківських послуг ЄС є найбільшим за обсягом ринком у складі світового ринку банківських послуг, а його активи складають більш як 32 трлн дол. США [2]. Серед банківських послуг, які надаються на регіональному ринку, варто виділити: депозитні, кредитні, розрахункові операції, інкасація грошових коштів, векселів, платіжних та розрахункових документів, купівля (продаж) іноземної валюти, видача банківських гарантій, залучення до вкладів та розміщення дорогоцінних металів [1].

Проаналізуємо функціональну структуру банківських послуг Європейського ринку. У 2011 р. загальний обсяг кредитних послуг склав більш як 17 трлн дол. США, а найбільша частка припадала на: кредити надані банкам ( 31 %), не фінансовим товариствам із залученим капіталом (26 %) і приватним домогосподарствам (29 %). Серед кредитів наданих домогосподарствам левову частку зайняло кредитування житлового будівництва (80 %). Обсяг ринку депозитних послуг досягнув рівня 16,5 трлн дол. США, а найбільша частка припала на: депозити домогосподарств (64 %), депозити банків (близько 32 %), решта це депозити країн-учасниць ЄС. Щодо походження банківського капіталу, то в основному він надходить від материнських компаній розташованих у найрозвинутіших країнах регіону (Німеччина, Великобританія, Австрія) [3].

Банківські сектори та провідні банки ЄС мають суттєві проблеми щодо нарощення капіталу та запозичення коштів, підтримання необхідного рівня їх ліквідності, а тому застосовують політику скорочення кількості філій та відділень, працівників та напрямів бізнесу, присутності на зарубіжних ринках. Ще однією проблемою регіонального розвитку є небезпека виникнення банківської кризи в Єврозоні, причиною якої може стати надмірна заборгованість деяких країн-учасниць (Греція, Ісландія, Іспанія). Це призвело до проблем в залученні капіталу на світових фінансових ринках, а також збільшення тиску з боку регуляторів, що вимагали зменшення кількості та рівня банківських ризиків. Останнім часом все більше країн розробляють та застосовують різні технології та інновації у сфері регулювання й нагляду у банківських секторах, що потребує значних інвестиційних ресурсів, яких немає у розпорядженні держав, що зумовлює збільшення заборгованості з усіма її негативними наслідками. Також на думку вітчизняних науковців, вагомою проблемою функціонування світового ринку банківських послуг є відсутність системи прогнозування та планування його розвитку [2; 3].

У підсумку зазначимо, що світовий ринок банківських послуг характеризується наступними тенденціями: глобалізація та універсалізація банківської діяльності; зменшення кількості банків та активізація процесів злиття та поглинання переважно в національних межах; направлення політики банків не на стільки пошук нових клієнтів, а на збереження існуючих; розвиток нетипових для комерційних банків консультаційних послуг; застосування новітніх технологій як у банківській діяльності, так і в нагляді за діяльністю банків; збільшення частки державної власності в банківському секторі деяких країн регіону та інші.